Відомий польський журнал NOVE PAŃSTWO опублікував публіцистичну статтю голови Ради Незалежного Медіа Форуму, українського інтелектуала і письменника, Надзвичайного і Повноважного посла України Юрія ЩЕРБАКА як одну із заглавних публікацій кампанії з підсумків року агресії росії в Україні. Пропонуємо її увазі читачів Форуму та газети "Літературна Україна".

Кривавий рік нової епохи: 24 лютого 2022 – 24 лютого 2023

…Невипадково лютують російські пропагандисти і члени державної думи, закликаючи скинути на Жешув мегатонну ядерну бомбу, аби зупинити поставки зброї та амуніції через Польщу в Україну.

«Польську проблему» збирається «вирішити» anchor Акопов: «Біда поляків, –  повчає він, –  у тому, що вони хочуть зайняти в очах німців чуже місце, – місце росії(!). Хоч насправді Польща – це колишня Україна (!), а Україна – це майбутня Польща».

«Претензії поляків на європейське лідерство смішні: із часів Карла Великого (ІХ століття) Європа – це германський дім(!)… Вони (поляки. – Ю.Щ.) мають бути підпорядковані справжній Західній Європі. На черговому витку німецько-російських відносин, –  пророкує рашист Акопов, –  Польщу просто відсунуть у темний кут історії».

…За цей кривавий рік ми пройшли шлях від стримано-обережної реакції деяких наших союзників у перші дні війни, коли вони очікували поразки України, – до створення коаліції Рамштайну із 50-ти країн – потужної сили, на основі якої будуватиметься в майбутньому система міжнародної безпеки.

Від контпродуктивних довоєнних українсько-польських суперечок навколо минулого і спроб провокаторів з обох боків підірвати наше співробітництво – до неймовірного, небаченого в історії вибуху солідарності поляків із постраждалими від війни мільйонами українців, до безпрецедентного військово-політичного бойового союзу двох країн – союзу, що має фундаментальне геостратегічне майбутнє.

1.

О 6-й ранку 24 лютого 2022 року у київській квартирі мене розбудив дзвінок телефона. Почув голос доньки Богдани, яка – як мені здалося – буденно вимовила страшні слова:

– Тату, почалася війна. Росія напала на нас. Бомбардували Київ, інші міста. У нас чути вибухи.

Я ганебно проспав початок війни, хоча знав, що вона неминуча. Напередодні казав про це у нічній програмі популярного телеканалу. Сидів нерухомо, намагаючись пробудитися і осмислити всю жахливу безодню цієї події. Бо в глибині душі сподівався, що війни не буде – путін не наважиться.

Мій сон тривав, тільки тепер це було жахливе у своїй реальності видіння, від якого несила було прокинутись. Сховатись, перервати його безжальну ходу, повернутися у вчорашню мирну реальність… Сон розуму породив чудовисько дійсності, яка вмить змінила Україну і світ, мене, моїх рідних і друзів, поклавши тінь близької насильницької смерті на мільйони моїх співвітчизників, більшість з яких ще не зрозуміли, що сталося.

Люди вранці притискали до себе теплих, розіспаних дітей, ще живих, ще усміхнених. Вони не усвідомлювали, що це – остання їхня тиха ніч у своїх квартирах, хатах, гуртожитках. Ніч з цілими шибками і нерозбитим посудом, без завивання сирен повітряної тривоги, із водою та електрикою, із затишними дитячими ліжечками та іграшками, ще не розкиданими по вулицях.

Остання ніч без руїн, згорілих автівок, понівечених торгових центрів і свіжих могил у дворах та на дитячих майданчиках.

Я мовчки сидів на ліжку, а молода чорнява Марія з малим божественним дитятком на ім’я Ісус придивлялися до мене з картини. В очах її був смертельний сум, неначе знала вона, що чекає на її сина та на мій народ попереду.

2.

На третій день від початку російського вторгнення в Україну московське інформаційне агентство «РІА НОВОСТІ» опублікувало заздалегідь заготовлену на випадок перемоги статтю свого провідного оглядача (anchor в американській термінології) Петра Акопова під урочистою назвою: «Наступ росії та нового світу».

Стаття проголошувала, що «військова операція росії відкрила НОВУ ЕПОХУ… росія відновлює свою єдність – трагедія 1991 року, цієї страшної катастрофи нашої історії, подолана. України, як анти-росії, більше не буде (!), росія відновлює свою історичну повноту, збираючи русскій мір, русскій народ разом. Тепер проблеми поділеного народу нема – Україна ПОВЕРНУЛАСЯ до росії (!)… Невже в Парижі та Берліні всерйоз вірили, що москва відмовиться від Києва? У те, що росіяни будуть вічно поділеним народом?» – запитував автор.

І далі:

«Будівництво нового світопорядку пришвидшується. Росія не просто кинула виклик Заходу – вона показала, що епоху західного глобального панування можна вважати повністю і остаточно закінченою» (!).

