Юрій БОНДАРЕНКО: Українська енергетика неодмінно витримає удар

Почавши повномасштабну агресію проти України 24 лютого 2022 року,  російськи загарбники відразу стали обстрілювати ракетами не тільки військові об’єкти, але й цивільні споруди, включаючи житлові будинки, лікарні, школи тощо. А sз 10 жовтня свої повітряні атаки ворог став спрямовувати переважно на об’єкти енергетики, не приховуючи намірів повністю знищити економічний потенціал України.

Про наслідки цих ударів і боротьбу за відновлення життєдіяльності виведеної з ладу енергетичної інфраструктури розповідає генеральний директор  науково-технічної компанії ЕНПАСЕЛЕКТРО (Енергетична науково-промислова асоціація з електротехніки), заступник голови Національного Комітету Міжнародної Ради з великих електроенергетичних систем CIGRE, віце-президент асоціації «Укргідроенерго», лауреат Державної премії України в галузі  науки і техніки, заслужений енергетик України  Юрій Бондаренко.

-                  Пане Юрію, чому головною мішенню повітряних ударів по цивільній сфері ворог обрав саме об’єкти енергетичної галузі?

-                  Нинішня агресія Російської Федерації певною мірою є продовженням енергетичної війни, яку  в прихованій формі вона вела всі роки свого існування. Маю на увазі домагання Росії поставити в залежність від поставок своїх енергоносіїв як нові держави – колишні союзні республіки, так й інші європейські країни. Російські нафта і газ – це не звичайний товар, а своєрідний інструмент впливу на європейських урядовців і політиків для досягнення своїх інтересів, породжуючи де можливо лобістів і корупціонерів.

І от, так би мовити, холодна енергетична війна тепер увійшла в гарячу фазу. Руйнуючи електростанції і електричні мережі, агресор водночас завдає удар й по іншим економічним і соціальним сферам: без електроенергії зупиняється електротранспорт, перериваються виробничі процеси, порушується водопостачання, без світла і тепла залишається житловий сектор тощо.

Тож мета цих ударів – нанести якомога більше шкоди економіці України і максимально ускладнити життя її громадян. Це вже можна розглядати як терористичні акти, так і геноцид.

-                  Невдовзі після 10 жовтня Президент України Володимир Зеленський у своєму зверненні повідомив, що виведено з ладу 30% відсотків енергетичних потужностей, згодом називалася вже цифра 40%. І це до 15 листопада, коли було здійснено наймасованіший удар по критичній інфраструктури від початку війни. Які наразі наслідки цих повітряних атак ?

-                  Тут слід враховувати і втрату генерації внаслідок тимчасової окупації частини території України після 24 лютого. Наприклад, захоплення росіянами найбільшої в Європі Запорізької АЕС призвело до скорочення більш ніж на 40% виробництва атомної енергії. До того ж ворог використовує цю станцію для ядерного шантажу. Найбільше, понад 85%, недодає  в мережу теплова енергетика. В робочому стані залишається лише третини відновлювальної енергетики – сонячної і вітрової. Щодо гідроелектростанцій, то захоплення окупантами Каховської ГЕС, куди завезли енергетиків аж із Саяно-Шушенської ГЕС, скоротило постачання в українську мережу 6% цього виду електроенергії.

Цифри постійно змінюються: десь енергетики оперативно ліквідували пошкодження, а десь стався новий «приліт»… Враховуючи високу прицільність ворожих ударів по найвразливішим місцям енергетичної інфраструктури, можна зробити висновок, що вояків агресора добре проінструктували російськи фахівці-енергетики.

-                  І все ж надії Кремля, що українська енергетика не вистоїть перед цими ударами, не справдилися. Хоча й з аварійними відключеннями електропостачання продовжує функціонувати в більшості міст та регіонів і повертається у знеструмлені населені пункти після приїзду аварійних бригад. Завдяки чому тримається наша енергетична система?

-                  Завдяки запасу міцності, закладеному в попередні десятиліття. Свого часу, щоб досягти цього, необхідно було об’єднати науково-технічний потенціал різних інституцій, інтелект талановитих вчених, конструкторів, інженерів. Це вдалося передовсім тому, що на чолі Національної академії наук України, міністерства енергетики України, ключових підприємств галузі стояли справжні особистості, погляд яких був звернений у майбутнє. Звісно, всіх не перелічити, назву, бодай, імена Бориса Патона, Віталія Склярова, Семена Поташника…

До слова, значення концентрації інтелекту для розв’язання складних науково-технічних проблем  розуміли дуже давно. Скажімо, перша спілка інженерів і науковців в галузі  електротехніки (НТСЕУ) була організована на терені Україні 140 років тому назад. А понад століття по тому результатом такого об’єднання стало створення розвиненої енергетичної системи України, однієї із найпотужніших в Європи. Її надійність забезпечена тим, що паралельно виробляються різні види електроенергії – теплова, гідро- і атомна та відновлювана; використовуються різні види палива – вугілля, газ, мазут; закольцовано лінії різного класу напруги – 750, 330 і 110 кіловольт.

