Путіну потрібна війна в Європі, НАТО має бути готовим зупинити Росію |

д-р Джеймі Шей

У нещодавньому інтерв'ю Кейт Сабо у програмі "Фронтлайн" на радіо "Таймс" д-р Джеймі Шей, досвідчений експерт і колишній заступник помічника Генерального секретаря НАТО, профессор зі стратегії та безпеки унивеститету Ексетера, поділився своїм баченням критичної ситуації, що розгортається в Україні. Він також обговорив ширші наслідки для глобальної безпеки, торкнувшись динаміки розвитку російської загрози і її впливу на оборонні стратегії НАТО. Розмова заглиблюється в історичний контекст епохи НАТО після холодної війни, подальшого роззброєння і нових викликів, які постають перед Альянсом сьогодні. Пропонуємо вашій увазі короткий виклад інтерв'ю.

Навчання НАТО "Стедфаст дефендер": Вирішальна перевірка готовності Альянсу

Зараз НАТО проводить свої найбільші навчання "Стедфаст дефендер", в яких беруть участь 90 тисяч військовослужбовців і 31 член Альянсу, в тому числі Швеція.

Виклики, що стоять перед НАТО, змінюються, особливо після виведення військ Альянсу з Афганістану і вторгнення Росії в Україну. З поверненням НАТО до свого первісного завдання - колективної оборони - складність завдань зросла, яскравим свідченням чого є збільшення в чотири рази довжини кордону Альянсу з Росією і розширенням до 31 країни-члена.

На саміті НАТО у Вільнюсі у липні минулого року було здійснено стратегічне коригування. Верховний головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Крістофер Каволі негласно сформулював новий оборонний план, наголосивши на важливості регіональної готовності. Цей план спрямований на забезпечення здатності НАТО швидко мобілізувати сили з Північної Америки та по всій Європі для захисту від Росії.

Нинішні навчання "Стедфаст дефендер" є першим серйозним випробуванням нового оборонного плану НАТО. Ці навчання оцінять здатність Альянсу ефективно виконувати цей план. Під час навчань було порушено кілька важливих питань: Чи можуть члени Альянсу швидко мобілізуватись? Чи  є достатньо танків, бронетранспортерів і літаків? Чи можливо ефективно транспортувати боєприпаси європейськими залізничними лініями?

Навчання, які триватимуть п'ять місяців, є не лише перевіркою здатності НАТО розгортати війська, але й випробуванням їхньої стійкості і готовності НАТО до потенційного конфлікту з Росією. Очікується, що навчання продемонструють сильні і слабкі сторони оборонних сил і засобів НАТО, що є важливим для майбутнього стратегічного планування.

Потенційне членство Швеції у НАТО

Потенційне членство Швеції у НАТО має велике геополітичне значення, особливо у контексті того, що Фінляндія вже є членом Альянсу. З військової точки зору, Швеція зробить значний вклад у НАТО, зокрема потужні військово-повітряні сили, власне виробництво винищувачів (Grippen) і відмінні можливості протичовнової боротьби. Останнє може значно посилити спроможність НАТО у той час, коли захист Атлантики і морських комунікацій стає новим пріоритетом.

Особливо важливим є досвід Швеції у протичовновій боротьбі і її потенційним вкладом у колективну оборону НАТО. Потенційне членство Швеції має не лише військове значення, але й є питанням політичної довіри до Альянсу.

Термінові контракти НАТО на постачання боєприпасів і проблеми військового виробництва

Після вторгнення Путіна в Україну багато країн, зокрема Сполучені Штати та європейські союзники, інтесивно використовувли  власні запаси зброї задля надання негайної підтримки Україні. Однак Захід не усвідомив та не передбачив, що ці запаси зрештою закінчаться. Істотною помилкою було нерозуміння необхідності перезапуску військового виробництва. Після закінчення холодної війни було скорочено кількість працівників оборонної промисловості, припинено виробництво і навіть демонтовано її ключові компоненти, з огляду на зменшення ринку збуту. Тепер, у своєму прагненні відновити військове виробництво союзники стикаються зі суворою реальністю:  його неможливо миттєво реанімувати. Тому контракти на постачання артилерійських боєприпасів вартістю 1,2 мільярда доларів, які НАТО нещодавно уклала, мають вирішальне значення.

