Війна без правил за лекалами Китаю

 Війна без правил за лекалами Китаю

Коли я читаю чергову статтю про російсько–українську війну – чи то в газеті "Нью Йорк Таймс", чи в американському журналі Foreign Policy ("Закордонна політика"), чи звітах громадських організацій на кшталт американського ISW (Інституту вивчення війни) чи Беллінгкет (незалежний міжнародний колектив дослідників і громадянських журналістів) – то увесь час згадую книжку "Світова гібридна війна: український фронт" (К., 2017, редактор В.Горбулін), видану Національним інститутом стратегічних досліджень.

Як так вийшло: що загрози були визначені і описані ("вперше у вітчизняній та світовій науці детально досліджено явище світової гібридної війни в перспективі російської агресії проти України"), а країна ввійшла у повномасштабну війну не лише без танків, снарядів і ракет (що відноситься до конвенціональної війни, розділ 12 згаданої книжки, "СИЛОВА ВІДПОВІДЬ АГРЕСОРУ"), але й кількома проросійськими фракціями у Верховній Раді і впливовими проросійськими телеканалами (а це вже тема "гібридної війни" – Розділ 9: ВІЙНА НА ГУМАНІТАРНОМУ ТА ВНУТРІШНЬО ПОЛІТИЧНОМУ ФРОНТАХ)? Схоже на те, що 496 сторінок – то забагато для українських політиків і урядовців, та й очевидно нова влада не любить читати написане старою владою.

Втім, здається, не лише українські політики не читають книжок, але й американські, про що можна здогадатися з книжки Роберта Сполдінга "Війна без правил. Китайська методичка для досягнення глобального домінування" (Robert Spalding. War Without Rules. China's Playbook for Global Domination. – Penguin, 2022). Хоч Р.Сполдінг і не згадує, але прикметно, що у книжці 2007 року, у якій вперше з'являється термін "гібридна війна": "Конфлікт у 21 сторіччі: Поява гібридних війн" (Frank Hoffman. Conflict in the 21st Century: The Rise of Hybrid Wars. Arlington, Virginia: Potomac Institute for Policy Studies), бібліографія не згадує "Китайську методичку…" – хоч китайці пишуть фактично про гібридну війну. Дамо принагідно цитату з Вікіпедії: "Гібридна війна – це теорія військової стратегії, яка використовує політичну війну та поєднує звичайну війну, нерегулярну війну та кібервійну з іншими методами впливу, такими як фейкові новини, дипломатія і право та іноземне втручання у вибори".

*     *     *

Книжка "Війна без правил. Китайська методичка для досягнення глобального домінування" присвячена аналізу виданої у 1999 році книги – воєнного підручника під назвою "Ведення війни без обмежень", далі скорочено ВВБО (в перекладі англійською – "Unrestricted Warfare"), авторства двох полковників Народно-визвольної армії Китаю (НВАК).

Сполдінг пише в передмові, що  ВВБО "є найбільш важливою книгою для розуміння сьогоднішнього Китаю. "Ведення війни без обмежень" – це головна програма  (blueprint) для зусиль Китаю по скиненню США з позиції світового економічного, політичного і ідеологічного лідера. Книжка ясно показує, як тоталітарна країна планує досягти домінування над Заходом завдяки всеохоплюючій довгостроковій стратегії, яка включає все – від корпоративного саботажу до кібервійни і до нечесної дипломатії; від порушень законів міжнародної торгівлі і прав на інтелектуальну власність до спланованих інтервенцій у глобальній фінансовій системі" (тут і далі переклад мій. – В.Т.).

Автор американської книжки, бригадний генерал ВПС у відставці, звичайно ж, пише для американського читача: "буде корисним, якщо китайський підручник війни стане доступним американським читачам… Я вирішив написати зрозумілий (user-friendly) путівник, пояснюючи зміст ВВБО, розділ за розділом, додаючи приклади і коментарі".

Звичайно, 250-сторінкову книжку не можна вмістити в газетну колонку, і поготів, що проблеми Пентагону будуть далекими для українського читача. Обмежимося лише загальними і глобальними зауваженнями, а потім глянемо, як китайська "методичка" проглядає в діях рф проти України.

Хоч автори ВВБО є військовими, це два полковника НВАК у відставці, Цяо Лянг і Ванг Сянгсуй (Qiao Liang, Wang Xiangsui), вони виступили і як серйозні мислителі в сферах економіки, політики, дипломатії, військових та невійськових технічних інновацій і технологій впливу на свідомість людей. Полковники не винайшли поняття необмеженої війни, але вони консолідували його з урахуванням глобальних технічних, соціальних і інших реалій кінця 20-го століття.

Вони створили не так стратегію, як радше доктрину, ключовим пунктом якої є: "Використовувати всі засоби, включаючи збройні сили і незбройні сили, військові і невійськові, летальні і нелетальні засоби… для того, щоб примусити противника слугувати своїм власним інтересам".

*     *     *

На думку Сполдінга, ідеї ВВБО призначені для вищого керівництва Китаю, а точніше – для верхівки Комуністичної партії Китаю (КПК). Ось чому Сполдінг, описуючи події останніх 20 років, в яких виразно проглядається реалізація рекомендацій ВВБО, постійно згадує "політику КПК", "дезінформацію з боку КПК", "дії в інтересах КПК", і не вживає слів на кшталт "в інтересах Китаю" – особливо в тих розділах, де мова йде про інформацію та комунікацію.

