Як зміниться підтримка України після виборів президента у Туреччині та що вплинуло на низькі рейтинги Ердогана?

14 травня пройдуть вибори президента та парламенту в Туреччині, які експерти з міжнародної політики називають «головними виборами року в Європі». Головна інтрига — чи зміниться політична система країни, оскільки чинний президент Реддер Таїп Ердоган керує країною понад 9 років, а в минулому ще 11 років на посаді прем‘єра. І це вперше, коли Ердоган не лідирує у перегонах за місце на посту президента. Його головним та лідируючим конкурентом є кандидат від об‘єднаної опозиції, лідер Республіканської народної партії Кемаль Киличдароглу.

Наразі Ердогана підтримують 44% респондентів, у той час, як Кемаля — 56%.

Низькі рейтинги чинного президента Туреччини зумовлені тим, що після трагедії із землетрусами опозиція жорстоко критикувала Ердогана за ліквідацію наслідків, безвідповідальність забудовників, корупцію, низьку ефективність державного апарату та регіональних органів влади.

До того ж у країні з‘явилась економічна криза та інфляція, виріс рівень безробіття й негативні настрої серед суспільства, через хвилю мігрантів.

Також для Ердогана це вперше за багато років, коли найбільші опозиційні партії об‘єднались та висунули єдиного кандидата. Хоча із висування кандидата опозиція затрималась, оскільки президент знаючи зарання ім‘я міг би скористатись адміністративним ресурсом проти нього.

Крім того, опозиція за прикладом глави держави почали будувати діалог із різними соціальними групами, просуваючи образ «турецького мусульманина», який бореться з «зовнішніми ворогами», за віри та велич власної нації. Раніше цю ідею просував Реддер Таїп Ердоган, тоді як Киличдароглу сприймав жіночі хустки та хіджаби як загрозу турецькій демократії. Проте він вибачився за свої помилки та пообіцяв, що дозволить жінкам носити хіджаби та хустки, через що неодмінно отримав підтримку від релігійної частини суспільства.

Але навіть зараз складно спрогнозувати, хто вийде переможцем у перегонах за крісло президента.

На заході вважають, що шанси в опозиції більші тому, що з ними легше домовитись про поставки озброєння Україні, про контроль над підсанкційними товарами, а також збереження зернової угоди. Представники російської федерації підтримують Ердогана, саме тому кремлівський гаманець фінансує турецьких експертів та політків для просування антизахідних настроїв і російських наративів про «мир в Україні» та підступні інтереси Західних країн у цій війні. Ще один із наративів, який просуває пропагандистська кампанія — це схилення до переговорів Сполучені Штати, без України. У Центрі протидії дезінформації пояснюють, що країна-терористка не випадково продовжила зернову угоду до середини травня, оскільки далі держава діятиме в залежності від результату президентських виборів.

Тому тут постає логічне питання, як зміниться політика Туреччини щодо України? З однієї сторони завдяки Ердогану українське зерно продається та перевозиться іншим країнам, але з іншої — це насиченість російських наративів.

Як вважають експерти, перемога будь-якої сторони у цих перегонах не змінить думку щодо України, оскільки чинний президент та опозиційна сила мають приблизно однакові погляди щодо ролі Туреччини у російсько-українській війні.

Наразі опозиційні сили приховує майбутню зовнішньополітичну програму, але на думку західних експертів, вони розпочнуть відносини з Америкою, ЄС та Північноатлантичним Альянсом (НАТО). До того ж є сподівання, що турецька опозиція не блокуватиме рішення щодо приєднання України до НАТО, а також підтримуватиме незалежність й територіальну цілісність України.

Ба більше, у ЦПД вважають, що перемога опозиції, враховуючи її зв‘язки із Заходом, посилить контроль над потоком підсанкційних товарів до рф та з рф