До теми найпершого українського роману

 А як ми відзначили 150-ліття першого українського роману, як то роблять всі культурні нації? – риторично питалася Оксана Стефанівна Забужко кілька років тому…

Ніяк не відзначили. Бо нікому роман "ЛЮБОРАЦЬКІ" в Україні невідомий. Власне, як і його автор – Анатоль Свидницький.

Микола Зеров писав: «В лавах української літератури, взагалі небідних на всякого роду невдах, Анатоль Свидницький невдаха найбільший і найтиповіший».

Втім, це перше покоління тієї нової української літератури, що виросла з Івана Нечуя-Левицького та Панаса Мирного. Ну цих ми бодай трохи знаємо, а Свидницького – ніц. А він був – найпершим!

За життя Свидницький надрукував один вірш «Горлиця». Роман «Люборацькі» виданий вперше у Львові Іваном Франком, вже по смерті автора. Та й то – з купюрами, бо тодішня Галичина не могла собі дозволити настільки вільно писати про духовенство, хай і «на тій стороні»…

А «Люборацькі» - це такі собі «Будденброки» в українському сільському інтер’єрі. Уманщина, Поділля… Історія занепаду однієї родини, але (на відміну від Томаса Манна) на прикладі сім’ї простого українського попа (Свидницький і сам син сільського «батюшки»). Втім, і ця історія сповнена неабиякого драматизму. Українська родина, що по-своєму переживає кризу ідентичності. Трагічно переживає, погибельно… В стилі slow-Стефаник.

Свидницький пише густо, красиво, образно. Чи не в кожному абзаці приказка-прислів’я. Якщо є бажання можете прочитати його коротші оповідання, наприклад «Недоколисана» (є в інтернеті).

По ідеям був гайдамака – згадував про нього Михайло Драгоманов.

Свидницький помер у віці 36 років. На його смерть не відгукнулася жодна газета. Та й навіть могила його безслідно згубилася. Десь у Києві… Хоча було це порівняно недавно.

В 1863 році Свидницький оженився на доньці козелецького лікаря Олені Величківській. Називав дружину людиною обмеженою, яка не розуміла духовних устремлінь чоловіка, ставилася з настороженістю й недоброзичливістю до його занять… 

Зрештою в цих обставинах Анатоль Свидницький просто спився й помер. Бо що можна було робити українському письменникові в ті часи, коли української літератури ще не існувало?

Читаймо!

Віталій ЧЕПИНОГА