Мир не може бути злочином проти міжнародного права. Звернення до міжнародної спільноти

ЗВЕРНЕННЯ

ДО КЕРІВНИЦТВА СВІТОВИХ ДЕРЖАВ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБʼЄДНАНИХ НАЦІЙ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

МІЖНАРОДНОЇ СПІЛЬНОТИ

МИР НЕ МОЖЕ БУТИ ЗЛОЧИНОМ ПРОТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

Шановні пані та панове !

Сьогодні ми звертаємося до всіх, кому не байдужі міжнародне право, безпека держав і майбутнє світового порядку.

Україні потрібен мир.

Але мир не може бути побудований на винагородженні агресора, легалізації окупації та перекресленні фундаментальних принципів міжнародного права.

Бо якщо державі дозволять силою захопити територію сусіда, а потім закріпити це за столом переговорів, — це вже не мир.

Це легалізація права сили замість сили права.

1. Є правило, з якого не може бути винятків

Стаття 2(4) Статуту ООН прямо зобов’язує держави утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави.

Це не політична декларація.

Це фундамент сучасного міжнародного правопорядку.

А Декларація Генеральної Асамблеї ООН про принципи міжнародного права 1970 року сформулювала ще одне принципове правило: територія держави не може бути об’єктом набуття іншою державою внаслідок погрози або застосування сили, а таке територіальне набуття не повинно визнаватися законним. Саме на це правило посилався Генеральний секретар ООН, засуджуючи спробу росії анексувати українські області.

Отже, росія не отримала і не може отримати законного права на українську територію лише тому, що тимчасово контролює її військовою силою.

І жоден політичний документ не повинен перетворювати результат агресії на юридичне право.

2. Українські кордони — не предмет торгу між третіми державами

Україна вступила до міжнародного співтовариства як незалежна держава у межах своєї території, яка була визнана міжнародною спільнотою.

росія сама неодноразово підтверджувала територіальну цілісність та існуючі кордони України.

Серед ключових документів:

- Будапештський меморандум 1994 року, яким росія, США та Велика Британія підтвердили зобов’язання поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України;

- Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією 1997 року, ратифікований Україною, який закріплював взаємну повагу до територіальної цілісності та непорушності кордонів; договір припинив дію у 2019 році, але його існування протягом двох десятиліть є важливим доказом того, що росія сама визнавала відповідний статус української території.

- Договір між Україною і російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року, ратифікований Україною у 2004 році та чинний.

- Договір про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки 2003 року, а також інші двосторонні домовленості, укладені вже після міжнародного визнання незалежності України.

Цей перелік принципово важливий.

Тому що росія не може одночасно стверджувати, що українські території нібито є «російськими», і пояснювати світові, чому вона протягом десятиліть підписувала договори, якими визнавала українські кордони.

3. Генеральна Асамблея ООН уже дала відповідь

2 березня 2022 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію ES-11/1 «Агресія проти України» голосами 141 держави проти 5.

12 жовтня 2022 року 143 держави підтримали резолюцію ES-11/4 «Територіальна цілісність України: захист принципів Статуту ООН». Генеральна Асамблея засудила спробу незаконної анексії Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей та вимагала від росії скасувати відповідні рішення.

Це надзвичайно важливо.

Світ уже висловив свою позицію.

Територіальні захоплення росії не були визнані міжнародним співтовариством.

І сьогодні не можна псевдодипломатичним маневром створити юридичну легітимність того, що міжнародне співтовариство вже визначило як незаконну анексію.

4. Міжнародний суд ООН також дав правову оцінку ситуації

16 березня 2022 року Міжнародний суд ООН постановив тимчасові заходи у справі «Україна проти російської федерації», зобов’язавши росію негайно зупинити військові операції, розпочаті 24 лютого 2022 року на території України. Суд також зобов’язав відповідні сили та формування не здійснювати дій на підтримку цих операцій.

Це не означає, що Суд у цій справі виніс остаточне рішення щодо всіх аспектів російської агресії. Але це означає, що вимога припинити військові операції була сформульована міжнародним судовим органом як обов’язковий тимчасовий захід.

Отже, світове співтовариство має не послаблювати правову позицію, а послідовно її продовжувати.

5. Позиція Європейського Союзу є не менш однозначною

Європейська рада неодноразово підтверджувала підтримку незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.

У червні 2026 року Європейська рада прямо наголосила: справедливий і тривалий мир має ґрунтуватися на Статуті ООН та міжнародному праві; кордони не можуть змінюватися силою, агресор не може бути винагороджений, а рішення щодо миру в Україні не може ухвалюватися без України.

Це надзвичайно сильна правова і політична позиція.

І саме її сьогодні необхідно зберегти.

