Юрій Щербак: Україна все ще залишається в епіцентрі світового шторму

Днями в Українському кризовому медіа-центрі відбулася презентація нової книги відомого письменника та публіциста, доктора медичних наук, Надзвичайного та Повноважного посла України, який свого часу представляв країну в Ізраїлі, США, Канаді, Мексиці Юрія Щербака «Вбити імперію зла. Росія – вічний ворог України». Представляв автора та його книгу колега Щербака з дипломатичної служби, також Надзвичайний та Повноважний посол України у США у 2015-2019 роках, а нині Голова правління Українського кризового медіа-центру Валерій Чалий.

Юрій Щербак – автор понад 30 книг прози, поезії, драматургії та публіцистики, серед яких виділяються трилогія «Час», про яку ми поговоримо далі, документальна повість «Чорнобиль», а також цілі книги публіцистики: «Україна: виклик і вибір», «Україна в епіцентрі світового шторму», «Україна в епоху війно-миру» та інших. Нова книга також є збіркою публіцистики, в якій автор узагальнює тенденції політичних та економічних процесів у світі за останні десятиліття ХХ та початку ХХІ століття. Автор присвятив книгу пам'яті Збігнєва Бжезінського, з яким був знайомий і часто дискутував.

У першій частині книги, яка називається «Наближення темряви. Передчуття, попередження, прозріння», присвяченій здійсненим передбаченням автора про війну з Росією, Юрій Щербак наводить слова Бжезінського, опубліковані 1993 року газетою «Українське слово»: «Незалежна Україна змінила всю геополітичну карту Європи. Поява України є однією з трьох найбільших геополітичних подій ХХ століття. Перша – падіння 1918 року Австро-Угорської імперії. Друга – розділ у 1945 році Європи на два блоки. Поява незалежної України може розглядатись третьою подією, оскільки вона знаменує кінець Російської імперії. Ця подія набагато більша, ніж кінець комуністичного СРСР, це кінець останньої імперії в Європі. Руйнуючи імперську Росію, незалежна Україна створює можливості для самої Росії – як держави та нації – зрештою стати демократичною державою. Таким чином, для Росії українська незалежність є корисним фактором. Не є анти-Росією. Навпаки, стає виразно проросійським явищем. Тому що, залишаючись в імперії, її народ змушений був би жити в злиденній, диктаторській країні». Оцінка сама по собі вірна, але ніхто на той час не міг знати, що Росія відкине шлях демократії та піде шляхом війни.

Аналітик і публіцист Юрій Щербак уже на той час був одним із тих прогнозистів, хто розумів і написав, що «прихід до влади президента Путіна знаменує початок нового етапу… Міжнародний проєкт Путіна є ретельно продуманим планом іміджмейкерів». Автор вказує на посилення антиамериканської компанії, руйнування Росією партнерських зв'язків зі світом та свідомо помилковий висновок російських політиків щодо того, що у ХХІ столітті вплив держав визначатиметься, нібито, не їхньою економічною потужністю, а кількістю ракет.

Юрій Щербак писав, що «стає дедалі очевиднішим, що Москва все більше позиціонує себе як сила антиамериканська, антиєвропейська, відтворюючи найтемніші стереотипи «холодної війни». Зрештою, базовим питанням ХХІ століття стає питання про те, яку роль планує для себе Росія в майбутньому Великому Зіткненні? Трагедією для Європи буде, якщо переможе позиція російських генералів і євразійців про стратегічний антизахідний союз із Китаєм… За такого вибору Росія може перетворитися на азійську деспотію, а згодом, втративши величезні території на Сході (і запаси нафти та газу), деградуватиме до рівня західного улусу нової Золотої Орди».

Не залишив без уваги аналітик і роль Криму. «За сприяння Росії, її спецслужб у Криму виник сепаратистський рух за відділення від України, підтриманий базуванням Чорноморського флоту в Севастополі. І з тих іскор, не загашених рішуче корумпованим псевдоукраїнським керівництвом автономної республіки, яке ігнорувало стурбованість лідерів кримськотатарського народу, спалахнула пожежа 2014 року» – зазначив Юрій Щербак, хоча багато хто в Україні ще довго не міг сказати це з такою самою відвертістю.

