Гранітний контроль: від володіння кар’єрами до здобуття влади в регіонах України

Будівельні підприємства Москви та інших великих російських міст тривалий час залежали від постачання українського щебеню та облицювального граніту. Значна частина родовищ в Україні належить росіянам, а купівля та модернізація кар’єрів для забезпечення зростаючих потреб фінансувалася за рахунок російського капіталу. На прикладі Запорізької та Житомирської областей можна побачити, як власники гранітних кар’єрів, накопичивши достатньо фінансових ресурсів, почали не лише добувати щебінь, а й впливати на регіональну політику.

Зважаючи на відкриту агресію проти України, депутати Верховної ради ухвалили закон про націоналізацію російського бізнесу. Згідно з відкритими реєстрами підданим країни-агресора належать близько 13800 організацій та підприємств. За оцінкою Генпрокуратури на початок липня вартість заарештованих у країні активів, пов’язаних із Росією та Білоруссю, становила 33 млрд грн. Третина виявленого передано до управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА).

Однією з найважливіших для окупантів була сфера видобутку з корисними копалинами. Зокрема, граніту, необхідного для забезпечення зростаючих потреб сучасного будівництва. Найбільші його поклади перебувають у Житомирській та Запорізькій областях – двох регіонах на півночі та сході країни з абсолютно різним місцевим політичним ландшафтом, де видобувні граніт підприємства перебувають у власності російських бізнесменів із великим впливом на місцеві органи влади.

Король щебеню

Найлегший спосіб увійти на ринок – купити готове підприємства з будинками, обладнанням, ліцензією, під’їзними шляхами та гірською технікою. Ваучерна приватизація дала можливість отримати колишні державні підприємства майже задарма. Одним із тих, хто приїхав скуповувати кар’єри Житомирської області, став москвич Ігор Наумець. Налагодити необхідні зв’язки для продажу граніту йому допоміг батько, який керував Мокрянським кар’єром у Запоріжжі.
Створивши на початку 90-х у Москві корпорацію «Трансрада», за короткий час Наумець разом із москвичем Володимиром Хіздером стали власниками основних гранітних кар’єрів Житомирської області. У 1996 році в Україні реєструється ТОВ «Юнігран», яке бере під контроль Коростенський та Пинязевичський кар’єри, Малинський кам’янодробільний та Коростенський щебзаводи. Постачання щебеню в Москву і Московську область скоро досягли 2 млн тонн щебеню на рік. Партнерами з бізнесу виступили москвичі Олена Пікунова та Дмитро Копицький. Залишається лише здогадуватися якими способами в той смутний час вони придбали капітал для таких солідних угод.Однак незабаром Ігор Наумець усвідомив брак особливих зв’язків:

«Зайнявшись серйозно бізнесом і зрозумівши, що мені не вистачає для цього знань, 2000-го року я вступив до фінансової академії за Президента Російської Федерації», – зізнався він в одному з інтерв’ю.

Вже наступного року новоспечений студент відчув ще одну необхідність – набути громадянства України. І 2001 року у Харкові на його ім’я видають український паспорт. Але після навчання йому знову надають документи громадянина РФ. Згідно з реєстром паспорт Ігор Наумець отримав 30 листопада 2006 р. в Арбатському відділенні УВС м. Москви. Так він отримав подвійне громадянство.

Завдяки представництву московського “Альфа-Банку”, який неодноразово виступав андеррайтером облігацій ТОВ “Юнігран”, підприємству вдалося модернізувати виробництво щебеню та швидко наростити випуск продукції.

Після обрання Януковича президентом України власність на кар’єри переоформляється на цілу групу офшорних компаній. Серед яких ключовою фірмою стає “Unigran Group S.A.” з реєстрацією у Люксембурзі. А вже у 2011 році Антимонопольний комітет України дає згоду на придбання люксембурзькою компанією ТОВ «Юнігран», чотирьох українських кар’єрів та щебзаводом, разом із московськими фірмами «Трансрада», «Трансрада Фінанс» та «Атенор». Останньою у 2013 році Коростенський кар’єр відвантажив щебеню на 57,2 млн грн. ($6,2 млн), що законодавчо підпадає під критерії контрольованих операцій. Але підприємство не подало відповідну звітність і розгляд у судах продовжився до 2022 року.

Незважаючи на офіційний розрив економічних зв’язків із РФ у 2014 році та обмеження залізничного сполучення, кар’єри Наумця продовжували відвантажувати щебінь до Росії. Виходячи з реєстру митних декларацій з березня 2014 року, коли Крим уже було окуповано, ТОВ «Юнігран» відправило 315 тис. тонн продукції, а безпосередньо з АТ «Коростенський кар’єр» та АТ «Малінський камнедробільний завод», які належать групі, поставили 337 та 517 тис. тонн відповідно. У результаті за рік з початку війни на сході України три перелічені підприємства відвантажили до Росії близько 1,2 млн. тонн щебеню. У наступні роки постачання не припинялися. Згідно з сертифікатами відповідності московське ТОВ «Трансрада» отримувало з українського підприємства «Юнігран» гранітну продукцію у 2020 і навіть у 2021 році.

