Грушева маска й м'ята замість парфумів: секрети української краси 200 років назад

Скільки б наші чоловіки не подорожували світом, але гарніших від українок жінок не знайдуть! І річ навіть не в уродженій вроді, а в умінні подавати себе: приховувати недоліки й підкреслювати наявні переваги. У цьому частково відобразилось ставлення прародичок до краси, адже ще двісті років назад декоративна косметика вважалась ознакою розпусної поведінки, натомість догляд за тілом і обличчям був вважливим атрибутом повсякдення.

1. Догляд за лицем

Кожна вродливиця не нехтувала засобами, аби убезпечити собі чисту шкіру й рум'янець – ознаку краси та здоров'я. Для цього вмивались джерельною водою й кислим молоком, завдяки яким обличчя ставало білішим і пругкішим. Також в асортименті українки мали різноманітні відвари: для нормального типу шкіри – із ромашки, цвіту липи й шипшини, м'ятного листя, для жирного – звіробій, хвощ, мати-й-мачуху, деревій. Вірилось, що вони очищають шкіру й уберігають від запальних процесів.

Неочікуваним залишається використання прародичками масок. Туди додавали різноманітні сезонні овочі та фрукти, перемішуючи з рослинними й тваринними жирами, кисломолочними продуктами, медом. Популярність мали грушева (підживлення, омолодження, очищення шкіри), яблучна маски (вибілювання), із квашеної капусти (надання тонусу).

2. Догляд за волоссям

Коса для української молодиці була ознакою цноти та вроди, проте догляд за таким довгим, часто – густим і пишним, волоссям потребував зусиль. Для миття готувались заздалегідь різноманітні відвари з квітів та трав: любистку, м'яти, конюшини, чебрецю, ромашки, кропиви, звіробою й липи. Якщо ж волосся було сухе чи посічене, перед купанням шкіру голови натирали реп'яховою олією з алкоголем.

3. Догляд за тілом

Влітку й наприкінці весни жінки мились у відкритих водоймах: річках, озерах та інших. Це було легше, простіше й відбувалось, відповідно, частіше. Однак із холодами купання перебиралось у домівку та відбувалось раз у тиждень – у суботу (неділю) чи перед великими святами. Така рідкість пояснюється складністю процесу: аби набрати балію води, її треба було попередньо наносити й нагріти. Інтимна ж гігієна, звісно, відбувалась частіше – щодня.

При купанні українки використовували різноманітні трави, які кидали у воду. Зазвичай, для цього вибирали м'яту, ромашку, череду, чорнобривці, любисток, чебрець, адже додавали приємного аромату.

Хоч у селі, як і косметику, не визнавали парфуми, але не нехтували природними засобами для блокування запахів. Загальнопоширене застосування мала м'ята, яку клали в пазуху, а також – любисток. Остання використовувалась у корисливих цілях, оскільки є природним афродизіаком та привертав увагу чоловіків.

4. Макіяж

Попри табу на декоративну косметику, кожна жінка прагне виглядати гарнішою, ніж є. Для цього наші прародички використовували безліч натуральних засобів. Так, наприклад, для щік і губ використовувався сік вишні, калини чи буряка, а вуглинкою іноді підмальовували очі та брови. Якщо ж прагнули прибрати ластовиння, то щоки вибілювались сметаною.

Влад ДЯДИН