Велику роль у світовій публіцистиці відіграла англомовна стаття Юрія Щербака «Україна в епіцентрі світового шторму» у книзі, що вийшла у Штутгарті у 2016 році. А у 2017 році автор уже в Україні видав книгу публіцистики з такою самою назвою. У ній говорилося, що «Путін сьогодні – це гібридний вождь російського шовінізму та чорносотенних антизахідних сил Росії. Він – цілком сучасний продукт нової інформаційної доби, який добре вивчив досвід Сталіна, Гітлера, Геббельса, Брежнєва, Андропова, білих генералів та червоних чекістів часів громадянської війни у Росії. Путін явив світові новий феномен ХХІ століття, поєднавши деякі фасадні риси фальшивої демократії (вибори при повному задушенні опозиції) із традиціями тотального контролю КДБ за суспільством. Його ідея фікс – ненависть до ліберально-демократичних ідей Заходу, незалежності України, спроба побудови особливої, російської моделі «цивілізації» на антизахідних, антиліберальних засадах».

І надалі Юрій Щербак приділяє багато уваги аналізу постаті Володимира Путіна. Він вказує, що «Путін перетворив Росію на терористичну державу, яка загрожує світовій стабільності та ініціює, по суті, Третю світову війну, до якої скочується весь світ», якщо не буде вжито будь-яких екстраординарних заходів. Автор виводить три причини, через які Путін прагне знищити Україну. Перша історична, той факт, що тільки з 1654 року, після Переяславської Ради, Росія почала набувати обрисів імперії і почався процес поневолення України, і тепер Росія не може змиритися з його припиненням. Друга – геополітична, яка полягає у прагненні України до свободи та підтримки її світовими демократіями. І третя – особиста, яка полягає в «його мстивому, садистсько-жорстокому характері, в параноїдальних рисах, авантюризмі при прийнятті доленосних рішень, у його комплексі неповноцінності, який штовхає правителя Росії на безчесні, згубні з погляду міжнародного права вчинки заради честолюбного бажання увійти в історію…» (стор. 78). Тому, дійшов висновку Юрій Щербак, в умовах, коли у зовнішньополітичній доктрині Росії суб'єктом світової політики проголошено не державу, а спільноту «руського миру», і коли Путін проголошений «гарантом безпеки «руського миру», перспективи Третьої світової війни стають особливо реальними (стор. 113). Згідно з твердженнями Юрія Щербака, «джерелом етнічної війни проти України стали отруєні потоки російської ненависті», «руський мир» – зброя імперії зла», «Новоросія – мертвонароджена химера Путіна» (стор. 94 – 116).

Свого часу в інтерв'ю річної давності на запитання, чи справджуються його передбачення у книзі «Україна в епіцентрі світового шторму», Юрій Щербак відповів: «Збуваються, причому з такою швидкістю, дуже трагічною швидкістю, бо ми платимо величезною кров'ю та руйнуваннями, але ми стаємо регіональним лідером. Ми станемо дуже сильною державою в результаті війни, бо буде потужна армія, буде створений потужний індустріально-промисловий військовий комплекс. Україна відіграватиме величезну роль. Те, що Україна сьогодні в центрі уваги всього світу – це подарунок долі, але, на жаль, подарунок кривавий. Всі ці розмови про державу, що не відбулася, про те, що Україну ніхто не знає, що українці мають пережиток неповноцінності – все це вже в минулому! Вже весь світ знає, що таке Україна. Україна фактично повторює долю Польщі, Польське питання було основним протягом століть, усі проблеми світового розвитку вирішувалися через його призму, і в результаті Польща стала потужною самостійною державою, світовим гравцем, на яку всі зважають. Зараз світ вирішує українське питання, і внаслідок світових зусиль роль України зростатиме…»

Так сталося, що практично одночасно з книгою публіцистики «Вбити імперію зла…» вийшла вже третім виданням оновлена редакція трилогії Юрія Щербака «Час», тобто книги «Час смертохристів. Міражі 2077 року», «Час великої гри. Фантоми 2079», «Час тирана. Прозріння 2084 року», вперше видані у 2011-2014 роках. Як видно з назви, що включає хронологію майбутнього, це фантастична антиутопія, що для української літератури взагалі дуже рідкісне явище. Ці книги – передбачення майбутніх викликів, які можуть постати перед Україною, це попередження, спроба уникнути катастрофічних варіантів історії. В інтерв'ю я запитав автора, наскільки, на його думку, такий унікальний жанр, як фантастична антиутопія, – а ці три книги, на думку деяких літераторів, щодо широти охоплення історичної перспективи, глибини аналізу та логічності передбачень успішно конкурують із «1984» та «Москва-2084» Джорджа Орвелла, тільки слід їх перекласти англійською мовою, – чи можуть бути корисні українським політикам?

