Сергій ТРИМБАЧ до Юрія ЩЕРБАКА: Життя триває!.. З Новим 2025 роком!

Сергій ТРИМБАЧ до Юрія ЩЕРБАКА:

Життя триває!.. З Новим 2025 роком! 

Дорогий Юрію Миколайовичу,

з Новим роком!

Хай здійсняться наші спільні мрії, хай побільшає щастя в житті кожного українця. Вам і родині – здоров'я, кріпості, душевної та тілесної, нових звитяг у творчості!

Написав от се маленький шкіц щодо однієї з робіт Тетяни Яблонської, пропоную Вашій увазі.

Дякую! 

    З НОВИМ 2025-м РОКОМ! ЖИТТЯ ТРИВАЄ...

"Життя триває" – так назвала свою картину ТЕТЯНА ЯБЛОНСЬКА. Датувавши її 1970-м роком.

Сонце зійде і намалює хату. А в ній вікно поблимкує...

Насправді від хати на полотні лишень стіна, яка – попри пізню осінню днину – є теплою, від неї струмує світла теплінь. Як і від молодої матері з дитям, кольористика вдягачки яких римується з жовто-гарячим контуром віконної рами. Це їхнє вікно, у сьогоднішній і завтрашній день, ще й з промальованим у ньому квітковим овальним віночком.

Натомість дід виключений із світлоносного теплотіння-жевріння, його кольори сльотаві, нейтральні. Коли й римуються з чим - так це із сушеними качанчиками кукурудзяними, та перцем, що відігріваються на сонечку. Соки життєві, їх вологість уже пішли, дід існує на межі світів, його світло не випромінюється назовні, як у матері з дитям, як у цієї життєдайної стіни. Його світло, його дума зажурена повернуті досередини, туди, де вертикальний промінь думання шукає денця душі. Шукає і, мабуть, знаходить...

Життя триває...

Сама Яблонська свідчила: "Задумала я цю річ у Шевченківських місцях, у селі Вільшана. Побачила у житті. Дід – у спогадах, молодиця – у мріях...".

Шевченкове село, Шевченкова дума, до якої підключилась художниця. Начебто й не було понадстолітньої товщі часу між ними.

Так і не було... Немає й не буде. Для митця не існує кордонів, просторово-часових меж, він скрізь свій. А з ним разом і ми з вами.

Триває життя, триває.

 Ваш Сергій ТРИМБАЧ