«Брудна бомба» російської пропаганди: цілі та сценарії

23 жовтня керівник Міноборони Росії Сергій Шойгу провів телефонні розмови з міністрами оборони країн-членів НАТО, у яких звинуватив Україну в підготовці використання так званої «брудної бомби». Наступного дня глава Генштабу РФ Валерій Герасимов та очільник МЗС Сергій Лавров продовжили дискредитацію Києва.

Натомість глави МЗС США, Великої Британії та Франції опублікували спільну заяву про те, що Росія відверто бреше про «брудну бомбу» України. Зокрема уряд Словенії також заявив, що російська пропаганда використовує застаріле фото ядерних відходів зі Словенії 2010 року як доказ у звинуваченнях України. Генсек НАТО Єнс Столтенберг назвав абсурдом заяви Кремля, і нагадав, що подібна модель поведінки з боку РФ уже спостерігалася в Сирії й перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну наприкінці лютого.

Радбез ООН 25 жовтня провів закрите засідання на прохання РФ, під час якого російська сторона не надала жодних доказів на користь своїм звинуваченням. У Києві заяви російських чиновників назвали «абсурдною та небезпечною брехнею». На запит українського МЗС інспектори Міжнародного агентства з атомної енергії відвідають два ядерні об’єкти на території України.


Риторика ядерного залякування – не нова для російської пропаганди. Упродовж останніх двох місяців апокаліптичні погрози путінського режиму стали центральною темою в інформаційному полі. Причиною цьому є поразки російських окупантів на полі бою в Україні. У рамках пропагандистського наративу «ядерного шантажу» зараз спостерігається зміна ключових повідомлень від відкритих погроз нанести ядерний удар по Україні до спроб зняти із себе відповідальність за можливу трагедію. Прикладом зміни тактики інформаційного впливу є “легенда” про «брудну бомбу» України. Ця історія є спланованою інформаційно-психологічною спецоперацією Кремля. Свідченням цього є синхронізоване використання потужного дипломатичного та інформаційного арсеналу російської пропаганди. Заяви низки топ чиновників, дипломатів, псевдо «експертів» та російських блогерів – це спільний, часто повторюваний наратив, який не містить жодних доказів чи фактів причетності України до подібних розробок. Натомість він націлений на емоційне сприйняття різних цільових аудиторій. Головні цілі такої кампанії: дискредитація України, залякування Заходу з метою зменшення постачання озброєння та схилення Києва до переговорів; підготовка інформаційного підґрунтя для подальших військових провокацій.

Як і на полі бою, Росія програє інформаційну війну. Західні лідери одноголосно заявили про абсурдність тверджень про «брудну бомбу» України.  Однак на цьому історія може не завершитися. Звинувативши Україну, РФ може самостійно застосувати зброю, чи розпочати наступ із боку Білорусі.

Кілька тижнів поспіль росіяни атакують енергетичну інфраструктуру України, 40% якої вже пошкоджено. Ціль окупантів – повністю відрізати українців від електро- та теплопостачання перед зимою. Повне відключення України неможливе без контролю атомних електростанцій. Спроба захопити АЕС під приводом пошуку матеріалів для «брудної бомби» може бути одним із планів Кремля щодо знищення енергосистеми України та подальшого шантажу Заходу. Потенційним об’єктом ризику є Рівненська АЕС, яка знаходиться на відстані приблизно 65 кілометрів від кордону з Білоруссю.

Іншим ймовірним сценарієм розвитку подій на тлі фейкових заяв Москви про «брудну бомбу” може стати спроба ядерної провокації на Запорізькій АЕС. Свідченням цього є несанкціоновані будівельні роботи на території сухого сховища відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП) на ЗАЕС. За даними Енергоатому, на ССВЯП зберігається 174 контейнери з відпрацьованим ядерним паливом. Руйнування цих контейнерів унаслідок підриву може призвести до аварії та радіаційного забруднення кількасот квадратних кілометрів прилеглої території.

Для попередження таких сценаріїв Україна разом із західними партнерами мають і надалі оперативно реагувати на дезінформаційні кампанії Кремля, а моніторингові місії ООН та ОБСЄ повинні працювати на ядерних об’єктах України на постійній основі до закінчення війни.