  Китайські полковники дуже велику увагу приділяють сучасним методам ведення війни і високотехнологічним видам озброєнь, детально зупиняючись на війні 1990-1991 рр. в Затоці (Gulf War), яку США, на їх думку, провели блискуче в усіх аспектах (створення коаліції, планування, координація різних родів військ, високоточна зброя, потужна медійна підтримка тощо). Втім, вони критикують Пентагон за те, що він досьогодні зациклений на розробці і виробництві високоточної зброї. Як пише Сполдінг, багато критиків в останні роки вказують, що бомбардувальники США – це просто "літаючі гори золота", а користі від них проти розосередженого противника мало (як в Афганістані).

Цікаво, що у своїй книжці полковники неодноразово згадують бін Ладена і пророкують нестандартні удари з боку аль-Каїди і інших терористів – що цілком справдилося вже через пару років. Тобто, висновки ВВБО: “Якщо хтось зараз спитає: Де поле бою? –  відповідь буде "Скрізь", і другий: "Єдиним правилом "Війни без обмежень" є те, що для неї немає жодних правил", на жаль, справджуються. Що й ми спостерігаємо, з особливим жахом – від 24 лютого 2022 року. 

У розділі "Використання міжнародного порядку як зброї" Р.Сполдінг пише: "За останні двадцять років Китай по суті здійснив захоплення міжнародних інституцій… Сьогодні лідери багатьох організацій системи ООН були поставлені на свої посади, відкрито чи потайки, Компартією Китаю. Один з прикладів – генеральний директор ВООЗ Т.Гебреісус. Він був дуже корисним для КПК в приховуванні природи і походження коронавірусу, коли вірус почав поширюватися світом". Тут принагідно варто згадати, що ті ж двадцять років з подібною метою використала і росія, користуючись нафтогазовими мільярдами і намаганням Заходу з нею "дружити".

Після "захоплення", пише Сполдінг, "… як за помахом чарівної палички, ООН і інші ключові міжнародні організації почали приймати все більше і більше рішень, які відповідають прагненням КПК".

До речі, КПРС теж добре розуміла важливість маніпулювання настроями міжнародної громадськості. Одночасно з початком гонки озброєнь у 1949 році на виконання постанови політбюро ЦК КПРС був створений "Радянський комітет захисту миру", а трохи пізніше і "Всесвітня Рада миру". Українське відділення Комітету було у 1992 році реорганізоване в Українську Раду миру…

*     *     *

У баченні авторів ВВБО є глибока аморальність. Вони говорять, що треба ігнорувати правила й обмеження, вироблені ліберально налаштованими націями протягом століть: на "такі речі, як Женевські конвенції чи приписи сотень міжнародних організацій, які намагаються регулювати справедливу торгівлю, глобальне здоров’я, стале рибальство та нескінченну кількість інших звичайних потреб" – не треба звертати увагу.

Сполдінг згадує і екологічну війну: "Китай під керівництвом КПК лідирує у світі за викидами вуглекислого газу. Китай є найгіршим порушником у надмірному вилові риби в океанах у своєму нескінченному прагненні прогодувати своє величезне населення". Тим не менш, кліматичні активісти, такі як Грета Тунберг, не критикують Китай – вони зосереджуються на гріхах Заходу.

Конкретика наповнює книгу ВВБО: психологічна війна; широкомасштабне шпигунство з метою викрадення комерційних і технологічних таємниць; дестабілізація фінансових ринків; атаки на ключову інфраструктуру, таку як електричні або телефонні і інтернет мережі. І, звичайно, біологічна війна.

Крім щойно описаних засобів "війни без застосування зброї", ВВБО згадує низку інших методів "невійськової війни" (список з ВВБО зі скороченнями – ВТ):

"Психологічна війна (розповсюдження чуток для залякування ворога та зламу його волі);

Медійна війна (маніпулювання тим, що бачать і чують люди, щоб керувати громадською думкою);

Наркотики (отримання величезних прибутків шляхом поширення наркотичних речовин в інших країнах);

Ведення війни в мережі (інтернеті): створення і поширення контенту без розкриття власної ідентичності – диверсія, від якої практично неможливо захиститися);

Війна за ресурси (захоплення багатства шляхом розкрадання запасів ключових ресурсів);

Культурна війна (формування культурних трендів таким чином, щоб асимілювати тих, хто має інші погляди)".

Якщо ми поглянемо на вищенаведений список – то видно, що рф веде війну проти України практично за лекалами китайських полковників!

Неможливо сказати, чи у рф вивчали ВВБО, чи може й самі до подібних ідей додумалися: недаремно ж вишкіл офіцерів НВАК у провідній китайській військовій академії Вампу в Кантоні/Гуанджоу до 1927 року проводили кращі теоретики і практики війни і тероризму ВЧК/НКВД і Комінтерну! Тобто, це одна школа…

У нас в Україні люблять перекладати і видавати трактат Сунь-цзи "Мистецтво війни" (у 2014-2016 вийшло принаймні три різних переклади) – і це непогано. Але треба розуміти, що, крім перекладів 2,500 річної мудрої книжки, мусять бути переклади і аналіз більш сучасних трактатів – поготів, що від розуміння сучасних реалій і методів війни залежить виживання нації. 

Володимир О.ТИХИЙ, спеціально для Незалежного Медіа Форуму

Карикатура із https://realtribune.ru/