Ця брехливо-бундючна, тріумфальна декларація готувалася під перемогу росії в бліц-кригу, під урочистий парад російських військ на Хрещатику, під масові розстріли українських «націоналістів», під величавий молебень російської православної церкви московського патріархату в Києво-Печерській лаврі за участю путіна та кіріла-гундяєва, під холуйське цілування пантофлі російського диктатора українськими зрадниками.

Але все пішло не так, як задумали кремлівські мрійники.

3.

Єдине, в чому не помилився автор хвалькуватої статті в «РІА Новості» – це те, що агресія росії відкрила «нову епоху».

Світ, що існував до 24 лютого 2022 року – світ усталених правил, мирного, комфортного життя, світ політичних компромісів та дипломатичних церемоній – те, що зветься ялтинсько-потсдамсько-гельсінським світопорядком – зник назавжди, залишився у минулому, згорів, неначе ангар у Гостомелі, в якому лежить знищений єдиний на планеті суперважкий літак «Ан-225 Мрія».

24 лютого 2022 старий, довоєнний час зупинився, хоча стрілки годинників рухалися за інерцією і далі.

Стався колапс звичного, і здавалося б, такого комфортного і безпечного життя. Вторгнення росії в Україну, смерть сотень тисяч людей, руїни квітучої країни й демографічна катастрофа європейського народу знаменують початок нової епохи в історії людства.

Росія повернула в порядок денний історії безжальне насильство та знищення народів і держав, прикриваючись абсолютно сфальшованими аргументами, керуючись логікою XVI-XVII століть, параноїдальними ідеологемами диктатора путіна – жалюгідного імітатора Гітлера і Сталіна, але не менш небезпечного, бо володіє ядерною зброєю.

Завдяки росії ХХІ-е століття показало свої хижацькі ікла, знову нагадало людству, що диявол ненависті і вбивств, який було тимчасово причаївся, не загинув, він знову оживає, знову погрожує людству загладою.

Оркестр божевільних московських фанатиків, граючи на балістичних та крилатих ракетах і системах залпового вогню, виконує увертюру до Третьої світової ядерної війни.

Це вже не музика Ріхарда Вагнера, що надихала Гітлера, а п’яні крики найманців приватної російської компанії Вагнера, що ладні іти в атаку не тільки в Україні. Вони хочуть грабувати й ґвалтувати цілу Європу, увесь світ.

На планеті виникла нова ракова пухлина, яка розкидає свої метастази в різні країни – від Угорщини до Бразилії, від Ірану до Індонезії.

4.

Рік російсько-української війни приніс величезні глобальні зміни, в яких простежуються риси нової епохи – ще невідомої, незрозумілої, але докорінно іншої, аніж попередня. На наших очах відбувається те, що сталося зі світом після Першої світової війни: глобальна геополітична катастрофа, зміна технологій, поглядів, звичаїв, систем озброєнь. Геніальний іспанський філософ Ортега-і-Гассет описував те, що сталося зі світом у ХХ столітті, як «Революцію мас» – вторгнення неосвічених людських мас у політику, суспільне життя, науку і культуру.

Хто опише розлом ХХІ століття, коли орди російської черні, божевільних, запрограмованих пропагандою зомбі намагаються нав’язати людству ментальність опричників, свідомість чорної сотні, чекістів і гестапівців? Коли, відкидаючи тяжко напрацьований досвід правил міжнародного життя, непростих  компромісів, здобутих після закінчення Холодної війни, кремлівські рашисти хочуть кров’ю і вогнем нав’язати демократичному світу свою мафіозну модель світобудови, «новий порядок».

Росія, яка виробляє лише 1,5% світового ВВП, 30 % населення якої живуть за межею бідності, технологічно відстала, культурно деградуюча, здатна лише торгувати своїми природними багатствами, країна з якої втікають молоді талановиті, креативні люди, намагається диктувати людству свої претензії на світове панування, нав’язувати маячню «русского міра», ксенофобії і мракобісного православ’я.

Невже світ погодиться з цим викликом темряви?!.

5.

Кривавий рік російсько-української війни приніс неймовірні зміни, про які ми не могли навіть здогадуватись 24 лютого 2022 року. Від розпачу, паніки й хаосу перших днів війни, від зрад і втрати ряду територій – до небаченої стійкості й затятості оборонців України, до переможних контрнаступів, до віри в кінцеву перемогу над знавіснілим ворогом. На землях України розгорнулась величезна битва, що за інтенсивністю боїв нагадує часи Другої світової війни.

В Україні сьогодні воює 326 тисяч російських загарбників, устелюючи наші поля трупами. За даними «The New York Times» (3.02.2023) втрати росії в Україні становлять за 11 місяців війни біля 200 тисяч убитих і поранених, що у вісім разів перевищує втрати США за 20 років війни в Афганістані. На 13 січня 2023 року, за даними українського командування, росія втратила 114 тисяч військових убитими, 3098 танків, 6167 бойових броньованих машин, 2086 артилерійських систем, 286 літаків, 276 гелікоптерів.

Нагадаю, що кількість танків, які перебувають на озброєнні Польщі становить 863, Франції 406, Іспанії 327, Німеччини 266, Великої Британії 227 одиниць, тобто разом 2089! («Global Firepower», 23.03.2022).

