Допомога Україні й майбутнє війни: прогнози американських експертів Центру стратегічних і міжнародних досліджень CSIS

Допомога Україні й майбутнє війни: прогнози американських експертів Центру стратегічних і міжнародних досліджень CSIS

Поточні й майбутні перспективи війни в Україні були в центрі уваги нещодавньої панельної дискусії, що відбулася в Центрі стратегічних і міжнародних досліджень CSIS, який є одним з провідних світових інститутів з питань зовнішньої політики й національної безпеки. Дискусія проходила під керівництвом Макса Бергмана, директора програми "Європа-Росія-Євразія" ЦСМД. Серед учасників дискусії були: Марія Снєгова, старший науковий співробітник з питань Росії та Євразії ЦСМД, Майкл Кіммейдж, старший науковий співробітник ЦСМД і завідувач кафедри історії Католицького університету, а також Майкл Кофман, старший науковий співробітник Фонду Карнегі. Дискусія про війну в Україні охопила спектр важливих аспектів, включаючи військовий потенціал росії, економічну адаптацію до санкцій і потенційні стратегії України. Пропонуємо вашій увазі ключові підсумки цієї дискусії.

Учасники дискусії зазначили, що нинішній стан війни в Україні переживає перехідний період після наступу українських військ, що досяг кульмінації у жовтні. Незважаючи на спроби росії перехопити ініціативу за допомогою різних наступальних операцій, вона не змогла досягти помітних проривів чи успіхів. Очікується, що ця зима стане продовженням традиційних методів ведення бойових дій, які спостерігалися протягом останнього року. Росія зберігає матеріальну перевагу в боєприпасах і техніці, однак ця перевага не є достатньо вирішальною, щоб визначати результат війни.

Згідно з докладним звітом агентства Bloomberg, плани кремля на 2023 рік передбачали значне зростання виробництва бойових машин, літаків і кораблів – на понад 26%. Зокрема російський оборонний конгломерат "Ростех" повідомив про приголомшливе зростання виробництва різних військових активів. Наприклад, виробництво танків зросло в 7 разів, легких броньованих машин – у 4,5 рази. До того ж виробництво реактивних систем залпового вогню зросло в 2,5 рази. Проте, питання в тому, чи є ці дані вірними. Проте зі супутникових знімків видно, як вони будують додаткові споруди на заводах з виготовлення зброї, що свідчить про те, що робляться інвестиції та фізично розширюються промислові потужності. Цікавим аспектом цього військового підйому є ситуація з безпілотниками, де росія помітно випередила Україну з виробництва безпілотників. Такий розвиток подій має вирішальне значення з огляду на значну роль, яку безпілотники відіграють у сучасній війні. Зрушення, схоже, відбулося приблизно влітку, що підкреслює прихильність росії до використання технологічного прогресу в своїх військових цілях.

Учасники дискусії не оминули увагою й фінансовий аспект, оскільки збільшення російських витрат на оборону збігається зі сприятливою динамікою на нафтовому ринку. Значні доходи країни від нафтового сектору дозволили суттєво збільшити військові витрати. Зокрема, прогнозоване збільшення військових витрат у відсотках до ВВП має зрости майже вдвічі – з 3,9% до 6%.

Проте, поки що невідомо, чи зможе росія перетворити ці досягнення на значні переваги на полі бою наступного року. Росія все ще здебільшого покладається на

радянське обладнання, що залишилося їй у спадок. Здійснюються нові інвестиції в оборонне виробництво, але щодо реальних темпів зростання поширюється багато дезінформації.

Зусилля України, спрямовані на підтримання своїх оборонних дій, залежать від двох ключових елементів: артилерійських боєприпасів і боєприпасів для протиповітряної оборони. Захід надав допомогу для покращення ситуації з протиповітряною обороною України, але оборона величезної території країни й протяжної лінії фронту є складним завданням. При цьому, водночас з обороною лінією фронту необхідно враховувати складнощі управління ключовою міською інфраструктурою, такою як електро- й водопостачання.

Захід поступово усвідомлює довгостроковий характер цього конфлікту й почав робити відповідні інвестиції. Процес трошки повільніший, ніж очікувалося, але все ж таки кардинально поліпшується. На початку війни США виробляли 14 000 артилерійських снарядів основного калібру щомісяця. Зараз виробляється 28 000, і є намір збільшити виробництво до 36 000. На противагу цьому, зусилля Європи щодо збільшення запасів артилерійських боєприпасів були недостатніми. Північна Корея надала росії більше артилерійських боєприпасів, ніж Європа надала Україні. Хоча не можна недооцінювати всі зусилля країн Європи на користь України. Вони зробили багато. Європа зробила значний внесок в український ВВП. Для належної підтримки України від Заходу вимагатиметься ще більш комплексна і надійна довгострокова стратегія.

