Саід ІСМАГІЛОВ, муфтій мусульман України, пішов на фронт

Спершу, у 2014-му, російські загарбники прийшли до його дому в Донецьку, а у 2022 році – в Бучі.

Саід Ісмагілов 13 років був муфтієм Духовного управління мусульман України «Умма», духовним і богословським лідером. Після початку повномасштабної агресії Росії проти України він склав свої повноваження, щоб піти спочатку у тероборону, а потім і на фронт.

Нині Саід Ісмагілов служить у ЗСУ, він водій-стрілець. парамедик, займається евакуацією поранених з передової. В інтерв'ю Радіо Свобода Ісмагілов пояснив чому зробив такий крок. Розповів про те, як у Москві його однокурсників, майбутніх релігійних діячів, вербували російські спецслужби, зокрема ФСБ. Про те як війна прийшла у Донецьк? І про те, що
встиг пережити за минулі пів року у Лисичанську та інших гарячих точках? На думку Саіда, навіть його ім’я грає свою роль у його житті.

Розмову колишній муфтій «Умма» починає словами, що Україна – це «багатоетнічна, багатонаціональна, мультирелігійна спільнота», і, за його підрахунками, у ній живе близько мільйона мусульман.

– Поясніть, будь ласка, нашим позарелігійним глядачам чи читачам – хто такий муфтій?

– Муфтія можна порівняти із митрополитом у християнстів, наприклад. Тобто це керівник. У християнстві би казали окремої церкви незалежної, у нашому мусульманському випадку – незалежного духовного управління.

Уродженець Донецька, Ісмагілов неодноразово бував у Росії, навчався там. Йому навіть пропонували залишитися працювати у Москві. Проте, на день вручення дипломів він уже придбав квиток додому – в Україну. Про це розповідає з посмішкою.

– Я народився у Донецьку, і всі ці кримінальні події, які відбувалися на зорі незалежності у Донецьку, я все це бачив: перестрілки, вбивства, як люди живуть «блатним життям».

Я якось підсвідомо вважав, що люди не мають так жити. Не мають принижувати і стверджуватися за рахунок інших. Мені все це не подобалося. Я хотів займатися релігійною діяльністю.

У мене не було на той момент закордонного паспорта, не було фінансових можливостей, і я вирішив поїхати до Москви, і там навчатися в Ісламському університеті (Московський ісламський університет – ред.).

Деякі студенти росіяни, з якими я навчався, вони вже будучи студентами були завербовані, і вони цим хизувалися.

Бачили російських релігійних діячів, що живуть за Кораном? Я не бачив.

І на самому початку окупації Криму, делегації російських муфтіїв відправляли до Сімферополя, щоб вони приїжджали і переконували місцевих мусульман, аби вони не чинили опір, аби вони підкорилися. Обіцяли їм певні преференції, подарунки.

Скажу свою думку – весь цей сепаратизм у Донецьку почав розкачуватися місцевими елітами з Партії Регіонів, місцевими олігархами – це було тупо торгівля з Київською владою за те, щоб через тиск оцих сепаратистських елементів для місцевих князьків залишили право от таке, знаєте: «Ви там місцеві феодали, вирішуйте все, що завгодно!».

Але Росія вдало скористалась. І ці агенти ФСБ і російські диверсанти, які були закинуті, вони ще туди були закинуті – ще до початку Революції Гідності.

– На той час я вже не жив у своєму будинку, в якому я є прописаний, а переховувався за іншою адресою... І от у вересні (2014-го року – ред.), в один із днів, приїхали дві автівки із цими озброєними «днрівцями».

Про те, що проросійські бойовики на нього «полююють», Саіда Ісмагілова попередив пастор протестантської церкви із Донецька Олександр Хомченко, який був у полоні в окупантів, пережив тортури, і пізніше помер у 59 років внаслідок завданої катуваннями шкоди здоров'ю.

Тоді муфтій Ісмагілов вирішив переодягнутися у звичайний одяг і вирушити до Маріуполя, на той момент, підконтрольного ЗСУ.

– На «днрівському» блокпосту мене витягнули, роздягли. Запитали, чи знаю я Ісмагілова Саіда. По паспорту я Ісмагілов Сергій. Я сказав – ну, може, це якийсь однофамілець?

Я на той момент працював в Державному інституті інформатики і штучного інтелекту, в мене було пластикове посвідчення викладача, я показав їм це посвідчення. А за їхніми даними я був « Саід – релігійний діяч». Таким чином і виїхав.

– Незадовго після тих подій Ви вирішили поїхати на фронт як військовий капелан. При цьому, могли когось відправити із колег, з огляду на посаду муфтія, але поїхали особисто. Чому?

– До мене звернулися православні капелани, вони сказали, мовляв, ми зустрічаємо у війську мусульман, до них ніхто не приїжджає. Тоді я просто сам зібрався, домовився з командиром однієї із частин, що я приїду.

