Коли слово стає зброєю проти "дикої ненависті"

У час, коли ракетні обстріли та нічні тривоги стали фоном нашого життя, а агресія намагається знищити саму основу нашого буття — мову, культуру, ідентичність – кожен наш крок має бути кроком до відновлення. Важливо не лише захищатися, а й активно творити, відроджувати українське та очищати його від нашарувань русизмів, нав'язаних століттями утиску.

Саме таким актом творчого спротиву стала європейська презентація нової книги патріарха української дипломатії та літератури, письменника, публіциста та громадського діяча Юрія Щербака – "Рашизм. Звір із безодні".

12 грудня 2025 року у Кризовому центрі Українського дому студенти-журналісти Університету «Україна» на чолі із завідувачкою кафедри Тетяною Ярошовець стали свідками події, де розгорнувся не просто літературний вечір, а глибокий суспільний діагноз.

Книга, вже перекладена українською, польською та англійською мовами, розкриває генезу та природу "рашизму" – тої самої "дикої ненависті", яка століттями підживлює агресію проти всього українського. Але ця презентація перетворилася на щось більше: на зустріч друзів, колег та однодумців, які вшанували не лише книгу, а й життєвий шлях її автора.

Модератором заходу був Заслужений журналіст України, головний редактор видавництва «Пам'ятки України» Анатолій Сєриков.

Під час заходу лунали щирі та глибокі слова від тих, хто знає Юрія Щербака десятиліттями:

· Віталій Портніков, лауреат Шевченківської премії, наголосив на масштабності мислення письменника, довівши, що "служити державі можна – не знаходячись у президентському кріслі".

· Микола Жулинський, академік НАНУ, згадав, як спільна знайома розшифрувала "звіра із безодні під числом 666" – що означало "Сталін". Він закликав оцінювати творчість Щербака "на найвищий, сучасний рівень України".

· Юрій Костенко, ексміністр екології, згадав спільну роботу над питаннями Чорнобильської АЕС та провів паралелі з сьогоденням Запорізької АЕС, відзначивши книгу Щербака «Чорнобиль».

· Тетяна Ярошовець, завідувачка кафедри журналістики Університету «Україна», висвітлила його невтомну боротьбу в інформаційному полі, зокрема керівництво медіацентром у Польщі для протидії російським фейкам, завершивши: "Низький уклін за важку працю і віру в Перемогу".

· Антон Осьмак, член НСЖУ, назвав Юрія Щербака "справжнім полковником цієї війни, який став на захист не лише тіла, а й душі".Ярослав Войтко, колишній торговий представник України в США, товариш, перекладач публіцистики Юрія Щербака англійською мовою, тепло відгукнуся про особистість та особливість творчості письменника, адже переклад англійською думок автора, має точно відповідати оригіналу.

Сергій Тримбач, український кінокритик, кіносценарист та кінознавець. Його ключовими словами були "Гуманітарна сфера не має віку і Юрій Миколайович тому живий доказ".

Антон Осьмак, доктор філософії, член Національної спілки журналістів України, щиро дякував Юрію Щербаку, та зазначив: "Пан Юрій справжній полковник цієї війни, який став на захист не лише тіла, а й душі".

Оксана Старак-Повякель, громадський діяч, генеральний директор Національного музею народної архітектури та побуту України разом з Анотолієм Сєриковим, головним редактором Видавництва «Пам'ятки України»,  представляли книги автора на ХХХІІІ Міжнародному ярмарку історичної книги у Варшаві.

Цікавими були виступи та слова, сказані про велику людину – Юрія Щербака, Дмитром Дроздовським, Олександром Панченком та іншими.Апогеєм вечора став виступ самого автора. Юрій Щербак, подякувавши всім присутнім, сказав зворушливі та разом з тим дуже сильні слова: "Як би я міг плакати, я б плакав. Але сльози мої вже висохли". Ці слова стали символом втоми від війни, але й незламності духу. Він впевнено окреслив три головні цілі: перемога, майбутнє та побудова нової країни. А своєю найщирішою мрією назвав бажання побачити українську літературу як "суверенну європейську літературу".

Ця презентація нагадала: попри всі руйнування, наша культура живе, творить, аналізує та дає відсіч. Більш, аніж за 90 років  Юрій Щербак своєю новою книгою та незгасаючою енергією довів, що гуманітарна сфера не має віку, а слово, пройшовше через біль та аналіз, стає могутньою зброєю в боротьбі за нашу ідентичність, правду та, зрештою, – за нашу Перемогу.

Тетяна Ярошовець, Університет «Україна»