Через вісім років, 24 червня 2022 року Офісу генпрокурора України оголосила рішення про арешт на 1 млрд грн. майна та підконтрольних структур Ігоря Наумця. «Впливового російського бізнесмена» підозрюють у незаконному видобутку корисних копалин, ухилення від сплати обов’язкових податків та плати за землю, виведення коштів та фінансування тероризму (ч. 2 статті 197-1, ч. 3 статті 209, ч. 3 статті 212, , ч. 1 статті 255, ч. 3 статті 257, ч. 3 статті 258-5 КК України).

У свою чергу власник «Юніграна» всі звинувачення правоохоронців заперечує, стверджуючи про спробу у такий спосіб вилучити у нього на 100 млн грн. готової для реалізації продукції. І хоча Наумець заявляє про відсутність російського паспорта, нам вдалося знайти інформацію, яка б підтверджувала його наявність як мінімум у минулому. У торговому реєстрі Люксембургу є інформація про ліквідацію “Unigran Group S.A.”. Згідно з документом від березня 2016 року уповноваженим ліквідатором люксембурзької компанії є саме Ігор Наумець. Там же знаходяться і дані його паспорта з пропискою в самому центрі Москви – на найвідомішій пішохідній вулиці Арбат в будинку 51 будова 1.

На даний момент Ігор Наумець перебуває за кордоном. За його словами, він вирушив у раніше заплановане робоче відрядження до Європи і тепер змушений ховатися. Водночас його адвокати активно судяться за зняття арештів із майна та продовження безперешкодної роботи підконтрольних підприємств.

Захисник російського світу

Не менш впливовим гравцем на ринку щебеню є створене у грудні 2008 року ТОВ «Смарт-Нерудпром» (перейменовано на «Смарт-граніт»). До його складу входить АТ «Запорожньорудпром», «Турбуд-Україна», ПрАТ «Балаклавське рудоуправління імені А.М.Горького», ПАТ «Євпаторійський завод будівельних матеріалів» та ПАТ «Сакський завод будівельних матеріалів» із загальними запасами 575 млн. тонн гранітів. та 44 млн. тонн піску. Кінцевим бенефіціаром “Смарт-Нерудпром” та всієї групи “Смарт-Холдинг” є мільярдер Вадим Новинський (Малхасян).

Майбутню бізнес-імперію він починав будувати в Петербурзі, ставши в 90-х засновником нафтотрейдера «Північ-Захід» – мережі роздрібних автозаправних станцій «Північ-Захід-Ойл» у тісному зв’язку з Лукойлом. Незмінним партнером Новинського був президент Федерації самбо Санкт-Петербурга, мільярдер Андрій Клямко. В Україні вони разом започаткували компанію, що постачає енергоресурси в обмін на прокат та руду, що і стало основою створення «Смарт-груп».

Стрімкий розквіт бізнесу Новинського та масове отримання активів, у тому числі ГЗК, суднобудівних заводів та підприємств харчової промисловості, збігся з призначенням екс-прем’єр-міністра Росії Віктора Черномирдіна послом до Києва:

«Він мені був, як батько, а я йому як син. Ми потоваришували, коли його призначили в Україну. Знаєте, як буває, споріднені душі, ми одразу зійшлися. Він мене багато чому навчив, багато на що розплющив очі, контакти деякі, знову ж таки, дав», – розповідав бізнесмен.

У 2012 році Вадим Новинський зі статками $4,4 мільярда посів друге місце в рейтингу найбагатших людей України. Втеча президента Януковича та війна на сході змусила на той момент народного депутата відмовитися від певних активів. 2014 року Новинський заявив, що на знак протесту проти окупації продав свій бізнес у Криму. Kagerol Holdings Limited, на яку оформлені кар’єри в Балаклаві, Євпаторії та Саках, перейшла у володіння неназваного покупця.

Однак згодом з’ясувалося, що новий власник – рідний брат Вадима Новинського, бізнесмен із Санкт-Петербурга Ашот Малхасян.За даними “Олігарха”, передача йому Балаклавського рудоуправління була лише видимою частиною айсберга «братської угоди». Фактично одночасно до нього перейшли заводи будівельних матеріалів «Смарт-холдингу» у Криму та флагман бізнесу Новинського у Санкт-Петербурзі – Торговий Дім «Північно-Захід-Ойл».

