Амадоцькі гори Клавдія Птолемея. Минуле Дніпрових порогів

Як часто в школі ви чули історії про козаків і Дніпрові пороги? Думаю, багато, адже про військово-морські подвиги українців ходять цілі легенди! Вони знали ідеально цей відтинок річки  та використовували природні перешкоди, аби швидко позбутись переслідувачів – чи навіть зробити засідку. Проте легендарна історія Дніпрових порогів тим не обмежуються...

Їхнім першим алегоричним образом вважають Амадоцькі гори на кортах давньогрецького вченого ІІ століття нашої ери Клавдія Птолемея. Вони простягались із заходу на схід від початків Південного Бугу до витоку приазовських річок Берди та Міусу, перетинаючи Дніпро й повторюючи розміщення Українського кристалічного щита.

Перші докладні свідчення про пороги надав візантійський імператор Костянтин VII Багрянородний (правив у 913-959 роках). У своєму творі "Про управління імперією" він описав подорож роських купців по Дніпру, навівши "слов'янські" та "роські" назви. Нині частина вчених притримується думки про їхню давньоскандинавську етимологію.

Свідчення про подорож норманів до Дніпрових порогів містить напис на пілгардському рунічному камені (друга половина Х століття)  зі шведського острова Готланд у Балтійському морі. Декілька разів побіжно пороги згадуються в Літописі руському. Також спомин про високі скелі Дніпровського Надпорожжя міститься в "Слову о полку Ігоревім".

Протягом XV-XVII століття пороги захищали від проникнення османського флоту вглиб України. Це сприяло існуванню в пониззі Дніпра запорозького козацтва. Нижче від Вільного порогу, на острові Мала Хортиця, у 1556-1557 роках існувала Січ Дмитра Вишневецького. У 1635 році поруч із Кодацьким порогом було засновано фортецю Кодак, згодом поблизу нього було організовано Ненаситецьку берегову сторожу для полегшення сплаву суден.

У XVIII столітті пороги стали на перешкоді російській експансії в Причорномор'я та заважали економічному розвитку. Перші роботи з покращення судноплавства відбулись у 1737 році та включали підрив певних небезпечних скель на Кодацькому порозі. У 1780-1799 роках на кількох порогах влаштували обхідні канали, у 1835-1854 роках на кожному порозі збудували нові канали. Проте споруди не дали бажаного результату.

У 1905 році появився перший проект, який передбачав спорудження гребель, електростанцій, спорудження водосховищ і затоплення порогів. У 1918-1919 році почались підготовчі роботи до спорудження ГЕС, але їх перервали бойові дії.

У 1927-1932 році північніше від Запоріжжя відбулось будівництво Дніпрогесу. Водночас була проведена Дніпрогесівська археологічна експедиція під керівництвом Д.Яворницького. У 1931-1934 року утворили Дніпровське водосховище, внаслідок чого пороги затопили, а річку перетворили на наскрізний водний шлях.

У серпні 1941 року греблю Дніпрогесу підірвали радянські війська. Унаслідок цього майже всі пороги опинились на поверхні – аж до 1943 року, коли після відбудови станції водосховище не почало відновлюватись. Восени того ж року під час німецького відступу ГЕС зруйнували вдруге, і до 1947 року пороги знову були відкритими. В обидва періоди після зруйнування греблі відбувались археологічні дослідження.

Валентин КОНДРАТЮК