6. Не можна забувати про кримінальну відповідальність за агресію

У 2010 році в Кампалі держави погодили поправки до Римського статуту щодо злочину агресії, а з 2018 року Міжнародний кримінальний суд отримав можливість здійснювати юрисдикцію щодо цього злочину за встановлених Статутом умов.

Йдеться про індивідуальну відповідальність осіб, які фактично контролюють або спрямовують політичні чи військові дії держави, а не про абстрактну відповідальність держави.

Тому сьогоднішнім політичним лідерам варто пам’ятати:

державні посади — тимчасові, а юридична та історична оцінка рішень може тривати десятиліттями.

Ніхто не повинен легковажно ставитися до створення прецеденту, коли агресія стає способом набуття території.

7. Це стосується не лише європейського права

США також законодавчо закріпили політику протидії російській агресії.

Зокрема, Countering America’s Adversaries Through Sanctions Act (CAATSA) 2017 року кодифікував та посилив низку санкційних механізмів щодо росії, у тому числі пов’язаних з її агресією проти України.

Отже, питання російської агресії давно вийшло за межі українсько-російського конфлікту.

Це питання світового правопорядку.

8. А тепер — головне попередження

Ми звертаємося не тільки до тих, хто розпочав агресію.

Ми звертаємося і до тих, хто сьогодні може опинитися перед спокусою сказати:

«Україна повинна поступитися територіями заради миру».

Ні.

Території України не є предметом розпорядження третіх держав.

Україна може вести переговори про припинення війни, гарантії безпеки, механізми контролю за припиненням вогню, відбудову, обмін полоненими, повернення депортованих дітей і людей та інші питання.

Але винагороджувати агресію територією, захопленою силою, — означає створювати небезпечний міжнародний прецедент.

Завтра цей прецедент може бути використаний проти будь-якої іншої держави.

9. Особливо небезпечно — примушувати жертву агресії

Відповідно до статті 52 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, договір є недійсним, якщо його укладення було досягнуто внаслідок погрози силою або її застосування з порушенням принципів міжнародного права, закріплених у Статуті ООН.

Тому міжнародна спільнота має особливо уважно ставитися до будь-якої угоди, яка укладається в умовах воєнного примусу та передбачає юридичне закріплення наслідків агресії.

Не можна вимагати від жертви підписати власне позбавлення прав, а потім називати це «миром».

10. Ми закликаємо до єдності — але не до єдності навколо капітуляції права

Сьогодні Україні потрібна не просто військова, фінансова чи дипломатична підтримка.

Україні та всьому світові потрібна правова єдність.

Єдність навколо простого принципу:

Сила не створює права.

Окупація не створює суверенітету.

Анексія не створює законного титулу на територію.

Агресія не може бути винагородою за стіл переговорів.

Ми закликаємо керівництво України не погоджуватися на рішення, які можуть бути витлумачені як юридичне визнання насильницького переділу української території.

Ми закликаємо ООН не дозволити, щоб фундаментальні принципи її Статуту перетворилися на декларацію без сили.

Ми закликаємо Європейський Союз та демократичні держави світу зберегти єдність навколо міжнародного права.

Ми закликаємо Сполучені Штати та інших партнерів України пам’ятати: сьогодні йдеться не тільки про Україну.

Йдеться про те, чи матиме завтра міжнародне право силу перед танком, ракетою та ядерним шантажем.

Бо якщо сьогодні силове захоплення території буде винагороджене, завтра кожен потенційний агресор отримає сигнал:

захопи — дочекайся переговорів — і вимагай залишити собі те, що захопив.

Це буде не мир.

Це буде демонтаж системи міжнародної безпеки.

Тому наше звернення просте

Не творіть нового міжнародного гріха заради тимчасового політичного компромісу.

Не змушуйте Україну платити територією за мир, який має бути побудований на праві.

Не перетворюйте агресію на спосіб отримання винагороди.

Не створюйте рішення, за яке майбутнім поколінням доведеться виправдовуватися перед історією.

Посади — тимчасові.

Політичні рейтинги — тимчасові.

Переговорні конструкції — тимчасові.

А міжнародне право, державний суверенітет і принцип справедливості мають залишатися.

Україна готова до справедливого миру.

Україна готова до переговорів.

Україна готова до припинення кровопролиття.

Але мир має бути миром, а не винагородою за агресію.

І ми звертаємося до всіх лідерів світу:

Не допомагайте силі перемогти право.

Бо тоді програє не тільки Україна.

Програє весь світ.

Міжнародний медіа форум

ВГО Українська Альтернатива

Конгрес української інтелегенції

МГО Україна світ

ВУТ Просвіта ім. Т. Шевченка

Юрій Щербак

Павло Мовчан

Микола Жулинський

Георгій Філіпчук

Іван Заєць

Євген Шевченко

Микола Голомша