Марія ЛЕЩЕНКО: Дві війни за одне життя

Розіграш призів для наших улюблених передплатників триває, і минулого тижня 5 літрів олії від редакції газети «Чернігівщина» отримала постійна читачка і передплатниця, жителька села Ладинка Іванівської ОТГ Марія Лещенко. Жінка вже декілька років передплачує «Чернігівщину», проте участь у розіграші призів взяла вперше.

«Газети виписувала, скільки себе пам’ятаю, а як же без газети? – говорить Марія Максимівна. – Бувало, і по дві, і по три відразу. Люблю читати. Та останні роки передплачую лише «Чернігівщину». Вона мені дуже подобається тим, що тут немає криміналу і негативної інформації. Адже зараз у нашому світі і так вистачає проблем, горя, тож хочеться навпаки читати позитивні статті про простих людей. А цього у вашій газеті вистачає».

Подобається жінці і сторінка з порадами, як що робити в городі і по господарству. Завжди читає, а деякі поради навіть зберігає. Любить бабуся і рецепти від «Чернігівщини»: каже, вже не одну страву приготувала за ними.

«Завжди із задоволенням читаю статті знаного на Чернігівщині аграрія, генерального директора ТОВ «Земля і воля» Леоніда Яковишина. А також життєві історії людей, – говорить Марія Лещенко. – Добре, що в газеті висвітлюється інформація про військових, які так багато роблять сьогодні задля нашої перемоги. Вони достойні того, щоб про них знав увесь світ».

Як говорить наша співрозмовниця, сьогодні газети в селі передплачує дуже мало людей. По-перше, в основному полюбляють газети люди пенсійного віку, а їх з кожним роком стає все менше. А по-друге, реформа пошти теж внесла свої корективи. Адже раніше газети приходили завжди вчасно, новини всі свіжі були, а зараз часто з запізненням на декілька днів, а то й на тиждень. І це шкодить передплаті. Та як би там не було, жінка все одно продовжує передплачувати «Чернігівщину».

Марія Максимівна все життя прожила у селі Ладинка. Має велику родину – трьох дітей, п’ятеро внуків і вже аж п’ятеро правнуків. Майже всю молодість вона працювала на фермі. Доводилося встигати і на роботі, і по господарству вправлятися. Наразі бабуся живе сама і тримає невеличке господарство, обробляє город.

Вона – дитина війни, ніколи не думала, що доведеться пережити ще одну війну. Сама дитиною втратила батька, який і досі вважається зниклим безвісти. Тому більше за все хоче, щоб всі наші воїни поверталися додому живими, щоб діти ніколи в житті не знали, що таке війна, і щоб по наших містах і селах не летіли ворожі снаряди.

«До нас росіяни в село не зайшли, завдяки нашим військовим, проте постійні канонади з боку Ягідного, Красного ми чули добре, – згадує бабуся. – Страшно було, звичайно, особливо коли прилетіло в хату на нашій вулиці. Проте найбільше переживала за дітей та внуків, які в цей час були в Чернігові».

Марія ПУЧИНЕЦЬ, газета «Чернігівщина»

Світлина: Микола Тищенко, 2022