Однак перезапуск військового виробництва має свої виклики. Наприклад на виробництво 155- міліметрових артилерійських снарядів, цих критично важливих боєприпасів, піде цілих 24 місяці плюс ще шість місяців на їх доставку в Україну. Суголосно до цього зобов'язання НАТО,  ЄС також планує витратити 1 мільярд євро на закупівлю понад мільйона 155- міліметрових снарядів для України. Хоча ЄС наразі намагається знайти достатню кількість снарядів, але наразі вдалося забезпечити лише 300 000.

Також перед міністрами оборони постає дилема: як багатьом країнам, які вже значною мірою вичерпали власні запаси зброї, зокрема Великій Британії, знайти тонкий баланс між підтримкою України та забезпеченням власних збройних сил перед обличчям потенційних загроз.

Вплив потенційного президентства Трампа на НАТО і європейську оборону

Згадуючи попередній термін Трампа, доктор Шей визнав,  що деякі дипломати занепокоєні його можливим поверненням до Білого дому. Попри його проблемні заяви під час перебування на посаді, найгірший сценарій не було реалізовано - Трамп не вивів Сполучені Штати з НАТО. Підхід Трампа характеризувався вмілим використанням погроз, що підштовхнуло  європейських союзників до більш серйозного ставлення до своїх забов’язань щодо НАТО та збільшення витрат на оборону . Таким чином, під впливом Трампа кількість країн-членів НАТО, які досягли цільового показника оборонних витрат у 2% ВВП, збільшилася з трьох до приблизно 11 або 12, що продемонструвало відчутний вплив на європейські оборонні інвестиції.

Потенційне повернення Трампа на посаду президента викликало невизначеність і занепокоєння в європейських дипломатичних колах, частково через можливість того, що Трамп може піти далі і спробувати вивести США з НАТО. Однак Сенат США, навіть за підтримки республіканців, упереджувально вжив заходів для запобігання такому кроку, запровадивши законодавство, що вимагає згоди Сенату на вихід з міжнародних договорів.

Зважаючи на невизначеність, пов'язану з можливим впливом Трампа на НАТО, д-р Шей запропонував два ключові міркування для європейських країн. По-перше, визнаючи потенційну непередбачуваність дій США, європейські країни повинні зміцнювати власні збройні сили, щоб бути готовими до будь-якого сценарію. Це не лише посилить обороноздатність, а й продемонструє Трампу відданість європейських союзників.

Друге міркування полягає у тому, що європейські країни повинні визнати, що, незалежно від результатів виборів у США, американська допомога Україні може не досягти колишніх рівнів. З огляду на конкуруючі пріоритети, такі як Індо-Тихоокеанський регіон, Тайвань, Китай та Близький Схід, європейці повинні бути готові зробити більш суттєвий внесок, як фінансовий, так і військовий, для підтримки України.

Навіть у разі приходу до влади Джо Байдена і демократичної адміністрації, США зіткнуться з проблемами у виділенні ресурсів для України, що свідчить про те, що Європа повинна відігравати все більш важливу роль у допомозі Україні вижити.

Стратегічні занепокоєння в Балтії: Кошмарний сценарій, життєво важлива роль України і заклик до оборонної позиції НАТО

У своєму нещодавньому інтерв'ю генерал-лейтенант Йоганн Йоахім фон Сандерс висловив занепокоєння щодо потенційного кошмарного сценарію, який може статися з країнами Балтії - Естонією, Латвією та Литвою - під час тривалої війни з Україною. У своєму застереженні генерал-лейтенант фон Сандерс зазначив, що Росія може спробувати захопити країни Балтії, розірвавши сухопутний коридор між ними і Польщею під час тривалої війни з Україною.

