Готуючи матеріали з підрозділів, де служать наші хоробрі захисники, я чомусь безперервно повторював, як молитву, слова щемливо-правдивої та надзвичайно зворушливої пісні Павла Зіброва «Я так хочу додому». Мене давно не брали за душу сучасні пісні, але ця… Вона відлунювала кожним словом у серці, малювала в уяві картини воєнної реальності. Не випадково заголовками першого і вже другого розворотів я обрав рядки саме з неї.

На жаль, війна справді безжально «розкидала по світу, розділила родини». Вона стала причиною того, що в українців «звикло серце боліти» за тих, хто всупереч усьому тримається, розписавшись кров’ю на кожному метрі Батьківщини. І ці підписи наші воїни продовжують ставити в чорно-білих альбомах.

Але українська нація витримає і цей складний іспит. Бо попри кров, горе, страждання, нелюдську напругу, її хоробрим синам та дочкам «треба додому» навіть по розбитих дорогах. На вустах у мільйонів співвітчизників звучать слова: «Я так хочу додому», туди, «де все нам знайомо, де ми завжди потрібні, я так хочу додому обійняти всіх рідних».

Для воїнів ЗСУ, які захищають Батьківщину на сході, півдні та півночі країни, ці слова звучать особливо знаково. Адже багато з них місяцями не бачили рідних і не обіймали їх. І наші захисники роблять усе, щоб наблизити цей час і повернутися додому, де вони завжди потрібні. Наступні замальовки саме про таких нам рідних українців.

115 окрема механізована бригада

Злітна смуга, Донецьк…

115 окрема механізована бригада ЗСУ — одна з найефективніших військових частин нашої армії. Хоч під час повномасштабної російсько-української війни її вважали резервною частиною Збройних сил, вона показала себе з найкращого боку, продемонструвавши героїзм та військову вправність в обороні східних кордонів держави впродовж тривалого часу. Підрозділ довів, що він боєздатний, пройшовши через тяжкі втрати під час боїв за міста Сєверодонецьк та Лисичанськ Луганської області, коли окупанти перевищували його вдесятеро і в особовому складі, і в техніці та боєприпасах. Нині бійці 115 бригади підійшли максимально близько до Донецька. Завдяки своєму завзяттю та професіоналізму вони перебувають за 400 метрів від злітної смуги донецького аеропорту та за 2000 метрів від самої сепаратистської столиці ніким не визнаної «днр».

 

Перебуваючи на підступах до аеропорту, бригада щодня проводить усі необхідні маневри та дії задля наближення дати визволення обласного центру Донеччини, а окупаційні війська постійно обстрілюють з важкої техніки та артилерії. Безпосередньо з бойових позицій неймовірно сильно відчувається різниця між тим, як ведуть артилерійський вогонь Збройні сили України, зокрема, 115 бригада, й армія окупантів.

 

Ведучи щільний вогонь з артилерії, танків, авіації, крилатими ракетами, забороненою зброєю, фосфорними, касетними бомбами, РСЗВ ТОС-1 «Буратіно» та іншою смертоносною зброєю, країна-агресор намагалася нас залякати. Але окупанти помилилися і недооцінили нас. Під час цього жаху кожному військовому надають наснаги думки про рідних, близьких і те, що за нами українські міста й села, які треба захистити від обстрілів загарбників. І ворог уже починає розуміти, що нас надихає на подвиги і наша земля, і наше повітря, в якому, особливо на передовій, відчувається запах Волі. Підіймає бойовий дух військових і те, що побратими, яких було раніше поранено, після відновлення повертаються у стрій.

Наші артилеристи працюють зовсім інакше, ніж ворожі: загарбник, не шкодуючи снарядів, намагається знищити наших героїв, обстрілюючи все, що тільки бачить (на їхні 100 снарядів ми можемо відповісти десятьма), боги війни зі 115 стріляють лише по чітких цілях. Ворог намагається перешкодити цьому, роблячи спроби знищити нашу артилерію відразу, щойно визначає, звідки вона веде обстріл. Тому для мінімізації ризиків артилерійський обстріл наші бійці ведуть дуже прицільно за мінімальної кількості снарядів та швидко. Ми вражаємо ворога не навмання, як він, а зважено, професійно. Адже кожен наш постріл має бути результативним, у кожну ціль потрібно влучити.

