Олександр ПАНЧЕНКО: Убий рашиста!..

Торік я познайомився з унікальною людиною багатьох талантів – Олександром Валентиновичем Панченком – науковцем, відомим будівельником, знавцем історії та великим патріотом України.

Ми зустрілися з паном Олександром  та його дружиною Елеонорою в Осло – і це був щасливий день спілкування друзів і однодумців. Пан Панченко підтримує мої літературні проекти, ми активно листуємося. Днями він надіслав мені вірш, написаний у перші дні великої війни.

З дозволу автора я публікую цей твір, що можливо і не досконалий з погляду техніки віршування, але дуже щирий людський документ, гідний того, щоб потрапити до Антології української народної скорботи і гніву.

Юрій Щербак 

ВБИЙ РАШИСТА

Панахида на вірш Константіна Сімонова «Убей Фашиста»

Якщо цінний тобі твій дім

Що козацьким духом пропах

І побілені стіни в нім

І колиска на мами руках

Якщо серце тобі болить

За ті стіни, за піч, за кут

Дідом, прадідом, батьком твоїм

Вся підлога крокована тут

Якщо любиш вишневий садок

Із травневим дзижчанням хрущів

І ці липи, бузковий цвіток

Стіл дубовий, на ньому хліб

Як не хочеш ти щоб на твій дім

Цей рашист смердючий напав

Щоб за стіл твій дубовий він сів

І всі вишні в садку зламав

Якщо матір тобі дорога

Тебе вигодувала грудьми,

Де давно вже нема молока

Тільки скроні сиві її

Якщо винести сил нема,

Щоб рашист на постій пристав,

По щоках зморшкуватим бив,

Коси на руку намотав;

Щоб ті ж рученьки кволі її,

Що в колиску несли тебе,

Білизну прали йому

Пересилюючи себе.

Якщо батька ти не забув,

На селі він був отаман,

І воякою добрим був

І життя віддав за Майдан,

Якщо ти не хочеш щоб він

У раю збентеженим став,

Образи святі в рушниках

Зі стіни рашист позривав,

І у матері на очах

На ті образи наплював,

Якщо ти не хочеш віддать

Ту з якою удвох ходив

Ту що в щічку поцілувать

Ти не смів – так її любив

Щоб рашисти її живу

Взяли силою самоту

Розіп’яли її утрьох

Безпорадну, але святу

Щоб дісталося трьом цим псам

Стогін, ненавистіь у крові

Все, що свято беріг ти сам

Не смердючим рашистам, - собі…

Якщо ти рашисту з АК

Не бажаєш віддать навік

Наречену і матір і сік,

Що із вишен стиглих натік

Тільки ти врятуєш усіх,

Знай, що іншої ради нема,

Вбий його, бо якщо не вб’єш

Запанує над світом зима

Якщо ти його не вб'єш

Знай: ніхто його і не вб'є,

І якщо ти його ще не вбив,

Ти помовч про кохання своє,

Край, де ріс ти, і дім, де жив,

Батьківщиною ти не зви,

Хай рашиста убив сусід,

Хай рашиста твій брат убив,

Це помстились вони за всіх

А на тобі великий гріх…

За чужою спиною не сплять,

І з чужої гвинтівки не мстять.

І коли рашиста вбив брат,

Це є він, а не ти солдат

Так убий рашиста, щоб він,

А не ти на землі лежав,

Панахиди дух щоб в його,

А не в твоїй хаті стояв.

Так хотів він, його вина.

Його вчинки, і дії, й слова

І нехай не дружина твоя,

А його нехай буде вдова.

Хай сльозами зійде не твоя,

Ну а мати рашиста того,

Не твоя, а його сім'я

Марно буде чекати його.

Тож убий хоча б одного!

Тож вже швидше його убий!

Сто разів побачиш його,

Сто разів його й убий!

Олександр ПАНЧЕНКО