Попередження про війну також лунають від міністра оборони Великої Британії Гранта Шаппса. Зараз багато говорять про посилення обороноздатності, збільшення резервів і зміцнення громадянського суспільства у рамках підготовки до потенційного конфлікту.

Виживання України є критично важливим, оскільки наразі вона виступає стратегічним буфером, який утримує Росію на відстані від НАТО. Можливий вступ України до НАТО може значно посилити обороноздатність Альянсу в майбутньому, враховуючи унікальний досвід України у протистоянні російським військам.

Роблячи висновки з конфлікту в Україні, доктор Шей підкреслив, що у сучасній війні оборона є значно ефективнішою, ніж напад. Здатність українців завдати значних втрат російським військам проілюструвала переваги добре підготовленої оборони. Таким чином, слід закликати НАТО прийняти аналогічну оборонну стратегію у Польщі та країнах Балтії, щоб ускладнити для Росії можливість наступальних дій.

Необхідно переглянути стратегію розгортання НАТО, повернувшись до постійного розміщення сил НАТО, як це було за часів холодної війни, на території країн, що стикаються з потенційними загрозами. Нинішній підхід, що покладається на присутність сил підтримки, може виявитися недостатнім з огляду на посилення загрози з боку Росії. Розмістивши війська на постійній основі, НАТО матиме кращі можливості для швидкого і ефективного реагування на будь-яку агресію.

Треба використати час зараз та, надихаючись прикладом Німеччини та Великої Британії, де створюється постійний штаб бригади та бригадні сили, розглянути можливість подібного кроку і в інших країнах. Це свідчило б про відхід від традиційної концепції покладання на військову мобілізацію у відповідь на напад доконцепції сил постійного розгортання.

Еволюція загрози з боку Росії та оборонна адаптація НАТО

Доктор Шей визнає, що після холодної війни виникло хибне уявлення про те, що Росія перетвориться на демократичного партнера, а не становитиме значну загрозу. Це припущення призвело до значного роззброєння: Німеччина скоротила кількість своїх танкіів з понад 3000 до 225, а голландці продали 800 танків.

Наразі відбувається відхід НАТО від широкого використання військових сил у миротворчих місіях та наданні гуманітарної допомоги, до перетворення цих сил до боєздатних сил колективної оборони. Однак це спричиняє значні зміни, вимагаючи від європейських країн вже зараз готуватися до потенційних конфліктів з Росією.

Дедалі частіше лунають голоси, які пророкують потенційний конфлікт між НАТО і Росією. Відомі діячі, в тому числі головнокомандувач НАТО адмірал Бауер, Німеччина і Естонія (а також Швеція - МП), заявили про необхідність підготовки до такого сценарію.

Попередня співпраця між НАТО і Росією в Афганістані спочатку забезпечувала відчуття балансу, але ситуація змінилася з повномасштабним вторгненням Путіна в Україну. Нинішній стан Росії можна описати як економіку війни, що нагадує  стрімку мілітаризацією гітлерівської Німеччини в 1930-х роках.

Щодо готовності НАТО до конфлікту, д-р Шей відзначає відсутність традиційних захисних буферів, таких як угоди про контроль над озброєннями, які були поширені за часів холодної війни. Втрата цих гарантій призвела до того, що в НАТО панує похмурий настрій, який можна описати латинською фразою "хочеш миру - готуйся до війни", що відображає нинішній підхід Альянсу.

Період конфлікту в Україні має бути використаний НАТО для посилення своєї обороноздатності і підготовки до потенційного конфлікту з Росією. Визнаючи Україну стратегічним чинником, Альянс може використати цей час для протидії потенційним загрозам на власній території.

