Рашизм: звір із безодні

Звір, що ти бачив, був і немає

і вийти має з безодні

І в погибель піти

Об’явлення св. Івана Богослова, 17:8

Історики майбутнього сперечатимуться – хто, коли й де винайшов це слово: РАШИЗМ. Зрозуміло лише, що виникло воно майже одночасно в багатьох українських головах, охоплених гнівом і гіркотою. Слово це одразу стало загальнонародним, широко вживаним знаком ненависті до російського агресора.

Вже 22 квітня 2022 року відомий американський історик Тімоті Снайдер у статті в The New York times Magazine зафіксував появу нового терміну РАШИЗМ на фоні повідомлень про злочини російської вояччини на українській землі в Ірпені, Бучі, Маріуполі.

РАШИЗМ – одне з найвлучніших і ємких понять, що виникли під час війни. Гібридна війна породила гібридний термін, в якому вперше в світовій історії об’єднується назва злочинної ідеології (фашизм) з національною приналежністю злочинців – Росія, Russia. До того ні комунізм, ні нацизм, ні антисемітизм, не мали «національності». Український народ, відкинувши ліберально-дистильовану політичну коректність, ясно і недвозначно вказав на свого вічного смертельного ворога – Росію. Так само чинили колись поляки, називаючи своїх гнобителів «москалями».

РАШИЗМ – слово нове, але має давнє багатовікове коріння. Це суто російське явище, невіддільне від історії російського народу та його держави. Походить воно з глибини XIV століття, коли московський князь Іван Калита започаткував «збирання земель російських» - тобто нестримну і жорстоку експансію щодо сусідніх народів, що призвело до проголошення Росії імперією в 1721 році. Хоч би в яких подобизнах існувала Росія – у формі абсолютистської монархії, комуністичного союзу республік чи посткомуністичної федерації – незмінною була її суть, яку точно окреслив видатний російський філософ, киянин за походженням Ніколай Бердяєв (1874-1948):

«Росія – найбільш націоналістична країна у світі, країна небачених ексцесів націоналізму, гноблення підвладних національностей русифікацією, країна національного вихваляння… Країна, що вважає себе єдиною покликаною і що відкидає всю Європу, як гнилля та породження диявола» («Душа Росії», 1915).

Саме багатовікові умови повсякденного життя в Росії – суміш темного середньовічного невільництва, месіянського православного шовінізму, мілітаризму та ідей російської зверхності – витворили той особливий феномен, ім’я якому – «глибинний народ»: покірливу масу росіян, здатних на насильство і жорстокість, підтримку агресивних воєн, створення «чорної сотні». Народ, уражений бацилою ксенофобії та богообраності.

Російський письменник-антикомуніст Іван Шмелев (1873-1950), номінований Томасом Манном на Нобелівську премію з літератури, дав таку вбивчу характеристику своїм співвітчизникам:

«Росія – народ, який ненавидить волю, обожнює рабство, любить кайдани на своїх руках і ногах, любить своїх кривавих деспотів… століттями  живе в темряві, мракобіссі… готовий завжди поневолювати, пригнічувати все і всіх, весь світ. Це не народ, а історичне прокляття людства».

У той час коли Захід захоплювався блиском російської імперської культури, зачитувався творами Ф.Достоєвського та Л.Толстого, обожнював музику П.Чайковського та І. Стравинського, був у захваті від балету С.Дягілева та голосу Ф.Шаляпіна, на неозорих просторах Росії зростала дика сила, ворожа західним ідеям демократії та лібералізму, готова до завойовницьких воєн і жорстокого придушення повстань – в Середній Азії та на Кавказі, в Польщі та Україні, в Угорщині та Чехо-Словаччині.

Сила, яка зрештою породила в підворотнях Петербурга нового «Звіра з Безодні» - Путіна.

 Путін – метива закомплексована посередність, оточена чекістськими холуями. Ця маленька людина з комплексом меншовартості раптом захворіла на манію величі й на наших очах порівнює себе з Петром Першим.

Не він породив РАШИЗМ, який з’явився задовго до появи Путіна. Але Путін його вправно осідлав, удосконалив та осучаснив. До традиційних російських деспотичних рис він додав такі елементи, як репресивний досвід сталінізму і культ перемоги Росії над її ворогами («побєдобесіє»); зі свого німецького досвіду офіцера КГБ Путін засвоїв не мудрість «Фауста» Гете, а облудну риторику Гітлера про бідний «роз’єднаний німецький народ» та методи тотальної пропаганди Геббельса, довівши їх до орвеллівських висот.

Додамо до цієї токсичної суміші найбрудніших досягнень попередників Путіна нові елементи: підкуп українських і західних політиків російськими нафтодоларами, застосування сучасних інформаційно-мережевих технологій та кібернетичних воєн.

