Від планів асиміляції до перетворення в осередок українства. 190-річчя Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Цьогоріч Київський національний університет імені Тараса Шевченка святкує своє 190-ліття. За час існування тут навчалось безліч видатних постатей: М.Міхновський, В.Винниченко, І.Огієнко, М.Рильський, В.Симоненко та інші. Проте насправді наведені імена лише крихту демонструють роль вишу в історії української державності. Тож погляньмо ближче в минуле університету і як змінювався його професійний рівень.

Листопадове повстання 1830-1831 років спричинило хвилю імперської реакції, унаслідок якої відбулось закриття в 1833 році Кременецького ліцею та Віленського університету як польських осередків. Натомість створення вищого освітнього закладу в Києві розглядалось для збільшення проросійських впливів на Наддніпрянщині.

У результаті 8 листопада 1833 року Микола І підтримав подання міністра народної освіти, а 25 грудня того ж року – затвердив проект статуту й штатний розпис університету. 15 липня 1834 року відбулось урочисте відкриття Імперського університету святого Володимира, заняття ж почались дещо пізніше – 28 серпня.

В основу лягли матеріальна й кадрова основи з ліквідованих закладів. Із Кременця до Києва доставили: бібліотеку, хімлабораторію, гербарій, мінералогічний, фізичний, зоологічний та інші кабінети, а також – частину ботсаду. У 1840 році сюди перевели Віленську медико-хірургічну академію (частина колишнього університету) разом із технічною базою, бібліотекою й більшістю викладачів.

На перший рік навчання Київський університет прийняв тільки 62 студентів – на лише один філософський факультет з історико-філологічним та фізико-математичним відділеннями. Згодом, у 1835 році, тут відкрили юридичний факультет, а 1841 (на основі Віленської академії) – медичний. Філософський же водночас розділився на два самостійних факультети.

У середині ХІХ століття університет перетворився на осередок науки й громадської думки. Тут навчались члени Кирило-Мефодіївського товариства, а також працював до арешту – у 1845-1847 роках – Тарас Шевченко в Археологічній комісії при університеті. 1848 році на першому поверсі було засновано хірургічну клініку В.Караваєва, де оперував, зокрема, М.Пирогов. У 1861-1919 видавалась щомісяця власна періодика, працювало 10 наукових товариств.

У 1915-1916 роках університет евакуювали до Саратова. Опісля повернення, у 1919-1920 роках, до нього приєднали Вищі жіночі курси, Київський юридичний інститут та інші навчальні заклади.

Упродовж 1920-1932 років (через ліквідацію університетської освіти) тут функціонували інститути народної освіти імен Драгоманова (до 1930), соціального виховання, професійної освіти, фізико-хіміко-математичний. У 1933 році університет відновили в складі 7 факультетів. У 1936 році присвоїли ім'я Тараса Шевченка.

Друга світова війна знищила головний корпус, кабінети, бібліотеки. Попри те, університет відновив діяльність у січні 1944 року. Станом на 1949 рік діяло 12 факультетів. Наприкінці 1960-х розпочалась забудова нових корпусів університету на південно-західній околиці Києва.

21 квітня 1994 року указом Президента було встановлено, що Київський університет імені Тараса Шевченка є національним університетом зі статусом самоврядного (автономного) державного закладу.

Андрій БЕРЕЖИНА