Шлях від Візантії до Ченстохова. Українське минуле польської святині

Вважається, що першим іконописцем був апостол Лука і його рукою створено від 10 до 70 образів (три – написані ще за життя Діви Марії). Деякі з них свого часу зберігалась у княжій Україні, яка після хрещення мала тісні контакти зі східним християнським світом. Зокрема, це стосується й відомої Белзької ікони Богородиці (Ченстоховської) – однієї з найшанованіших святинь Польщі та Центральної Європи.

Як був створений образ, сьогодні не відомо. Найраніші відомості належать до переказу, згідно з яким у 66-67 роках через нашестя римських військ на чолі з Веспіаном і Титом християни втекли в Пеллу, прихопивши із собою цю та інші святині. Згодом, коли 326 року імператриця Олена здійснила тур до Єрусалиму для поклоніння святим місцям, вона отримала від християн описувану ікону й привезла до Константинополя, де та знаходилась п'ять століть.

Натомість наукові дослідження суперечить вищенаведеним свідченням. Польські дослідники виявили, що Богородиця Ченстоховська була перемальована двічі, а оригінальний шар письма з'явився не раніше від ХІІ-ХІІІ століття. Другий пласт виник під італійсько-венеційським впливом, а третій – гіпотетично – унаслідок реставрації й консервації.

Перші відомості про ікону, визнану за чудотворну, на руських землях появились у другій половині ХІІ століття. Перед тим святиня наче побувала в Болгарії, Моравії, Чехії. У другій половині ХІІІ століття Лев Данилович віддав образ Богородиці львівському монастирю святого Онуфрія.

Пізнішим часом – після падіння Галицько-Волинського князівства – датується переказ, за яким при вторгненні татар та облозі міста святиню винесли з церкви й поставили на міську стіну. Чудотворний образ пронизала стріла – і на вороже військо опустилась шкідлива імла, що змусила відступити нападників до своїх земель. Згодом Владиславу Опольському (наміснику Галичини) з'явилась Богородиця та попросила перенести ікону на Ясну Гору Ченстоховську.

У 1382 (за іншими відомостями – 1377) році сілезький князь перевіз святиню до Львова, а згодом – до заснованого ним раніше Ясногорського монастиря отців-паулінів у Ченстохові. Відтоді й понині вона зберігається в обителі, отримавши назву Богородиці Ченстоховської. Подальша доля ікони уквітчана безліччю переказів та оригінальних свідчень, котрі закріпили статус чудотворної й поглибили пошану серед місцевого – і не тільки – населення.

Валентин КОНДРАТЮК

За матеріалами книги Дмитра Степовика "Пресвята Діва Марія"

https://ua-book.house/