Якої долі бажають собі та своїм нащадкам люди?

Якої долі бажають собі та своїм нащадкам люди?

Із правіку повелося, що божества – виші, неосяжні людським розумом сили, які керують Всесвітом, знаходять своє відображення у певних образах-символах, якими можуть виявляти свою присутність та схильність до уповаючих на них. Про таку атрибутику, зокрема, пише відома американська письменниця-езотерик Дорін Вірче.

Хто ж є небесним покровителем України? Хто найчастіше виявляє свою незриму присутність в образах-символах?

«Нам поможе святий Юрій ще й Пречиста Мати ворога здолати», – слугують нам дороговказом слова козацької пісні «Ой, зліталися Орли». Та ж тут ідеться про Георгія (Юрія) Переможця (Змієборця), образ якого ліг у поширений геральдичний символ «Погоня» та Богородицю, образ якої став складовою символіки Війська Запорізького!

Ці святі споконвіку були з нами. Оберігаючи наш край і навчаючи жити Правдою. Та чи віддаємо ми їм належну шану? Чи вміємо розпізнати їхні Символи та Знаки? Чи не стали засліплені через тотальну перемогу тіла над Духом?

Так у селі Велика Фосня, що за два кілометри від Овруча, маємо одну з найбільш відомих криниць із цілющою водою і камінь зі «слідом» Богородиці – Ступеньком. Це дивовижний природний (а може надприродний?) об’єкт, що являє собою розколоту навхрест кам’яну брилу, що виступає з землі із западиною у формі мініатюрної жіночої стопи, з якої сочиться джерело.

А історія Ступенька Богородиці, яку місцеві переповідають уже близько століття така. На початку ХХ століття один чоловік на ім’я Корній, дочка якого оздоровилася водою з джерела, розкопав його, зробив дубові цямрини і почав будувати церковцю. Нова влада капличку зруйнувала і джерело занедбалося. Та невдовзі пастух-підліток угледів у криничці вогонь. З того часу, біля каменів зі «слідами Богородиці» п’ять разів нишком уночі ставили хрест. П’ять разів влада його зрізала. Востаннє, перед Другою світовою війною, фігуру видерли трактором і закопали на кладовищі.

Священні камені збиралися знищити динамітом, та коли приїхали з Києва уповноважені чиновники знайшовся сміливець, який підійшов до очільниці войовничих атеїстів і запропонував “приміряти” слід на камені. По тому заявив сполотнілій жінці: коли раптом щось станеться зі святинею, раптовою смертю помре не лише вона, але і її діти та онуки…

Відтоді радянська влада ставилася до джерела і каменю щонайменше з пересторогою. Усі ж, хто брав участь у плюндруванні хреста над джерелом, не дожили і до 35 років.

Тут згадаймо мудрі настанови славетного українського цілителя Петра Утвенка: «Не роби нікому зла. Воно повернеться. Як не на тебе, так на твоїх нащадків». Певне, зло спричинене проти Святині – й поготів!

У цій історії простежуємо два образи-символи, пов’язані з Богоматір’ю – стопа і вогонь. Адже вона, неначе списана з історії Стопи Богородиці в Почаєві. Там, за переказами ХІІІ століття, на Почаївській горі з’явилася у вогняному стовпі Божа Матір і залишила слід своєї стопи, з якого пробилося крізь камінь джерело.

Чому стопа? Якщо звернутися до індуського епосу та віровчення, ми можемо переконатися у колосальному значенні стоп для індусів. Їх вважали таким же важливим органом чуття, як і очі! Власне тому, часом, богів зображували з очима на долонях та на стопах. Надчутливість. Екстрасенсорика. А також – покровительство, якщо згадати, що біблійний цар Соломон звів свій храм саме для стоп Творця, аби Він, будучи незмірно великим для будь-якої людської обителі, одвічно перебував із єврейським народом, боронячи його від усілякого лиха.

Вогонь. Це, без применшення, стихія Богоматері. Життєдайний вогонь. Саме тому Вона повсякчас являється в оточенні полум’я – вищого Полум’я, «незрівнянно славніша від херувимів та серафимів». Саме тому на образах Її часто зображують саме в червоному омофорі.

Пізнавши символи-атрибути нашої небесної Покровительки, роззирнімось довкола. Чи ми їх помічаємо? На жаль, частіш за все, ні. А може вони десь поряд?

Подібно Спасителю, що народився в яслах поміх худоби, чи не лишила свій слід Богоматір в занедбаному та понівеченому людською зневагою селі?

Йдеться про Бишів – село на Київщині. Тут, у 1930-х роках більшовики зруйнували старовинну козацьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці, зведену коштом гетьмана Богдана Хмельницького. Такий повальний терор та вандалізм коївся по всіх республіках колишнього СРСР, тож чи єдино важливий сам факт фізичного руйнування святині? Церкви відбудовуються, відроджуються, подібно міфічному птаху Феніксу.

Але тут найсумніше саме духовне руйнування місцевого населення. Історія святині Великої Фосні показує людей, які згуртувавшись, всупереч політиці правлячої атеїстичної партії, щоночі, ризикуючи життям або, щонайменше, свободою, поновлювали хрест на місці, позначеному самою Божою Матір’ю. А що ж встановили, натомість, у Бишеві? Клуб, танцмайданчик на місці церковного цвинтаря та громадську вбиральню!

Якої долі бажають собі та своїм нащадкам люди, що «стелять» подібне під ноги Богородиці? Саме так! Чи не той самий Ступеньок з села Велика Фосня або з Почаївської лаври ми бачимо на плані церкви 1886 року? Тільки збільшений у сотні, тисячі разів! Не цілюще джерело, а новий Дніпро полився б з надр, якби очистити витоки від непотребу та сміття, подібно Авгієвим стайням з міфу!

Чи спроможні ми на цей подвиг? «Ця проблема не на часі!» – почув би я у відповідь. І погодився б: «Звісно. Вона поза часом! Вона над часом! І, на жаль, поки поза нашою свідомість і над нею – у недосяжній високості!».

Олексій Радзей, співзасновник БО «Міжнародний Літературний фонд імені Павла Полуботка»

 P.S. Про автора Із 2018 року на волонтерських засадах та патріотичному ентузіазмі Олексій займається відродженням цінного об'єкту культурної спадщини - нововиявленої пам'ятки історії та археології - решток дзвіниці церкви Покрови Пресвятої Богородиці у селі Бишів на Київщині із прицерковним цвинтарем на території слов'янського городища. Стаття носить публіцистичний характер і має на меті зацікавити загал у збереженні наявного культурного надбання у вигляді конкретних об'єктів, якими варто дорожити, особливо з огляду на тотальну нищівну війну, яка точиться в країні й окрім людських життів поруйнувала численні значимі об'єкти національної культурної спадщини.

На світлинах: Карта Бишова 19 століття і форма ділянки 19 століття, накладена на сучасну топографію