На думку доктора Шей, в Україні немає швидкого вирішення, епоха "магічного мислення" закінчилася. Президент Росії Володимир Путін подвоїв свою прихильність до конфлікту, мобілізувавши додаткові війська і закупивши боєприпаси, в тому числі приголомшливу кількість з Північної Кореї.

Одним із вражаючих статистичних даних є те, що один потяг з боєприпасами з Північної Кореї, відправлений Путіну, перевищив обсяг поставок боєприпасів до України з боку Європейського Союзу за два роки. Серйозність ситуації стала очевидною, коли Україна зіткнулася з проблемами у відновленні своєї виснаженої армії та виснаженням солдатів на лінії фронту.

Очікується, що в 2024 році, і Україна, і Росія консолідують свої сили. НАТО має ретельно зважити результати в Україні, які відповідають його інтересам безпеки. Перемога Росії з захопленням територій була б несумісна з цілями НАТО.

НАТО 75 років: протидія гібридним загрозам і формування майбутнього в умовах російських викликів

Цього року, коли НАТО святкує своє 75-річчя, що також збігається з президентськими виборами в Росії, існує ймовірність того, що президент Росії Владімір Путін використає цей ювілей для підриву НАТО. Росія вже має досвід такої діяльності, прикладом чого є отруєння в Солсбері нервово-паралітичною речовиною "Новачок" і кібератаки на кабелі в Балтійському морі.

Хоча тактика гібридної війни традиційно асоціюється з Росією, важливо відзначити, що останні випадки кібератак, схоже, більше вказують на Китай, що розширює коло потенційних акторів, які використовують ці методи.

Тактика гібридної війни включає в себе перешкоджання сигналам GPS, зокрема, цивільній авіації, і значні випадки втручання у вибори. З часом країни НАТО адаптувались до цих викликів, ставши більш вправними у виявленні і протидії деструктивній поведінці, такій як дезінформаційні кампанії і кібератаки.

Незважаючи на частоту таких інцидентів, підвищена пильність Заходу не обов'язково стримує супротивників від спроб застосування цієї тактики. Гібридна війна, будучи економічно ефективною і такою, що дозволяє заперечувати свою причетність, залишається привабливим варіантом для державних акторів. Наприклад, нещодавня масштабна кібератака проти Швеції сталася саме тоді, коли країна стояла на порозі вступу до НАТО.

Хоча ця тактика може не гарантувати негайного успіху, вона може бути підготовкою для майбутніх атак. Конфлікт, що триває в Україні, куди Путін виділив ресурси і де пообіцяв перемогу, представляє інший набір викликів. Росіяни зазнають значних втрат у військах, фінансах і техніці. Це може обмежити схильність Путіна до прямих військових провокацій проти країн-членів НАТО, цей еффект матиме і навчання "Стедфаст дефендер".

Путін користується тонким і підступним підходом, коли він який намагається сформувати наратив, що зображає Захід як агресивний і байдужий до проблем глобального Півдня. Подібна діяльність Росії характерна і на Близькому Сході та в Африці, а також в її зусиллях в рамках Організації Об'єднаних Націй, спрямованих на підрив західного наративу. Успіх Путіна в переконанні деяких європейських країн переглянути свою позицію щодо України відображає ефективність цієї пропагандистської стратегії.

Стратегія Путіна не буде відзначатися видовищними подіями, а скоріше постійними зусиллями, спрямованими на те, щоб посіяти хаос і підірвати позицію Заходу за допомогою пропаганди. Цей підхід до побудови наративу, спрямований на такі країни, як Північна Корея та Іран, має на меті зобразити Захід як супротивника, а не союзника. Хоча є оптимізм така тактика не у всіх краінах матиме бажаний еффект, занепокоєння викликає потенційний успіх путінського наративу у формуванні громадської думки та геополітичної динаміки.

Переказ Миколи Піряника

Джерело: