Радикалізація Ілона Маска: Погляд від техно-експертки Кари Свішер

Ця стаття створена на основі епізоду The Ezra Klein Show — інтерв’ю, яке вже зібрало 1,4 мільйона переглядів, де Езра Кляйн розмовляє з Карою Свішер, однією з найвидатніших технічних журналісток нашої епохи, яка протягом десятиліть висвітлює діяльність Ілона Маска. Їхня розмова глибоко занурюється в драматичну еволюцію Маска та його руйнівний вплив на уряд і технології.

Останні кроки Ілона Маска у сфері урядових справ викликають як подив, так і запитання. Все починалося як ініціатива з вузькою метою — «Департамент урядової ефективності» (або «D.O.G.E.»), створений указом Трампа для модернізації технологій у федеральних установах і підвищення їх продуктивності. Проте ця ініціатива швидко перетворилася на масштабний проект, у якому Маск глибоко залучається до роботи більш ніж у десятку агенцій. Його дії варіюються від пропозицій викупу для державних службовців до драматичних змін у складі кадрів, що ставить під сумнів фундаментальне запитання: як Маск перейшов від зображення звичайного ліберала ери Обами, стурбованого змінами клімату та дослідженнями космосу, до руйнівної, праворадикальної особистості, що живить себе мемами та набуває безпрецедентного впливу на уряд?

Від технічного керівника до урядового деструктора

Кара Свішер пояснює, що стиль Маска неймовірно драматичний. Чи то у Tesla, чи то в урядових структурах, Маск відомий своїми сміливими, масштабними кроками, які часто нагадують сюжет блокбастера. Він позиціонує себе в центрі кожної події, використовуючи емоційний, театральний стиль і створюючи особистий міф, щоб підкреслити, що якщо його проекти — навіть Tesla — зазнають невдачі, від цього страждатиме вся людство. За словами Свішер, цей підхід нагадує подорож героя з відеогри, де всі інші виступають у ролі другорядних персонажів або «неігрових персонажів» на фоні його грандіозної історії.

Велика частина впливу Маска пов’язана з ретельно підібраною мережею інсайдерів із Силіконової долини. Його команда, що складається з молодих однодумців, захоплених його сміливістю, відіграє ключову роль у його стратегії. Разом вони систематично виявляють критичні точки у федеральній системі — контроль над платіжними системами, управління персоналом та іншою життєво важливою інфраструктурою. Виявивши ці важелі впливу, вони агресивно їх використовують, навіть якщо це означає порушення встановлених правил. За думкою Маска, юридичні обмеження — це лише тимчасові перепони, з якими можна впоратися пізніше, коли його революційні зміни вже будуть впроваджені.

Стратегія руйнування та уваги

Серце підходу Маска — це безкомпромісна готовність порушувати статус-кво. Він вважає, що для досягнення прогресу необхідно кардинально перебудувати системи — і це перекладається як на бізнес, так і на уряд. Його використання соціальних мереж, зокрема Twitter, слугує не лише платформою для сміливих заяв і іронічних зауважень (наприклад, коли він називає колишніх керівників Twitter «злими»), а й своєрідною репетицією для його ширших політичних та інституційних амбіцій. Його онлайн-персона безпосередня, відверта і здатна перетворювати увагу в реальну владу.

Тактика Маска має подвійний ефект. По-перше, вона демонструє його намір перебудувати все — від федеральних агенцій до корпоративних рад — у своєму образі; по-друге, вона створює ауру невразливості. Чи то шляхом прориву через бюрократичні перепони, чи то радикальним скороченням штату у Twitter, Маск чітко показує, що він є архітектором нового порядку, де ефективність і руйнування замінюють повільні, поступові реформи традиційного управління.

Радикальна трансформація ідеології

Інтерв’ю також заглиблюється у драматичну ідеологічну трансформацію, яку пройшов Маск протягом років. Спочатку його вважали прихильником партнерств державного та приватного секторів, захисником таких ініціатив, як електромобілі та дослідження космосу — політик, що відповідав ліберальним принципам ери Обами. Проте події під час пандемії COVID-19 і публічні суперечки з приводу профспілкових питань, здається, стали каталізатором різкого зсуву. Риторика та дії Маска почали відображати не лише відразу до традиційних бюрократичних структур, а й прийняття праворадикальних, натхненних мемами наративів.

