Народне мистецтво витинанки
Коли говориш про народне мистецтво, в уяві виникають вишивки, ікони – і навіть картини Марії Примаченко. Але більшість пропустить повз витинанки – самобутнє ремесло, яке свого часу набуло популярності серед селян на Поділлі та потребує також хисту, вправності й фантазії.
Папір не відразу поширився з Китаю до України. Спершу для витинання використовували кераміку й луб'яні вироби, і відповідні зразки віднаходять ще в трипільських пам'ятках. Згодом традиції прослідковуються й розвиваються в слов'ян: найчастіше це ажурні аплікації зі шкіри та хутра на одязі й предметах побуту.
Паперові ж витинанки як прикраси сільських хат появились тільки в середині XIX століття. А наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття вирізняються високою художньою майстерністю, набуваючи локальних рис щодо матеріалу, форми, ритму, пропорцій, силуетів. Традиційний орнамент здебільшого геометричний і рослинний, іноді трапляються людські й тваринні зображення. Папір при витинанні складали вдвоє, учетверо, увосьмеро, що дозволяло творити сталі композиції, структури. Сніжинки найчастіше слугували прикрасами на вікнах на Новий рік.
Влад Дядин