Бджолярський рай. Україна

А чи любите ви мед? Кинути ложечку в чай або спекти смачний медовик. Дехто ж не нехтує поїсти його прямісінько з банки, адже... смачно! Любов українців до меду така ж довга, як історія вітчизняного бджільництва, що починається з княжих часів.

Промисел масштабно розгорнувся в Х столітті нашої ери. Розвитку сприяли природно-кліматичні умови й достатня кількість медоносів у лісах, лугах, степах. Цим тоді займались майже всі селяни, а мед і віск відігравали значну роль у розвитку торгівлі Русі-України з рештою Європи.

Винахідником рамкового вулика та всієї сучасної системи бджільництва вважається Петро Прокопович, житель Чернігівщини. У 1814 році він уперше виділив рамку в самостійну частину вулика, завдяки чому вдалось вільного оглядати бджолину сім'ю та активно впливати на її розвиток. Також новаторство Прокоповича дозволило вилучати мед без вбивства комах – і нині ним оперують мільйони пасічників у світі.

1910 року на території України знаходилось 1,6 мільйона бджолиних сімей. Під час Першої світової війни їхня кількість зменшилась вдвічі, також скоротилось під час Другої. Тому у 1945 році було прийнято спеціальний декрет "Про заходи з розвитку бджільництва". У 1980-ті роки Україна займала 2-ге місце за виробництвом медом серед радянських республік. Станом на 1987 рік на території УРСР було 2,6 мільйона бджолиних сімей, на 1990 – 4 мільйони, на 1995 – 5 мільйонів. Наприкінці 1980-х в Україні діяли 93 спеціалізовані підприємства.

Згодом спостерігався спад галузі. Станом на 2002-2003 роки кількість бджолиних сімей скоротилась до 2 мільйонів. Проте наступні роки супроводжувались відновленням колишніх потужностей, і вже у 2008 році Україна перевершила радянські показники. До повномасштабного вторгнення наша держава посідала перше місце в Європі за виробництвом меду, а також третє – у світі.

Валентин КОНДРАТЮК