Влад ДЯДИН. Убий мене!.. Проба пера. Поезії
***
Мам, у грудях пече,
Крові я чую відтінок.
Бачу вороже лице,
Мертве, як той спочинок.
Мам, не переживай,
Помираю щасливий,
Потягнув у могилу
Смерті своєї причину.
Мам, лише не плач,
Вибач кляту дитину,
Але боровся за вас,
Серце віддав за країну.
Мам, піди й обійми
Мою кохану й сина.
Щасливими були ми,
Але війна все змінила.
***
Давай, стріляй,
Убий мене, вбий!
Відправ уже у рай
Холодний та чужий.
На сердце направ
Пістолет свій страшний,
Тобі все віддав,
Сиджу я один.
Боїшся? Чого?
Очей моїх блиск?
То серця мого
Здавлений крик.
Нажми на курок,
Відправ у далечінь —
Страшна невідомість
Обійме умить.
***
Розкладу собі на таро
Життя розбитого тло.
Чому ж так понесло?
Тримає на мене хтось зло?
Рисунок химерний повів.
Невже колись пощастить?
Страшний танок королів —
Господь, мене вбережи!
Вогонь свічок догорів,
Зоря давно мерехтить.
Імператора дивний привіт —
Зіпсована пророцтвами ніч.
Влад ДЯДИН, Рівне