Травень 2022-го. Польсько-український кордон, автобус до Перемишля, звідти – потяг до Кракова. Тут я, українська журналістка, проведу наступні кілька місяців. Після прибуття до міста відкриваю телефон і гуглю найнеобхідніше: мапи, громадський транспорт, пункти допомоги та установи. За звичкою в соцмережах шукаю найближчі події: українські мітинги чи мистецькі акції. Одним з перших таку інформацію мені видає сторінка UainKrakow – “перший такий портал у Кракові”. На сайті цього медіа такі новоприбулі, як я, можуть знайти необхідну практичну інформацію для життя в Кракові українською мовою.

Як журналістка, я не могла не познайомитися з головною редакторкою цього медіа. З українкою Ольгою Менько зустрілися на каві в популярній українській книгарні-кав’ярні “Нитка”. Це місце особливе, його знають, напевно, всі українці Кракова. Тут регулярно проводять презентації книжок, концерти, поетичні читання, волонтерські збори. Тож журналісти UainKrakow тут часті гості. Тим паче що редакція – у кількох кварталах від “Нитки”. 

Інтерв’ю з Ольгою записуємо через рік після початку повномасштабного вторгнення. У Польщі та інших країнах Європи на цей момент уже працюють з десяток українськомовних медіа: в Чехії, Німеччині, Швеції, Португалії, Франції та інших. Тож можна говорити про нове явище – українські медіа для українських біженців за кордоном.  

Про те, як це – бути українським виданням у Польщі після 24 лютого 2022 року, ZMINA й поговорила з Ольгою Менько, засновницею порталу UAinKrakow і очільницею фонду “Інститут Україна-Польща”. 

Олю, розкажи, як з’явилося ваше українськомовне видання в Кракові?

Портал UainKrakow виник у 2018 році як частина місцевого медіа. В той час його керівники бачили, що в Кракові живе багато українців, але для них немає свого медіа. Відтак це видання почало шукати людину, яка б повністю взялася за українськомовний проєкт, і цією людиною стала я. Так і з’явився локальний сайт UainKrakow. Із цим більшим медіа ми співпрацювали рік. А у 2019-му заснували фонд “Інститут Польща-Україна”, і в нас почали з’являтися проєкти навколо порталу – інформаційні зустрічі, співпраця з іншими громадськими організаціями тощо. Згодом фонд і портал стали самостійними. Зараз я займаюся пошуком фінансування і відповідаю за роботу команд порталу і фонду. У редакції нас десятеро: редактори, журналісти, автори. 

До речі, існування фонду на додачу до медіа нас виручило, бо, коли почалася пандемія COVID і в нас майже не стало реклами, нам допомогли грантові проєкти. Завдяки грантам ми зараз можемо більше дотримуватися наших цінностей (наприклад, відмовлятися від певної реклами). А основні завдання нашого фонду, а разом з тим і порталу такі: інформувати, інтегрувати й навчати. 

Представники UAinKrakow.pl та лауреатки Нобелівської премії миру Тавакуль Карман та Лейма Гбові під час візиту в редакцію. Фото: Anusia Jadwisia Bystrowska

Що змінилося в роботі порталу UaInKrakow з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну?

Насамперед змінилася наша цільова аудиторія. Із 24 лютого 2022 року ми сфокусувалися на переселенцях / біженцях. У той час саме вони найбільше потребували інформації. Якщо раніше для українських мігрантів практична інформація про Краків була такою собі “доданою вартістю” після переїзду до Польщі, то для воєнних біженців це стало однією з базових потреб. Всі запитували, де знайти їжу, нічліг, як і де зареєструватись. Людей цікавило все-все-все.

А ще до нас надходило дуже багато питань і від поляків: як допомогти, куди нести допомогу? Тому ми готували публікації й про це. Вдавалося залучити багато місцевих активістів до допомоги й завдяки нашій попередній співпраці з багатьма організаціями в Кракові.

