Світлана АЛЕКСІЄВИЧ: Російська культура війни і насилля

 Світлана АЛЕКСІЄВИЧ: Російська культура війни і насилля 

У російській культурі найважливішою є культура війни, вважає лауреат Нобелівської премії з літератури білоруска Світлана Алексієвич. Інтерв'ю з нею опублікував незалежний білоруський портал "Наша ніва".

Лауреат Нобелівської премії з літератури у 2015 році на запитання, чи очікує вона вторгнення Росії в Україну, відповіла, що її турбує ситуація на Донбасі, але «переконана, що війни не буде, що це не Середньовіччя, що це було занадто божевіллям для 21 століття. Але, як ви бачите, війна триває…».

"Я зрозуміла, що ми люди війни. Це вся наша культура", – сказала тепер Алексієвич.

"Говорять про велику російську культуру. Але найголовніше – це культура війни. Покоління моєї онучки, якій зараз 17, вчать убивати і вмирати, як і моє. Це наш найважливіший досвід", – сказала лауреат Нобелівської премії. «Вся наша культура не заснована на любові (...). Насильство в нашій країні – це не тільки військові дії. Це також домашнє насильство, це насильство на задньому дворі. Існує так багато видів насильства, і я думаю, що ми виросли в цій культурі", – додала вона.

Алексієвич висловила думку, що політичні та культурні еліти винні в тому, що ніхто не підготував російське суспільство до життя у свободі. "Ніхто не був готовий до нового життя. Ми кричали "Свобода, свобода!", але ніхто не розумів, що означає це слово, що для свободи потрібна інша людина – вільна людина – і інші поняття", – сказала вона.

«Коли почалася війна, мене найбільше вразила її незмірна жорстокість. Перший раз я зіткнувся з нею, коли почала писати книгу про нашу білоруську революцію. З перших днів були люди, які робили шматки м’яса із власних співгромадян, власних однокласників. Коли мені показали фотографії людей, яких привезла машина швидкої допомоги, я зрозуміла, що тисячі, мільйони книжок людині нічого не зробили», – сказала лауреат Нобелівської премії.

Вона також підкреслила відмінності між суспільствами Росії та Білорусі і людьми, які живуть на Заході. Вона помітила, що в західних суспільствах велике значення надається не лише власному життю, а й життю інших людей та істот. «На Заході молодь рятує пінгвінів та інших рідкісних птахів. Це зовсім інша філософія (...). Тут такого немає. Ми живемо, як у Середньовіччі. Виганяємо танки і стріляємо», – сказала лауреат Нобелівської премії.

Вона звернула увагу на «разюче падіння моралі», описавши історію, в якій мати загиблого на війні бійця не хотіла спілкуватися з журналістом не через біль втрати дитини, а тому, що вона не отримає гроші, які держава платить за вбитого, а вона хоче витратити ці кошти на квартиру для своєї дочки.

"Ніколи ще матері не оцінювали життя дитини в грошах", – сказала Алексієвич. "Кажуть, це прийшло з телебачення. Я думаю, що є щось страшніше – це людська природа", – додала вона.

«Хоча моє дитинство і юність були пов’язані з Україною, я погано знала українців і не знала, що це за люди», – сказала лауреат Нобелівської премії, маючи на увазі героїчну позицію українського народу проти російської агресії. (PAP)

На світлині Світлана Алексієвич, Вікіпедія