Варто зазначити, що росія досить успішно пристосувалася до санкцій: звіти свідчать, що імпорт підсанкційних мікросхем і супутньої електроніки збільшився з початку війни. Незважаючи на відсутність надійних об'єктивних оцінок, схоже, що Росія готується до великого наступу. Тому, якщо західна допомога Україні припиниться чи зменшиться, ситуація для України може стати все більш загрозливою.

Путін і його адміністрація пропагують свою нібито перемогу в війні в Україні, підкреслюючи слабкість Заходу й України. Розшифровуючи цей меседж, учасники дискусії відзначають, що росія нелегко погодитися на будь-яку форму компромісу чи переговорів.

Незалежно від конфлікту, завдяки ефективній внутрішній пропаганді Кремля популярність путіна, здається, не постраждала. Хоча санкції вплинули на спосіб життя російської еліти, вони компенсуються всередині країни за рахунок перерозподілу власності, який зростає в міру того, як західні компанії залишають росію. Кремль надає значну підтримку постраждалим від війни сім'ям, що призводить до мінімальних протестів, незважаючи на ознаки втоми від війни серед населення.

Однак, росія стикається з дилемою людських ресурсів через великі людські втрати, які перевищили 300 000, і неефективну ротацію військовослужбовців. Близько двох третин втрат можуть вважатися тими, що не підлягають поверненню. Незважаючи на мобілізаційні зусилля росія стикається з труднощами в ротації військових. Також є проблема з мобілізацією робочої сили. Рівень безробіття в росії дуже низький, що призводить до обмежень і додаткового перегріву економіки. Важливо, що це також

призвело до виникнення, так званої, воєнної економіки. Це не справжньо мілітаризована економіка в радянському розумінні, але економіка, що в значній мірі залежить від витрат на військові цілі. Це створює пастку для кремля, оскільки припинення війни може призвести до відсутності інших чинників, що створюють зростання ВВП і тиснуть на економіку.

Хоча наразі позиція путіна здається надійною, він може зіткнутися з проблемами й після виборів у 2024 році. Якщо росії не вдасться досягти значного прогресу в Україні, путін може зіткнутися з потенційними внутрішньополітичними труднощами, що може вплинути на надійність прогнозів.

Незважаючи на те, що європейські лідери сподіваються, що в 2024 році буде схвалено пропозицію про виділення Україні 50 мільярдів євро, у США зростає песимізм щодо продовження надання військової допомоги Україні. Підтримка США є життєво важливою, особливо щодо постачання артилерійських боєприпасів, і можливість її скорочення може мати серйозні наслідки для України. Важливо зазначити, що Сполучені Штати надають певні ресурси, які просто недоступні для європейців.

Україні, наприклад, потрібна щомісячна поставка артилерійських боєприпасів лише для оборонних операцій, витрати щомісяця приблизно становлять 75 – 90 тисяч артилерійських снарядів основного калібру. Сполучені Штати забезпечують переважну більшість цього щомісячного постачання артилерійських боєприпасів і значну кількість ракет для ППО. Є оптимізм вважати, що буде позитивне рішення щодо нового пакету з США, який отримає Україна протягом всього 2024 року. Отже, Україні доведеться розумно й ефективно їх використовувати. Після цього не зовсім зрозуміло, що отримає Україна в 2025 році. Добра новина полягає в тому, що Україна може все більше компенсувати свої потреби через виробництво дронів, боєприпасів для дронів й інших систем, які можуть зменшити навантаження на артилерійські боєприпаси. Проте, для досягнення цього Україні потрібна допомога заходу: західні фінансові ресурси, допомога в розширенні промислового виробництва й допомога в перенесенні більшої частини зусиль війни на те, що Україна може сама робити в країні, оскільки у неї є багато потужностей і знань.

Зменшення допомоги безпосередньо впливає на українську армію. Україна переходить до оборони, тому що в неї немає достатньої кількості артилерійських боєприпасів для підтримання наступальних операцій. Ніхто не може планувати, оскільки невідомо, скільки артилерійських боєприпасів буде на наступному тижні. Отже, досить важко планувати операції, якщо невідомо, якими ресурсами ви будете володіти. Загалом українські сили потребують реконструкції після п'яти місяців наступальних дій. Їм потрібно відновити втрати, вирішити питання якості сил. Зараз Україна працює над ключовими питаннями: мобілізацією, майбутньою стійкістю військових зусиль для генерації резервів тощо. Також велика увага надається питанням навчання. Західна допомога у вигляді тренувань і фінансових ресурсів також є надзвичайно важливою для України, для підтримування їх обороноздатності.

