Далеко не зі Львову. Козацькі корені української кавоманії

Чашка кава стала атрибутом нашого життя. З неї починаємо ранок. Вона супроводжує зустрічі в кафе. Надає енергії й стимул у надзвичайних випадках. А Львів? Це місто навіть у вигляді слова пахне кавою!

Проте історія напою на теренах України починається в протилежному куточку від Галичини – у Таврії. Саме тут жителі Кримського ханства призвичаїлись до нього в XVI столітті, перехопивши тенденцію від решти Османської імперії. Від них познайомились із кавою козаки, але та не стала для них звичним явищем – радше символом достатку для старшини.

Так фанатом напою вважають Богдана Хмельницького, який вперше його спробував, на думку дослідників, у полоні, а також Івана Мазепу та Пилипа Орлика. Саме Мазепа познайомив із чудодійним трунком Карла XII, який після поразки під Полтавою привіз його у Швецію й зробив популярним серед земляків.

До середини XVIII століття кавники перетворились на звичну річ української старшини й офіцерів. А зерна згодом умістили навіть до "пакету" матеріального утримання київських посадовців, зокрема останній отримував перший головний архітектор Андрій Меленський.

Насправжки оцінили каву жителі міста лише в другій половині XIX століття завдяки модним кондитерським. Так заклади вихідця з Варшави Францішка Голомбека та швейцарця Самадені перетворились на символ достатку, місцевої еліти. Наприклад, крамниця останнього знаходилась неподалік від Київської біржі, тому звичка підписувати тут договори чи просто зайти й випити напій за газетою (пропонувався великий асортимент видань) стала поширеним явищем.

Були заклади й більш бюджетні. Серед них вирізнялась "Варшавська" кав'ярня на розі Лютеранської й Хрещатика. Тут пропонували напій із не таких дорогих сортів, тому коштував значно дешевше. До того ж фішкою закладу стали шахи, за котрими відвідувачі могли просидіти не одну годину.

На початку XX століття найкрутішою кав'ярнею вважалась кондитерська "Жорж". Тут пили з порцелянових горняток, заварювали тільки найдорожчі сорти, а тутешні солодощі стали культовими на той час у Києві.

Влад ДЯДИН