Вибитись за суспільні "рамки". Сьогодення й 60 років назад

Іноді ми боїмось вибиватись із суспільних рамок. Тому одягаємось за європейською модою, користуємось соціальними мережами, стежимо за блогерами чи новинками від Netflix, читаємо Сергія Жадана й інших поетів-постмодерністів. Зокрема, сьогодні популярно цікавитись українською музикою, народними звичаями й традиціями, "розстріляним відродженням", власною історією. Проте буквально 40-50 років назад за це могли засміяти, виставити на громадський осуд.

Мало хто в ті – компартійні – часи наважувався відкрито цікавитись національним минулим чи культурою. Якщо ж хтось ішов супроти популярних мистецько-ідеологічних догм, то ризикував бути викинутим за громадське життя. І це чинилось не народом (навпаки, той завжди ласий до пізнання коренів), а владою, яка боялась втратити контроль над безликою, радянською масою.

Серед тих, хто не побоявся кинути виклик й отримав "покарання", – Леопольд Ященко, український фольклорист-музикознавець, композитор, засновник і багаторічний керівник хору "Гомін". Бажаючи вберегти пісенні традиції, він відкидав штучний осад, демонстрував співвітчизникам їхнє, віками творене. Зрештою влада, після погроз і попереджень, прирекла його на  безробіття, тобто на фактичну соціальну смерть.

Андрій БЕРЕЖИНА

За матеріалами книги "Леопольд Ященко і його славетний хор "Гомін"

https://ua-book.house