Юрій Щербак відповів: «Коли я писав ці книги, я намагався думати про те, як дійсність, в якій ми жили і живемо, може бути продовжена у майбутньому, такому гротескному та страшному, непередбачуваному світі. Тому що ми ж існуємо не в раціональному світі, а часто у світі абсурду і непередбачуваних ситуацій. Тому дуже багато із дійсності української та світової я просто переосмислив і вказав, які з подій можуть стати тенденцією. Це не означає, що вони збудуться. Мій онук, якому тоді було 12 років, сказав, що йому тоді вже буде 35-40 років. Я відповів: «Але я хотів би, щоб ти прочитав цю річ. І коли тобі буде 40 років, то ти сміятимешся, бо дійсність не співпадатиме з тим, що тут написано. Але подібні риси будуть. Я просто хотів передбачати майбутні тенденції, які визначатимуть це майбутнє. Брати на себе роль фантаста – це завжди було трохи смішно, бо у найсміливіших книгах, які ми читали, багато речей не відбулося. Проте майбутній конфлікт Росії проти України був у багатьох на устах, його передбачали багато аналітиків, залишалася невідомою лише його форма… Аналітики пророкують не дійсність, а виявляють визначальну тенденцію. Ми дізнаємось багато реалій холодної війни та метафори тоталітарної держави. І мені хотілося б, щоб мої метафори здійснилися, і люди сприймали мої книги як попередження… Мені здається, що ми зараз переживаємо початок нового осьового часу. За 300-400 років до народження Христа почався тисячолітній осьовий час, коли формувалися нові основні релігії та коли формувалися основні етичні норми існування людства. Зараз, на мою думку, закінчується цей час, і ми не знаємо, що буде далі, і це дуже погано. Маса молодих людей відмовляються від читання, люди все гірше і гірше знають історію, а це дуже небезпечно, тому що люди, які не знають історії, можуть стати рабами нових псевдопророків, які нав'язуватимуть брехливі доктрини. Історія – це як імунна система людства. Людина, яка знає історію, вона захищена. Вона знає які були ілюзії, хибні ходи, і як розвивалися події, і він може захищатися, а якщо не знає історії, то йому можна нав'язати, що завгодно ...»

Ці три товсті книги читаються як захоплюючий детектив. На початку автор антиутопії змальовує світ (зокрема Україну) таким, що в ньому нікому не захочеться жити. Світ розділений блоками держав, які готуються до війни із застосуванням небувалої для сьогодення зброї та техніки, країни пронизані шпигунськими мережами, у практику повернуто рабство і торгівля людьми, містами розставлені «будиночки щастя», тобто сексуальні притони, люди живуть у національних резерваціях, по світу гуляє та набирає популярності релігійна концепція про те, що Христос після розп'яття не воскрес, а його тіло шляхом багатьох переміщень нібито знаходять у печері Києво-Печерської лаври. У зв'язку з цим люди діляться на Новолюдей і Старолюдей, що відповідає їхньому поділу на Смертохристів і Воскресохристів, усі питання у світі вирішує Центральний світовий уряд. Україну очолює Гетьман Махун – цілком кримінальний елемент, який керує країною «по-своєму» і найбільше боїться «перевороту», як Путін кольорової революції. Країною керує Ареопаг, Архонти, Сейм, військово-козацька адміністрація – збіговисько людей, які мають свої інтереси.

Починається Четверта світова війна нападом коаліції країн під назвою Чорна Орда, головною ланкою якої є Росія, яка повернула царя, на Україну та багато інших країн Європи. Весь світ в особі Організації Глобальної Безпеки має намір надати Україні допомогу, але українські політики не встигають. У хід іде ядерна зброя. Внаслідок ракетних атак гине понад 10 мільйонів людей. Однак підрив у космосі на висоті 200-400 кілометрів п'яти термоядерних зарядів спричинив ефект кінця світу. Відбувся Великий Спалах. За нею настала Велика Темрява.

Відродженню світу після Великої Темряви присвячено третій том трилогії. В Україні уряд, який складається з націонал-патріотів, не справляється з керуванням країною, і владу в результаті перевороту беруть військові. Поступово їм вдається сформувати країну, де вже можна жити. Головне, як мені здається, у цій антиутопії те, що автор закликає політиків не доводити світ до абсурду, не допустити ситуації, коли станеться Великий Спалах і настане Велика Темрява, тому що загибель мільйонів – надто важка жертва, тим більше, що немає жодної гарантії, що після ядерної реінкарнації світ далі розвиватиметься на основі добра, справедливості та загальної любові. Однак, на думку критиків, можна сказати, що українські читачі діляться на три категорії: тих, які вже прочитали трилогію Щербака «Час», тих, які ще прочитають трилогію Щербака «Час», та тих, які ніколи її не прочитають. Тож всяке може бути.

Головні якості публіцистики Юрія Щербака – прозорливість та сміливість. Його книги та статті свідчать, що він передбачав майбутні події на десяток років уперед, писав про тенденції майбутнього, виявляв причини негативних явищ і сподівався, що світ прочитає його правильно.

Микола СЕМЕНА, Крим-Реалії