На початку 90 років минулого століття встановлена потужність, тобто сума потужностей всіх джерел електроенергії в Україні, становила майже 52 гігавати, з яких 12 призначалися для експорту, а  40 – для внутрішнього споживання. Річне виробництво електроенергії тоді сягало 320 млрд. кіловат-годин. Для порівняння зазначу, що після окупації Криму і окремих районів Луганської і Донецької областей  (до повномасштабної агресії) зазначені показники зменшилися відповідно до 24 гігават 150 млрд. кВт-годин. На сьогодні, коли вже майже дев’ять місяців тривають активні бойові дії, електроспоживання тримається на рівні 10 гігават. Сто років тривала розбудова української енергосистему, а її масштабну руйнацію здійснено агресором за сто днів.

-                  Отже попереду  величезний обсяг робіт з відбудови енергетичної галузі.

-                  Ми ставимо завдання не тільки відбудувати, а водночас і модернізувати енергосистему. Маю на увазі перехід на світові енергетичні стандарти, запровадження інноваційних технологій. Нові сценарії розвитку вітчизняної енергетики передбачають реконструкцію теплових електростанцій з переходом на використання у якості палива водню, застосуванням маневрових газотурбінних агрегатів, які дають змогу регулювати енергопостачання.  З-поміж запланованих новацій – концепція будівництва малих мобільних атомних блоків. Також передбачено збільшення частки відновлюваних джерел енергії, мінімізацію споживання газу і загалом оптимізацію споживання електроенергії на рівні домогосподарств і населених пунктів. Продовжимо будівництво гідро-акумулюючих станцій і плануємо приєднатися до європейської програми «Зелена енергетика», доповнюючи  цей напрям власними напрацюваннями.

Зрозуміло, що ці та інші плани потребують ресурсів й інженерних кадрів, яких нині недостатньо. Тому водночас передбачаємо розширення підготовки фахівців і залучення наших промислових підприємств інших галузей для відновлення і модернізації енергетичних об’єктів. До слова, ці ж підприємства є споживачами електроенергії і вони дуже зацікавлені у відновленні електропостачання в повному обсязі та його надійності. Життя показало, що необхідно переглянути так би мовити статус споживача – він має бути повноправним учасником відновлення енергетики, наприклад - закуповувати необхідне обладнання і матеріали, а зараз особливо потрібні генератори й кабельна продукція, виконувати будівельні роботи тощо. Споживач має бути регулятором енергоринку.  Практика підтвердила доцільність такого підходу, а він був закладений в енергетичній стратегії України ще 2008 року. Користь від цього бобопільна – і для енергетиків і для споживачів.

-                   Давайте, пане Юрію, повернемося від перспективи до сьогоднішньої ситуації. Зимовий період завжди був непростим випробуванням для енергетиків через загальне збільшення споживання електроенергії та тепла й різкими перепадами навантаження на енергосистему в години ранкового і вечірнього максимуму, а також складними погодними умовами. Нині ще й додалися ворожі атаки на критичні об’єкти енергосистеми. Певно, не випадково  ворог саме напередодні зими обрав час для нанесення цих ударів. Як ви оцінюєте наші можливості успішно пережити зиму? 

-                  Безперечно, ситуація дуже складна. Доводиться запроваджувати графіки аварійних відключень, щоб збалансувати енергосистему. Дефіцит електроенергії відчувають регіони і столиця після ударів по теплових електроцентралях. Ми бачимо неосвітлені вулиці, на яких замість тролейбусів курсують автобуси… Проте є факти, які піднімають настрій. Не можу не згадати добрим словом наші Сили протиповітряної оборони. 15 листопада по Україні ворог випустив сотню ракет і дронів-комікадзе, і було збито 77 ракет і десяток безпілотників.

Отже все більше ворожих ударів не досягає мети. А водночас наші енергетики набувають безцінного досвіду з відновлення енергопостачання в екстремальних умовах. Наразі першочергову увагу приділяємо тепловим котельням, що використовують різні види палива, модульним і пересувним енергоустановкам. Цінуємо те, що в ці складні часи нам пропонують допомогу матеріалами і обладнанням з Польщі та інших європейських країн. Це не абияка підтримки.

 Ще один дуже важливий момент: 24 лютого цього  року  українську енергосистему  було  відключено від російської, а 16 березня – об’єднано з енергосистемою Європи. Таким чином, відтоді з’явилася можливість як експортувати так й імпортувати електроенергію, а у разі її дефіциту забезпечити отримання  електроенергії  з Європи.

Отже заморозити і занурити Україну в темряву ворогові не вдасться!

Бесідував Олександр Малієнко,

Незалежний Медіа Форум

Світлини: ЕНПАСЕЛЕКТРО