Ця радикалізація частково підживлюється його глибоким зануренням у субкультури соціальних мереж, де він перетворився з блискучого молодого підприємця на фігуру, що відкрито підтримує руйнівні, навіть конспірологічні ідеї. Його все більш конфронтаційна позиція щодо питань, пов’язаних з правами профспілок, імміграцією та демографічними змінами, свідчить про фундаментальне переналаштування його політичної ідентичності. Трансформація Маска викликає питання: чи керується його нова особистість щирими ідеологічними переконаннями, чи безупинним бажанням привертати увагу та утримувати контроль?

Пошук влади та міф героя

Для Маска влада — це не просто засіб накопичення багатства, вона є валютою, що дозволяє йому перебудовувати суспільство за своїм баченням. На його думку, традиційні системи та інституції є перепонами для прогресу, і лише лідер, готовий «спалити» старий порядок, зможе створити щось по-справжньому революційне. Його дії насичені особистим міфом: він ставить себе в роль незамінного героя, якому покладено завдання врятувати цивілізацію від власних неефективностей і сприйнятої деградації.

Цей грандіозний наратив підкріплюється його публічною особистістю, яка не боїться суперечностей. Чи то в розмовах про драматичні баталії у Twitter, чи то в описі агресивного підходу до корпоративних реструктуризацій, Маск постійно нагадує світу, що він знаходиться у центрі уваги. Навіть коли його стратегії призводять до хаосу — як, наприклад, руйнівний вплив на рекламну модель Twitter або стрімке скорочення кадрів у федеральних агенціях — головне послання залишається незмінним: він є провидцем, який остаточно перебудує систему «на краще».

Наслідки на майбутнє

Зі зростанням впливу Маска на федеральний уряд збільшується й ризик того, що його радикальні експерименти можуть обернутися проти нього. Його готовність жертвувати усталеними інституціями та досвідченими кадрами, які традиційно підтримували роботу уряду, викликає серйозні сумніви щодо довгострокових наслідків його руйнівної тактики. Хоча його методи вже змінили ландшафт як бізнесу, так і політики, повний вплив його дій залишається невизначеним.

Багато спостерігачів турбуються, що, приймаючи філософію руйнування без чітко окресленого плану на майбутнє, Маск може створити вакуум, який ніхто не зможе заповнити. Його підхід до управління, що поєднує техно-авторитаризм з невпинним руйнуванням, свідчить про те, що остаточна мета полягає не в поступовій реформі, а в повному перебудові системи. У такому сценарії ставки неймовірно високі, і наслідки можуть торкнутися не лише внутрішньої політики, але й глобальної політичної динаміки.

Культурний зсув у Силіконовій долині

Окрім особистих амбіцій, трансформація Маска свідчить про ширший культурний зсув серед еліти Силіконової долини. Колись відомі переважно своїм утилітарним підходом і зосередженістю на інноваціях, нині багато технологічних лідерів, здається, приймають більш агресивну, політизовану позицію. Цей зсув часто описують як рух у напрямку «техно-авторитаризму», коли мета не полягає у співпраці з усталеними інституціями, а у їх перебудові відповідно до образу керівника, що володіє абсолютною владою.

Навіть коли традиційні фігури, такі як Марк Цукерберг і Пітер Тіль, пропонують більш врівноважені підходи, безкомпромісний стиль Маска та його готовність приймати величезні ризики зробили його об’єктом як захоплення, так і критики. Його здатність привертати публічну увагу — чи то через суперечливі твіти, драматичні корпоративні маневри, чи сміливі заяви щодо національної політики — перевизначила поняття влади в сучасну епоху.

Висновок

Подорож Ілона Маска від візіонерського технологічного підприємця до руйнівної політичної сили втілює напругу сучасного часу. Його «плейбук», що характеризується агресивним руйнуванням, незламною орієнтацією на ефективність і грандіозним особистим наративом, кидає виклик усталеним засадам традиційного управління. Поки він продовжує перебудовувати федеральні інституції і розширювати межі політичного впливу, світ лишається з питанням: чи призведуть його методи до відродження інновацій та ефективності, чи ж занурять суспільство в хаос? Час покаже, але одне точно — вплив Маска як на уряд, так і на культуру, вже є глибоким та всебічним.

Микола ПИРЯНИК