Пригадую, як ми всі сиділи в кав’ярні-книгарні “Нитка” і на ходу писали текст “Як можна допомогти Україні в Кракові”, який тоді набрав дуже багато переглядів і поширень.

До того місцеві жителі – поляки нашою цільовою аудиторією не були взагалі. Але так багато мешканців Кракова запитували нас, як допомогти, що ми переклали цей текст трьома мовами. Його навіть передрукував офіційний сайт міста Кракова, а також узяли собі місцеві краківські медіа і навіть Gazeta Wyborcza.

Якщо говорити про фонд “Інститут Польща-Україна”, ми стали займатись і надсиланням гуманітарної допомоги до України, і паліативним напрямом: допомагали родинам з дітьми, які приїхали до Кракова з паліативними хворими, поселитися до госпісів. Орендували квартири для родин з дітьми з інвалідністю (за підтримки UNICEF) і квартири, де можуть перебувати жінки, які втекли від домашнього насильства (за підтримки Euroclear).

Головний редактор Іван Кислощук, випускова редакторка Діана Гвоздь та графічна дизайнерка Сніжана Чорна на фестивалі “Strefa Społeczna” в Гданську

Пригадую, як після 24 лютого ми зустрілися з іншими українськими громадськими організаціями в Кракові й поділили напрями – хто за що береться. Ми вирішили, що беремо не “військовий напрям”, а “гуманітарний”: допомагатимемо біженцям тут, у Польщі, й за можливості надсилатимемо допомогу до України.

Чи відчула ваша редакція солідарність із боку польських колег-медійників?

Так! “Чим ми можемо допомогти?” – з цим питанням до нас найчастіше зверталися польські журналісти. Вони казали: якщо ми можемо допомогти, наприклад, висвітлити якусь важливу тему, то ось наші контакти, ми готові. Коли трохи спав ажіотаж, то польські колеги зверталися до нас уже більше по поради щодо висвітлення певних тем, по історії, факти.

З нами став співпрацювати найбільший інформаційний ресурс Польщі Onet.pl – вони публікують наші тексти на своїй спеціальній сторінці Ukraina.onet.pl.

Які теми зараз найбільше цікавлять вашу аудиторію? Взагалі як змінилися популярні теми після 24 лютого? Що є топовим, а що відійшло на другий план?

За нашими оцінками, 80% наших читачів зараз – біженці з України. Раніше нашою аудиторією були українські мігранти, які, приїжджаючи до Польщі, мали вже певний “рівень підготовки” з переїзду до іншої країни (трохи знали, як і що функціонує, трохи знали польську мову). Натомість люди, які приїхали сюди через війну, зовсім до цього не готувалися. Їм потрібно було в публікаціях пояснювати дуже базові речі. Наприклад, як влаштований громадський транспорт у Кракові, як зареєструвати сім-картку в Польщі, як відкрити рахунок у банку і так далі. 

У Кракові було дуже багато організацій, які то з’являлися, то зникали, то змінювали години роботи чи адреси, змінювали обсяги гуманітарної допомоги й категорії людей, які можуть її отримати. Ми все це збирали, публікували на сайті, телеграм-каналі, і перші чотири-шість місяців це й був наш основний фокус.

Ці теми частково й досі актуальні, читачі досі заходять на них на сайті. Та водночас видно, що частина людей, які приїхали в березні-квітні 2022 року, хочуть не просто отримувати допомогу – вони хочуть інтегруватися, адаптуватися тут, у суспільстві, починають шукати роботу й можливості.

Відтак з часом додалися теми про те, як знайти роботу, як функціонують різні установи, як працюють школи (бо восени діти пішли до школи), навчальні заклади, як відкрити свою справу, як бути з податками тощо.

Щодо культурної тематики, то ми часом робимо опитування в нашому телеграм-каналі “Що б вам було цікаво почитати?”, і дуже багато людей відповідають, що хотіли б у нас читати про культурні події в Кракові. Це означає, що в українців у Кракові є потреба виходити з дому, відпочивати, розвиватися, зустрічатися з іншими українцями, поляками. І, хоча наше медіа й так завжди приділяло значну увагу культурному життю міста, ми бачимо, що українська аудиторія потребує вже більш поглибленого подання.