І війна такого масштабу йде в центрі Європи!

Ми пройшли шлях від переможних російських маршів і вигуків про ліквідацію України, її народу і держави – до стогону москви про війну з цілим НАТО, з країнами, які виробляють 50% світового ВВП і мають вагому перевагу в озброєннях.

Від стримано-обережної реакції деяких наших союзників у перші дні війни, коли вони очікували поразки України, – до створення коаліції Рамштайну із 50-ти країн – потужної сили, на основі якої будуватиметься в майбутньому система міжнародної безпеки.

Від контпродуктивних довоєнних україно-польських суперечок навколо минулого і спроб провокаторів з обох боків підірвати наше співробітництво – до неймовірного, небаченого в історії вибуху солідарності поляків із постраждалими від війни мільйонами українців, до безпрецедентного військово-політичного бойового союзу двох країн – союзу, що має фундаментальне геостратегічне майбутнє.

Невипадково лютують російські пропагандисти і члени державної думи, закликаючи скинути на польський Жешув мегатонну ядерну бомбу, аби зупинити поставки зброї та амуніції через Польщу в Україну.

«Польську проблему» також збирається «вирішити» вже цитований anchor Акопов: «Біда поляків, –  повчає він, –  у тому, що вони хочуть зайняти в очах німців чуже місце – місце росії(!). Хоч насправді Польща – це колишня Україна (!), а Україна – це майбутня Польща».

«Претензії поляків на європейське лідерство смішні: із часів Карла Великого (ІХ століття) Європа – це германський дім(!)… Вони (поляки. – Ю.Щ.) мають бути підпорядковані справжній Західній Європі. На черговому витку німецько-російських відносин, –  пророкує рашист Акопов, –  Польщу просто відсунуть у темний кут історії».

Таку долю визначають в москві нашим країнам, не розуміючи, що їхня власна доля схожа на китайську розвідувальну кулю, збиту винищувачами США над океаном.

І, нарешті, шлях незворотних змін проліг від наївної довоєнної віри багатьох українців в добросусідські, якщо не «братерські», стосунки з росіянами – до лютої ненависті, прокляття до п’ятого покоління за вчинені звірства і злочини, за зруйноване українське життя, знищені сім’ї і їхні домівки. Звідси – масовий перехід людей на українську мову, руйнування пам’ятників Пушкіну й іншим російським діячам, хвиля ненависті до всього російського, навіть до «добрих» росіян.

За один рік війни на повну силу спрацював універсальний закон Змін: війна стала некерованою, вона стала світовою. У прямому зіткненні з Україною беруть участь росія, Білорусь, близькосхідний Іран та далекосхідна Північна Корея.

У непряме протистояння – військово-технологічне, інформаційне, економічне, енергетичне – втягнуто біля 150 країн світу. Втрати світового ВВП за 2022 рік становитимуть біля 7%, підвищення цін та інфляція торкнуться всіх країн на всіх континентах.

У результаті війни різко загальмувалися темпи глобалізації, розірвані звичні економічні й транспортні зв’язки, а росія зникає з бізнесової карти світу, стає чорною дірою глобальної економіки, впадаючи в прірву автаркії та ізоляціонізму.

А її фюрер путін, виступаючи в Сталінграді, продовжує лякати світ ядерною зброєю.

6.

За цей рік я також змінився. Постарів, втратив іще кількох друзів, багато що зрозумів, осмислив, можливо навіть помудрішав трохи, ще на крок наблизився до Вічності, до зустрічі з батьками, братом, сином, дружиною, тими, хто визначав духовні орієнтири мого життя.

Але за цей кривавий рік набув нових друзів – українських і польських, відчув їхню підтримку, знайшов у собі сили написати кілька текстів, що викривають рашизм-путінізм і брудну рабську росію, як вічного ворога України. Перо – єдина моя зброя у моїй особистій війні з путіним, і я вестиму цю боротьбу до остатнього подиху.

Я не знаю, якою буде нова епоха, що обов’язково настане після цієї війни:

-        Чи буде це століття часом ядерного знищення людства, розпочатого путіним?..

-        Чи настане новий чудовий світ вимріяного майбутнього – світ нової архітектури глобальної безпеки, побудованої на раціональних компромісах, світ порядних політиків і чесної інформації?..

Я не вірю в ідилію. Але чому б не помріяти в темні часи війни про світле майбутнє?

Зате твердо вірю в те, що перемога України, в якій не сумніваюся, повинна бути повною, і такою, що примусить російського звіра залізти надовго в барлогу і забути про війни й агресії.

Мені 88 років, можливо, я не побачу цієї нової епохи. Але хочу дожити до нашої перемоги.

Хочу повернутися до Києва і побачити Діву Марію з сином Ісусом на моїй улюбленій картині – як  вона посміхається, думаючи про Його Воскресіння, про весну і відродження України.

Юрій ЩЕРБАК, письменник і дипломат, голова Ради Незалежного Медіа Форуму