Нині Балаклавське рудоуправління, над яким Новинський зберіг контроль через свого рідного брата Малхасяна, — успішне підприємство, яке приносить братам на окупованому півострові Крим десятки мільйонів доларів щороку. Виторг за підсумками 2018 року склав близько $36 млн, з яких окупаційній владі Севастополя у вигляді податків заплатили трохи менше $8 млн. Євпаторійський та Сакський заводи будівельних матеріалів також перереєстровані у Криму. Згідно з річною звітністю, брат Новинського входить до контролюючих органів обох підприємств.В обоймі активів групи Новинського залишається і «Запорожньорудпром», який не поспішає змінювати ринок збуту. За словами заступника генерального прокурора України Давида Сакварелідзе, видобутий на Передаточнинському родовищі (Шевченківський район міста Запоріжжя) щебінь відвантажується у бік контрагентів із Російської Федерації. У вересні 2016 року він заявив, що продукція “Запоріжньорудпром” використовувалася при будівництві Керченського (Кримського) мосту. Тоді компанія Новинського повністю заперечувала постачання в Росію та орієнтацію виключно на внутрішній ринок України. Однак із початком війни на сході та окупацією Криму «Запоріжньорудпром» експортував щебінь у величезних кількостях. Лише за один 2014 рік підприємство відвантажило до Росії понад 195 тис. тонн щебеню. Основними покупцями були ТОВ «Русмет» та АТ «Завод ЗБК-1» з Білгорода.

Згодом Запорізька обласна прокуратура повідомила, що за даними слідства з вересня по грудень 2018 року на «Запоріжньорудпром» було організовано незаконний видобуток граніту, а також проведено п’ять вибухів на Передаточнинському родовищі в межах міста Запоріжжя. «Незаконно видобуто понад 180 тис. тонн корисних копалин загальнодержавного значення, вартість яких оцінюється у суму понад 1 млрд грн», – повідомили в обласній прокуратурі. У серпні 2018 року Держгеонадра продовжили дію Спецдозволу до листопада 2037 року. Однак у Постанову суду повідомляється, що однією з обов’язкових умов продовження дозволу є одержання акта про надання гірничого відводу.Його компанія отримала у квітні 2014 року терміном дії до листопада 2017 року. Голову правління «Запоріжньорудпром» повідомлено про підозру за фактом незаконного видобутку корисних копалин загальнодержавного значення, скоєного шляхом вибуху. Аби остаточно встановити факти прокуратурою призначено судові економічні експертизи. Але досі слідство так і не завершено.

Гроші-політика-вплив

Системне вростання у локальне політичне життя зазначені власники родовищ активно розпочали як соратники Віктора Януковича із Партії регіонів. На Житомирщині від «регіоналів» у депутати обласної ради Ігор Наумець просунув директора ТОВ «Юнігран» Сергія Диняка. Лояльність до сопартійця була незабаром винагороджена отриманим з рук президента званням «Заслуженого будівельника».

У свою чергу, Вадим Новинський з 2012 року пройшов шлях від громадянина РФ до народного депутата України. Місце у парламенті у виборчому окрузі в Севастополі йому звільнив призначений міністром оборони України Павло Лебедєв. Саме останньому приписують розвал армії та відкриту роботу на користь спецслужб Росії до його втечі у лютому 2014 року з України до окупованого Криму.

Перебуваючи в парламенті, Новинський відкрито критикував підготовку Угоди про асоціацію з ЄС, озвучуючи повністю проросійську позицію про участь України в Митному союзі. Голосуючи за диктаторські закони під час масових трагічних подій на Майдані незалежності, депутат встиг стати фігурантом конфлікту з майбутнім президентом Порошенком.Позиція Новинського щодо Євромайдану та інших революцій, здається, повторює думку Путіна. підприємець каже, що був проти Євромайдану та будь-якої революції взагалі, називаючи їх диявольськими речами.

З падінням правління Януковича більшість його соратників перекинулися до партії «Опозиційний блок», де Новинський зайняв місце співголови. Автором ідеї та політичної кампанії, яка принесла перемогу на парламентських виборах у 2014 році, був Пол Манафорт. Проросійська партія позиціонувалася як «голос росіян» Сходу України. 

Навесні 2015 року 174 нардепи підписалися під зверненням до президента щодо позбавлення Новинського громадянства через те, що він не відмовився від російського паспорта. Проте Петро Порошенко не погодився, що дозволило лідерові «Опозиційний блок» активно включитися у розстановку своїх людей на місцевих виборах. Насамперед у регіонах, де йому належать великі промислові підприємства. Яскравим прикладом всесильності при розстановці своїх людей у ​​місцевої влади можна простежити на прикладі теперішнього мера Запоріжжя Володимира Буряка.