А як щодо більш аналітичного контенту? Публікуєте статті, інтерв’ю?

Ми більше працюємо в журналістиці рішень – “закриваємо” потреби людей. Звісно, часом у нас є й інтерв’ю. Наприклад, з артистами, які приїжджають до Кракова, з краківськими діячами, з поляками, які допомагають українцям. І ці історії також важливі. Бо, з одного боку, вони показують приклади того, як українці можуть інтегруватись у польське суспільство, чим вони можуть займатись. А з іншого – показують те, що польська сторона не є байдужою до нас і допомагає. Тому часом готуємо й такі тексти.

Із 24 лютого 2022 року багато українськомовних медіа – як в Україні, так і за кордоном – отримали новий поштовх до розвитку (як би це не звучало). Багато редакцій переформатувались. Чи вплинуло повномасштабне вторгнення на UainKrakow?

Так. Ми збільшили кількість працівників, щоб писати більше текстів. Цікавий момент: раніше для українських проєктів у Польщі існувала своєрідна “скляна стеля” в розвитку. А після 24 лютого вона на певний період зникла. Виникли нові можливості. Якщо раніше я завжди мріяла про відкриття подібних локальних порталів в інших містах Польщі, та не могла знайти фінансування, то після початку повномасштабного вторгнення ми повернулися до цієї ідеї. Тож незабаром UAinKrakow.pl розширюється – плануємо цього року запустити українськомовні сайти в Любліні, Познані, Варшаві. 

Редакція UainKrakow

І поки ми допрацьовуємо сайти, українці з Познані та Варшави вже зараз можуть почати читати новини міст та іншу корисну інформацію українською мовою в наших телеграм-каналах “UAinWarsaw: українці у Варшаві” та “UAinPoznan: українці у Познані“.

Також у 2022 році з’явились інші можливості фінансування, яких раніше не було. До нас із рекламою прийшли корпорації, і це нам допомогло профінансувати діяльність, розбудувати структуру і запускати наступні проєкти. 

Нещодавно Громадянська мережа “Опора” провела дослідження медіаспоживання українських біженців у Польщі. З’ясувалося, що українці, які опинилися за кордоном після 24 лютого, хочуть більше читати про Україну, а також те, що більшість інформації вони черпають із соціальних мереж. На які майданчики в соцмережах робить акцент UainKrakow?

Ми маємо різні цільові аудиторії в різних соцмережах. У телеграмі в нас 80% аудиторії – це переселенці, біженці. На фейсбуку нас читають більше українці, які підписалися ще до повномасштабної війни, тобто мігранти. 

А щодо новин і текстів про Україну ми ухвалили для себе рішення, що не беремося за ці теми, оскільки є ресурси, які роблять це набагато краще і швидше. Тож ми пишемо про Україну й українців у Кракові та в Польщі, публікуємо всю інформацію, якої потребує людина, що приїхала до іншої країни: як отримати юридичну й психологічну допомогу, як шукати роботу і загалом як існувати в новому середовищі. Завжди є, про що писати, і ці теми завжди добре читають. Ще, скажімо, пишемо про те, як хтось із українців отримав якусь нагороду, створив бізнес, чим живе українська спільнота в Кракові. Ведемо й інстаграм, його теж активно читають українці.

Яким ти бачиш майбутнє українських медіа за кордоном? Особливо після перемоги. Який, на твою думку, це може бути шлях?

Тут, у Кракові, й раніше було дуже багато українців. Думаю, частина з тих, хто приїхав через війну, залишиться, і певні інформаційні потреби в них усе одно будуть. Але думаю також, що і підтримки таких медіапроєктів може стати менше, тому переконана, що українським медіа в Польщі потрібно зараз більше працювати на сталість і життєздатність у майбутньому.

https://zmina.info/