Тим часом 2024 рік може також виявитися сприятливим для росії через її витрати на оборону і явну самовпевненість російської еліти. З урахуванням російських витрат на оборону, російське керівництво, ймовірно, вважає, що наступний рік для них досить вигідний, і саме тому вони такі впевнені, чи, можливо, навіть стереотипно вперті для російської еліти, і вважають, що вони фактично пережили найгірше, і також не думають далекоглядно про цю війну, бо можна побачити шлях, як Україна раціонально використовує свої ресурси, ефективно захищається в 2024 році, а потім починає відновлювати військову перевагу в 2025 році.

На думку учасників дискусії можна виділити дві основні цілі, що спонукають росію до війни в Україні. По-перше, путін прагне анексувати частину України, змінивши геополітичний ландшафт Європи й підтвердивши домінування Росії в європейській архітектурі безпеки. По-друге, вторгнення може бути використане для підриву довіри до США і НАТО, що дестабілізує їх роль як постачальників безпеки в Європі. Також підкреслюється, що Захід постійно недооцінював геополітичний потенціал Росії й санкції проти Росії не дали бажаного результату. Насправді Росія все ще може зберегти потужне виробництво, можливо, за підтримки таких країн, як Китай і Іран.

Учасники дискусії вважають, що незважаючи на значні виклики, оптимістичний прогноз для України у 2024 році є ймовірним. Якщо Україна ефективно відповість на всі виклики в цьому році, зосередившись на відновленні сил, управлінні ресурсами й підготовці військ – перспективи на 2025 рік виглядають значно більш обнадійливими. Ключовим моментом є стратегія навігації України в умовах нинішніх труднощів, для можливості позиціонування себе як більш безпечної і стійкої країни в майбутньому. Можна також зазначити, що 2024 року Україна має стратегічну можливість відновити свою перевагу у війні. Це залежить від реалістичної пропозиції, за умови непохитної прихильності до довгострокової стратегії. Відхід від короткострокового планування, що переважає зараз на Заході, має важливе значення на цій фазі конфлікту. Потреба в довгостроковому баченні є нагальною, як це підкреслювалося під час дискусій навіть під час українського наступу. Кульмінація нещодавнього наступу особливо підкреслює необхідність довготривалої, всеосяжної стратегії.

Перехід від короткострокового до довгострокового мислення відкриває шлях до обмірковування постійних зусиль, необхідних для подолання складнощів конфлікту впродовж тривалого періоду. Обговорення кроків, необхідних у 2024 році, має важливе значення для досягнення значущих змін у конфліктному ландшафті. Інвестуючи в довгострокове планування і впроваджуючи необхідні заходи, Україна може відновити свою спроможність досягати воєнних цілей до кінця 2024 чи у 2025 році. Цей трансформаційний зсув у мисленні й стратегії має вирішальне значення для стійкості й успіху України в умовах динаміки конфлікту, що розвивається.

2024 рік, на погляд учасників дискусії, буде важким для України. І якщо Україна зможе вирішити свої проблеми протягом наступного року, відновити свої сили, раціонально використовувати ресурси, тренувати свої війська, то 2025 рік виглядає набагато обіцяючіше. Україна має використовати 2024 рік для відновлення своїх сил. Це стосується якості сил, їх маневреності, ротації бригад, вирішення питань навчання,

промислової потужності, виробництва ключових систем, безпілотників й інших речей. І третій аспект – це наступальна частина, Україна стабільно повинна збільшувати свою можливість будувати ударні системи й проводити певні типи кампаній для націлення на російську критичну інфраструктуру, російські бази, російську логістику, і може все ще створювати проблеми чи дилеми для російської армії. Україна може ефективно використати наступний рік для створення умов для повернення переваги. Це можливо, але це вимагатиме фокусу на довгострокову стратегію.

Дискусія підсумувалась словами австрійського письменника Карла Краузе: “Ситуація на заході може здаватися безвихідною, але не є серйозною, тоді як ситуація в Україні є надто серйозною, але не позбавленою надії. Ключ полягає в тому, щоб захід зміг прийняти більш серйозний підхід до ситуації в Україні, тим самим зменшивши відчуття безвихідності в українській ситуації”.

Джерело: https://www.youtube.com/live/jcyJAWUnnwQ?si=HjhZ5tP5uCTjgQIo

Резюме та переклад: Микола Піряник

Світлина: https://www.liga.net/