До приходу до міськради він обіймав посаду головного інженера «Запоріжсталі», що належить Новинському разом із мільярдером Рінатом Ахметовим. Виборчу кампанію було розіграно з максимальною ймовірністю виграшу ставленика головних гаманців міста. Однак від великої кількості грошей і повноважень у нового глави швидко закрутилася голова. І в серпні минулого року до міськради раптово нагрянули з обшуками та перевіркою правоохоронці, внаслідок чого меру Запоріжжя потрапив на лікарняне ліжко. Потім на позачерговій сесії міськради Володимир Буряк написав заяву про складання повноважень щодо стану здоров’я.

Хоча за кілька днів до того місцевий журналіст повідомив, що «схоже, місто повністю переходить під владу… Вадима Новинського, якому віддано «франшизу Запоріжжя». До виборів новим керуючим справами виконкому став заступник голови Запорізької ОДА Олександр Голтвенко, а заступником міського голови Віталій Кисіль. Обидва вихідці з «Метінвесту» того ж таки Новинського.

Іншим проектом колишніх «регіоналів» стала партія «Наш край», яка посіла 3 місце на виборах 2015 року. Саме від неї у мери Херсона балотувався Володимир Сальдо – нинішній колаборант, який погодився від початку співпрацювати з окупантами разом із членом партії – мером Рубіжного Сергієм Хортовим та депутатом Херсонської облради Віталієм Булюком, який став заступником гауляйтера Херсонщини.

На Житомирщині головою обласної організації партії з 2020 року є колишній регіонал Сергій Диняк. Наявність багатого фінансування дозволило директору «Юнігран» завести під партійними прапорами цілу фракцію до обласної ради, отримавши ще й місце заступника голови ради.

Відкрите у травні 2022 року кримінальне провадження свідчить про те, що Ігор Наумець виправдовував і визнавав правомірною збройну агресію РФ проти України, розпочату в 2014 році. Він заперечував тимчасову окупацію частини території нашої держави, глорифікував осіб, які здійснювали збройну агресію. Одночасно був активним учасником релігійної організації АллатРа. Започаткована у 2010-х організація інтенсивно набирала нових прихильників у соціальних мережах та на зборах активістів у різних містах України, а також у Росії та Білорусі.

До діяльності «АллатРа» може мати відношення Марія Цвігун, відома як Марія Деві Христос – засновниця секти «Біле братство», і колишній керівник «ДНР» Олександр Захарченко. У виданій організацією книзі Путіна називають “Номо”, який має врятувати всіх слов’ян. Активна рекламна компанія руху на Росії відбувається без будь-яких санкцій із боку правоохоронних органів прокуратури та керівництва Російської православної церкви (РПЦ).

Вплив Ігоря Наумця на рівні Житомирської області дав змогу включити ідеологію організацію до офіційних документів. Влітку 2014 року міський голова міста Коростень Володимир Москаленко ухвалив «Глобальну партнерську угоду АллатРа» до статуту міста.У той самий період дома демонтованого пам’ятника Леніна на центральній площі міста встановили фонтан з язичницькими символами «АллатРа». Роботи фінансувалися повністю за рахунок власника «Коростенського кар’єру» Ігоря Наумця. У березні 2015 року Наумець як представник НКО «АллатРа» взяв участь у міжнародній конференції в Калінінграді. На заході він ділився досвідом ролі громадського руху у врегулюванні суперечок у Світової організації торгівлі.

Вадим Новинський, навпаки, обрав традиційний шлях на маси разом із православною церквою. Його називають головним спонсором Української православної церкви Московського патріархату. Порушуючи канони, політика висвятили в диякони. У 2021 році разом із головою РПЦ Кирилом брав участь у літургії у Свято-Троїцькому соборі Олександро-Невської лаври Санкт-Петербурга. Користуючись своїм статусом Новинський-Малхасян, системно продовжує гнути прокремлівську лінію з екранів центральних телеканалів. «Як мінімум 30% українців – це російськомовні українці та їхні права потрібно захищати», – мовить на всю країну бізнесмен.

Одразу після вторгнення в Україну, 24 лютого 2022 року група з семи народних депутатів на чолі з Новинським звернулася до президента Володимира Зеленського з проханням розпочати переговори з Володимиром Путіним, закликаючи до повної капітуляції країни. Виходячи з тексту звернення, «очевидні нерівні умови, відсутність реальної допомоги ззовні та комплекс помилок, що призвели до справжнього стану справ». На жаль, українська держава на сьогодні так і не позбулася ворожих «агентів впливу» у своєму тилу. Численне майно і влада, навіть після багатьох місяців війни, також залишається при них.

Назар Ткачук