Юрій ЩЕРБАК: Нюрнберг, 77 років по тому

Відзначаємо знаменну річницю: 77 років тому, 8 серпня 1945 року, в Лондоні відбулося урочисте підписання угоди між Великобританією, США, СРСР і Францією про створення Міжнародного Військового Трибуналу проти нацистських злочинів, який увійшов до історії як Нюрнберзький процес (1945-1946). Підставою для організації процесу стала угода союзників «Про судове переслідування головних воєнних злочинців».

Непростим був шлях для покарання гітлерівської Німеччини та її вождів: від обіцянки «остаточного знищення нацистської тиранії» в Атлантичній Хартії (1941) – до декларації про відповідальність гітлерівців за скоєні злочини, прийнятої на Московській (яка іронія історії!) конференції в жовтні 1943 року – і далі – до публікації списку головних воєнних злочинів – 24-х нацистських політиків, ідеологів, військових керівників СС, СД, СА (серпень 1945).

Шляхом довгих переговорів та важких компромісів союзникам удалося досягти консенсусу й провести перший у світі судовий процес, на лаві підсудних якого перебувала країна-агресор – нацистська Німеччина. Результатом цього безпрецедентного процесу стала не лише страта конкретних керівників ІІІ-го Рейху, але й засудження таких злочинних організацій, як нацистська партія НСДАП, СС, СД,СА, Гестапо, Генеральний штаб вермахту.

Цей процес, що тривав цілий рік і відкрив світу страшні злочини нацизму, мав величезне значення для становлення міжнародної правової системи й гуманітарного повоєнного розвитку, оскільки застерігав майбутніх агресорів і міжнародних злочинців проти скоєння ними таких злочинів:

-        злочин проти миру (планування, підготовка, розв’язання або проведення агресивної війни або війни внаслідок порушення міжнародних угод та договорів);

-        участь у загальному плані або змові, спрямованих на здійснення будь-яких дій, згаданих вище;

-        військові злочини (порушення законів та звичаїв війни – вбивство, жорстоке поводження та інші подібні дії щодо цивільного населення, на окупованих територіях, вбивства та жорстоке поводження з військовополоненими, безцільне руйнування великих і малих міст і сіл, германізація (читай сьогодні – русифікація. – Ю.Щ.) окупованих територій);

-        злочини проти людяності (політика переслідування, репресій та знищення ворогів нацизму, тортури і вбивства, переслідувана та приниження людей без судового процесу).

Кожен рядок, кожне слово цих давніх звинувачень кричить, вимагає звернути увагу на разючу подібність сьогоднішніх злочинів путінського рашизму на українській землі.

І хоч масштаби цієї агресивної війни й скоєних Росією злочинів поки що не співмірні із злочинами Гітлера (Путін – жалюгідний імітатор таких посланців Сатани, як Сталін і Гітлер), але те, що він відкрив у ХХІ столітті брами пекла, які ведуть до Третьої світової війни – безсумнівно.

І якщо союзники України насправді, а не на словах співчуття бажають покарати Росію за її злочини, вони повинні:

1.    Разом із Україною визначити й оголосити кінцеві цілі протиборства з Путіним, як це зробили союзні держави в ході Другої світової війни в ряді документів, починаючи з Атлантичної Хартії. Треба покінчити з дводумством тих, хто бажає зберегти обличчя Путіну.

2.    Разом із Україною оголосити Росію державою-терористом. Не державою-спонсором тероризму, згідно із законодавство США, – бо ні Куба, ні Іран, ні КНДР не брали участь у кривавій війні проти Заходу, а лише спонсорували терористичні акції. Росія ж – прямий агресор, засуджений Генеральною Асамблеєю ООН.

3.    Разом з Україною створити Міжнародний Трибунал щодо злочинів Росії та її керівництва, визначити склад головних злочинців (Путіна, Шойгу, Лаврова, Патрушева, Медведєва, Кадирова та інших) включно з такими ідеологами агресії, як Дугін, Сурков, Глазьєв, Проханов, Сімонян, Соловйов та інші). Приклад повішених у Нюрберзі ідеологів нацизму Розенберга та Штрайхера нехай надихає судів Трибуналу.

4.    Особливу увагу приділити визначенню «злочинних організацій» Росії – таких, як партія «Єдина Росія», Державна Дума РФ, Адміністрація президента, ФСБ, Генштаб, Газпром, Рашатудей та інші.

Керівництво України, зокрема Верховна Рада України, повинна ініціювати юридичну розборку документів щодо понять «держава-терорист», «злочинна організація», положення про Міжнародний Трибунал й активно ініціювати обговорення і прийняття їх союзниками України та державами-членами ООН.

Попіл жертв Бучі, Маріуполя, Краматорська, Харкова, Миколаєва, Оленівки стукає у зболене серце України, вимагає відомсти.

Віримо, що і суд Небесний покарає Росію, за всі її злодіяння.

Але земний Трибунал обов’язково має відбутися. 

Юрій ЩЕРБАК,

письменник і дипломат,  серпень 2022

Про автора: Юрій Щербак – видатний український письменник та інтелектуал, політичний і громадський діяч. Надзвичайний і Повноважний посол України, доктор медичних наук, один із засновників українського екологічного руху, перший лідер Партії Зелених України, голова Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка. Іще 2012 року передбачив війну з росією...