 

Бетонні захисні споруди

На підході до злітної смуги упродовж останніх восьми років окупанти створили бетонні захисні споруди. Першочергова перешкода на нашому шляху — ворожі окопи, які в наш бік мають бетонні шари захисту, а далі вже розташована сама злітна смуга. Укріплення перед нею, які спорудила окупаційна російська армія, — найтяжча перешкода на підступі до аеропорту. Злітна смуга — це 120 сантиметрів нижнього шару, залитого майже 200 тисячами тонн бетону, та 45 сантиметрів верхнього шару — 45 тисяч тонн бетону. Оскільки бетон залито за спеціальною технологією для літаків, пробити його звичайними снарядами неможливо. Необхідна важка артилерія.

Саме тому всі наші спроби вразити певні цілі у відповідь на обстріли наших позицій не завжди дають бажані результати. Адже ворожа техніка й артилерія, відстрілявшись, відразу ж ховаються, як щури, під бетоном. Їх прикривають САУ ворога праворуч та ліворуч від Донецька. Тому щоб уразити укріплені позиції ворога, бригаді потрібні потужна високоточна артилерія та важка техніка, передовсім танки.

Якби ми мали достатню кількість озброєння та боєприпасів, то могли б відрізати постачання ворога, доставку харчування, евакуацію поранених. Тож нам вкрай потрібні щонайменше танковий батальйон — 31 танк, важка точна артилерія, гаубиці, САУ і максимальна кількість снарядів. Тоді ми змогли б не лише закріпитися на вже зайнятих позиціях, а й гарантовано вибити звідти ворога з меншими ризиками для наших бійців.

 

 

Окупант повинен боятися

Танки, артилерія та велика кількість снарядів необхідні нашим бійцям не лише для того, щоб тримати свої позиції, просочені кров’ю побратимів. Окупант повинен боятися нас навіть в очікуванні наших залпів. Вороги мають знати, що кожен наш снаряд влучить у ціль, нищачи їх.  А коли ми визволимо Донецьк від кацапів, це завдасть смертельного удару по всій путінській пропаганді, повністю підірве довіру до диктатора. Уся російська армія та їхній зомбований народ будуть деморалізовані. І ми зможемо визволити з окупації не лише Донецьку область, а й Крим та Луганськ за дуже короткий термін.

Позиції ЗСУ поблизу Донецька мають величезне стратегічне та політичне значення: Збройні сили України зможуть швидше здобути  перемогу над окупантами, що значно підійме бойовий дух, патріотизм та віру в перемогу всього народу України та наших партнерів в інших країнах.

У бригаді переконані, що настане час, коли Донецьк буде визволено від окупантів. Звичайні солдати, проливаючи кров, разом з командирами підрозділів поступово звільняють рідну землю від загарбників.

Зв’язок із країною

Нам дуже приємно, що українці цікавляться життям бригади й багато хто з них навіть хоче служити в ній. Як це зробити, ви можете дізнатися за телефоном  097-5005005 або написавши нам лист на електронну пошту [email protected] чи сторінку у фейсбуці.

Будемо вдячні волонтерам та благодійним фондам, якщо вони допоможуть у придбанні необхідних речей: для успішного та ефективного виконання бойових завдань бригаді потрібні квадрокоптери, тепловізори, прилади нічного бачення, а для пресслужби — автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 319 пасажирський, який ми хочемо обладнати як пересувну телестудію, щоб робити прямі увімкнення з телеканалами України та світу для висвітлення подвигів наших героїв. Будемо раді прийняти все це як благодійну допомогу.

Слава Україні!

Вадим ЧОРНИЙ,
начальник відділу зв’язків з громадськістю 115 ОМБр

УРЯДОВИЙ КУР'ЄР, світлини автора