Підрив росіянами Каховської ГЕС: шалені збитки, скалічені долі, шкода довкіллю

У ніч з 5 на 6 червня російські агресори вчинили черговий злочин проти України — підірвали греблю Каховської ГЕС. У зоні підтоплення — близько 80 населених пунктів. Українська влада організовує евакуацію з тих, що лежать на підконтрольній нам території.

Як вже повідомляла газета «Світ», вчинений росіянами терористичний акт матиме масштабні негативні наслідки для нашої економіки та довкілля. Каховська ГЕС виробляла десяту частину енергії компанії «Укргідроенерго», грала значну роль у балансуванні енергосистеми у пікові години.

Затоплення створить не тільки ризики для життя людей і руйнування житла, соціальних об’єктів, доріг тощо. Вода заллє вигрібні ями, сміттєзвалища, у ній опиняться трупи домашніх тварин, яких не зможуть або не встигнуть вивезти власники. Зараз теплий період року, високі температури, це все може призвести до розмноження кишкової палички та інших бактерій. Коли вода зійде, люди зможуть повернутися у свої домівки, але чи зможуть вони користуватися колодязями, криницями тощо? Навряд. Та й вода у самому Дніпрі, а можливо, й у нижній течії Південного Бугу та притоках Дніпра може тривалий час залишатися непридатною для питного водопостачання. А коли все-таки це стане можливим, водоканалам доведеться витрачати значні обсяги реагентів для водопідготовки (сполук хлору — для знезараження, сполук алюмінію — для осадження завислих часток). Цей черговий злочин російських окупантів завдає нових збитків довкіллю України та світу.

За даними кандидата біологічних наук Михайла Русіна, через затоплення виникає ризик зникнення багатьох червонокнижних тварин. Зокрема,  популяції степової мишівки та ємуранчика Фальц-Фейна можуть зникнути на 70%, сліпака піщаного — наполовину. Ці милі дрібні тваринки просто не встигнуть мігрувати, та й знайти іншу придатну для їхнього життя територію в розораному майже вщент степу їм навряд чи вдалося б.

Своєю чергою зниження рівня Каховського водосховища призведе до оголення дна на величезних площах. За даними кандидата біологічних наук Сергія Щербака, будуть втрачені сотні гектарів нерестовищ на лівобережній частині. Також виникне загроза підйому з моря солоного клину, який раніше зупиняла гребля. У разі підвищення солоності води, що використовується для поливу, виникає небезпека засолення ґрунтів та зменшення урожайності.

Оголення значних площ піщаного або піщано-мулистого дна може викликати піщані бурі.

Через зниження рівня водосховища вода перестане надходити у Північнокримський канал.

Вже зараз чиновники місцевої влади сушать голови над тим, як забезпечити питне водопостачання у тих населених пунктах, де водозабори були відносно недалеко від берега. Адже берег тепер на очах відступає. Основне річище  Дніпра нікуди не дінеться, але як дотягнути до нього труби від станцій водопідготовки, де узяти на це кошти й матеріали — ось задача.

Так, ми врешті-решт виженемо окупантів з нашої землі й зможемо тоді узятися за відновлення цього гідровузла. Але вже тепер треба домовитися, що ми не просто відбудуємо ту ГЕС, яка була створена за старими антиекологічними проєктами та технологіями, а збудуємо дружню до довкілля, до клімату, до річки систему. У старій ГЕС не було навіть рибоводу, через що була неможливою міграція риби з нижньої частини Дніпра у верхню і навпаки. Треба залучити науковців, які б запропонували кращі на сьогодні рішення, визначили мінімально необхідний рівень греблі, прорахували, який обсяг водосховища зменшить до мінімуму підтоплення (а Каховська ГЕС та інші гідроелектростанції його створюють). Треба подумати, чи варто нам відновлювати подачу води у Північнокримський канал, адже до 1950-х років Крим обходився без дніпровської води. На півострові є джерела питного водопостачання і їх вистачає для певної кількості населення. Ну, а зайд, звичайно, треба буде відразу відправити додому у росію. Дніпровська ж вода використовувалась переважно для забезпечення роботи великих хімічних підприємств та зрошувального землеробства у степовій частині Криму. Треба подумати гарненько, чи потрібні Україні ці шкідливі допотопні виробництва, які, до речі, зараз належать відомим олігархам. Так само і щодо зрошувального землеробства, це не єдиний спосіб використання земель.

Олег Листопад, кореспондент газети «Світ»

Газета «Світ» ˗ партнер Незалежного Медіа Форуму