Відійшовши від Єльцинської анархічної демократії, Путін побудував в Росії класичну фашистську державу, засновану на вождизмі, мілітаризмі, державному капіталізмі та придушені прав людини й ліквідації політичної опозиції.

І тому слово РАШИЗМ , як похідне від російського фашизму – цілком влучне.

 РАШИЗМ – це явище новітнього Сатани, озброєного руйнівною ідеологією ненависті та сучасними ракетними системами залпового вогню. Сатани, що увірвався в більш-менш унормований світ міжнародного правопорядку, оголосив ультиматум країнам, які вже давно забули про війну. Цей Сатана хоче зруйнувати світ глобальної цивілізації, достатку і свободи, політичних компромісів і замирення колишніх ворогів, світ розвиненого міжнародного туризму, всеохоплюючої торгівлі та зростаючих гуманітарних стандартів.

Світ, в якому існували до 24-го лютого 2022 року Україна, Польща, Литва, США, десятки інших країн.

Колективним Сатаною стала група кремлівських політичних і воєнних злочинців, керована Путіним. Ці дрібні люди, схильні до середньовічних окультних ритуалів, здатні занурити світ у морок ядерної зими. Ми знаємо їхні імена й чекаємо – коли займуть вони місця на лаві підсудних у Міжнародному Трибуналі в справі злочинів Росії як держави-терориста.

Але є ще одна група осіб, яким теж будуть пред’явленні звинувачення в розробці теорії РАШИЗМУ та плануванні злочинів.

Серед цих божевільних радикалів виділяється Алєксандр Дугін – псевдо-філософ, фашист за переконаннями й провокатор за покликанням. Це він надихнув Путіна на «історичну місію» - спробу знищення України, як першого кроку Третьої світової війни, в ході якої Росія має перемогти занепадницький Захід і встановити панування над світом.

Щоб читачі повірили, що маємо справу з божевільним посланцем Антихриста, пошлюся на статтю А.Дугіна «Прекрасная Росія» (Geoполітика. Ru, 29.07.2022).

Ось як виглядає це майбутнє:

-        Глобальних соцмереж не буде взагалі;

-        Долар і євро відмінять, почнеться царство рубля;

-        Росія стане Імперськими Штатами;

-        Зеленський сидітиме пожиттєво там, де сидить ще один блазень кольорової революції;

-        На всіх каналах буде етнофолк-російська та євразійська психоделика;

-        В економіці буде відновлено Держплан;

-        Буде дуже багато продуктів з Білорусії, яка стане Імперським Штатом;

-   Уряд розташується в повітрі, в розкішній підвісній конструкції, приєднаній до величезного дирижабля. Дирижабль плаватиме над Імперськими Штатами, звідки влада спостерігатиме в бінокль – чи все в порядку, чи все за планом. Як у давньому Китаї буде запроваджено владу Міністра Хмар, а також глави Департаменту федеральних сновидінь…»

Пізнаєте зловісну усмішку Джокера?

В статті «Польське питання. Поділ України» (26.05.2022) Дугін не посміхається, торкаючись теми ненависних Путіну країн – України та Польщі, називаючи візит президента Республіки Польща Анджея Дуди до Києва «переломним моментом» в інтеграції дружніх країн. «Введення польських військ (в Україну. – Ред.) означатиме пряму участь НАТО в конфлікті, а значить, все переводиться на повний рівень ескалації. Імовірність використання ядерної зброї зростає» – мріє Дугін про втягнення Польщі у російсько-українську війну.

Звір з Безодні хоче, щоб пожежа перекинулася на Польщу, стала всесвітньою.

***

Худенька десятирічна дівчинка дивиться на мене. З жахом помічаю, що в неї немає однієї руки. А вона так мріяла грати на скрипці.

На лавці у скверику сидить літня людина. Вона мертва, її пошматували уламки російської крилатої ракети. Біля мертвої людини в пісочниці граються діти.

Двоє веселих і міцних, як дуби, парубків, обійнявшись, сміються на фото. Це брати. Обидва загинули на фронті, відбиваючи атаки російських загарбників.

З-під руїн будинку витягують запилюжене тіло мертвої матері, яка прикрила своїм тілом малу дитину, врятувавши її.

Це жертви – РАШИЗМУ, вбивць, які називають себе «визволителями українського народу». Жертви Путіна, Дугіна та інших злочинців. Жертви тих 86% росіян, які підтримують агресію проти України.

І нема їм, не буде ніякого прощення.

Вони повинні згоріти у пекельному вогні, запаленому ними.

Зникнути в тій Безодні, з якої прийшли, щоб убивати українців, поляків та інших вільних людей.

Звір рашизму має бути знищеним.

Вічне йому прокляття!

            Юрій Щербак

Світлина: Ромко Малко, 2022