Доїхав до Краматорська, там мене голова краматорської громади зустрів, ми сіли з ним в автівку і поїхали на передову.

Доводилося і ховати, і навіть одружувати в тій же Авдіївці, і п’ятничну молитву доводилося проводити в бліндажі.

– У вас було передчуття, що буде широкомасштабне вторгнення?

– У нас був запланований з’їзд духовного управління на березень 2022 року. І я попередив, що я не подаватиму свою кандидату на муфтія. Я вже 13 років ним був, і 20 років виконував релігійне служіння. Потрібно, щоб більш молоді імами (голови мусульманських громад – ред.) з новими ідеями, розвивали мусульманські громади.

Я точно знав, що буде війна. Від своїх одновірців у складі збройних сил Росії – вони казали – ми вас попереджаємо. 

З грудня я почав тренуватися у батальйоні територіальної оборони. Це був бучансько-ірпінський об'єднаний батальйон територіальної оборони.

Я розумів, що зараз капеланство або релігійна діяльність не наскільки потрібна. Я розумів, що в мене вже є підготовка, і я можу з іншими бійцями зустрічати ворога.

Наразі я є водій-стрілець, і я почав з самого початку війни співпрацювати з парамедиками з «ASAP HOTTABYCH». Це такий добровольчий загін військових парамедиків, який з’явився ще у 2014 році.

– Що сталося з Вашим домом у Бучі вже під час окупації міста?

– Він був пограбований. У нашому житловому комплексі, де я мешкав до війни розташувалися окупанти, вони поставили там свою військову техніку.

Мою форму військову, медалі навіщось вкрали, вкрали ножі, берці, фотоапарат, намет туристичний, парфумерію, косметику, дитячий планшет, годинник.

Саід Ісмагілов каже, що у перші місяці після вторгнення російських військ, він на Київщині під час евакуації і виносив людей, і вивозив. І тварин теж.

А вже 5 квітня разом із командою парамедиків прибув до Лисичанська.

– Мене поставили на перше плече евакуації, тобто від безпосереднього поля болю до стоп пункту. Це найнебезпечніша ділянка, оскільки вона прострілювана, там відбуваються бої.

Доводилося, наприклад, вивозити дітей, яких обстріляли у Лисичанську на пункті роздачі гуманітарки.

Один підліток, був настільки контужений , що у нього постійно була блювота, в іншого маленького взагалі хлопчика було поранення в обличчя, уламкове. Все обличчя було замотане, він навіть не міг розмовляти.

Моє завдання було їх забрати з Лисичанська і швидко довести до лікарні в Краматорську. Вся автівка була у крові, але я їх довіз, довіз цих цивільних.

Але ми більше працювали з нашими військовими. Найбільш стресова отака ситуація – коли ми вивозили поранених з Тошківки.

Нам підвезли хлопця молодого, 25 років, в нього було важке поранення в ногу, і уламок пробив не лише стегно, але й пошкодив статеві органи. Йому було дуже боляче, він дуже сильно кричав. Ми лише від’їжджаємо і лопається заднє праве колесо. І ми стали посеред поля.

– Тобто ви – мішень?

– Так. І просто на ободі від колеса довелося виїжджати звідти.
Знаєте, от моє мусульманське ім’я Саід, справжнє, яке мені дали при народженні, перекладається як «щасливий» арабською мовою.

Я вважаю, що я справді щасливий: в нашій автівці жодний поранений не помер.

– Скільки часу Ви готові бути на фронті?
– До перемоги.

– А якщо війна затягнеться на роки?
– Ну, а що нам робити? Ця війна вже має онтологічний характер. Росіяни просто бажають нас знищити. Ми маємо боротися до кінця.

Бо коли починалися війна на Донбасі, ми просто не змогли добити ворога, війна перейшла в заморожену фазу, потім Росія назбирала військо, назбирала техніку – і що ми побачили в 2022 році? Новий наступ, вже глобальний.

– Часом хочеться знайти пораду, настанову чи аналогію на дійсність серед релігійних книг. Незалежно від конфесії. Наприклад, у Книзі Екклезіястовій зі Старого Завіту Біблії чи Дхаммападі, тобто буддизмі. З Корану у Вас якійсь аналогії виникають про те, що відбувається між Росією і Україною зараз?

– Для більш детального розуміння паралелей і аналогій краще звернутися до життєпису пророка Мухаммеда.

І ось те, з чим він зіштовхувався, за що він вимушений був боротися, як він вимушений був захищатися, отут є дуже чіткі аналогії.

Пророк Мухаммед казав: життя, гідність і майно мусульманина є недоторканними. Тому, хто посягає на твою країну, на життя твоїх дітей, твоєї родини, ти не просто можеш, ти зобов’язаний давати відсіч. Ти маєш захищатися.

Тарас Левченко, Радіо Свобода

Заглавна світлина: Фейсбук