Музика під забороною. Джаз у підрадянській Україні

Українська музика також зазнавала утисків з боку радянської влади. І це стосується не тільки народних пісень, а й нових та популярних тоді жанрів, які відображали етнічні особливості. Серед них – джаз, із десятиліттями тавра "буржуазного націоналізму".

Народження українського джазу пов'язують з ім'ям композитора Юлія Мейтуса, котрий сформував перший джаз-бенд та представив жанр широкій публіці 1925 року в Харкові. В основі виступу лежали твори європейських представників, джазові стандарти й композиції афроамериканців. Відтоді стиль здобув популярність в УРСР: різні виконавці та гурти появились майже у всіх великих містах. Проте жодних записів тої епохи не залишилось.

Водночас джаз поширювався й на Західній Україні, більшість якої належала тоді Польщі. Зокрема, у Львові виникла джаз-капела Леоніда Яблонського "Ябцьо-джаз". Головним досягненням групи вважають популяризацію української пісні в Галичині. За чотири роки існування колектив виступив на сотнях вечорів і створив чимало композицій. Популярність тоді здобуло танго "Прийде ще час" у виконанні "Ябцьо-джаз", мелодія якої збереглась понині.

Напередодні й опісля Другої світової війни радянська влада жорстоко критикувала джаз як ідеологічно чужий буржуазно-західний вплив. Офіційно жанр заборонили 1948 року, нанісши на нього клеймо ворожої культури. Також під строге обмеження потрапило гра на саксофоні.

Тільки наприкінці "відлиги" джаз зазнав нового піднесення. Його розвиток пов'язують із появою в 1962 році київського джазового оркестру "Дніпро": спершу – під керівництвом Ігоря Петренка, згодом – Гіві Гачічеладзе. Колектив випустив першу українську джазову пластинку "Фантазія", де містились варіації на наявні жанрові композиції. Слідом, того ж року, композитор Володимир Симоненко створив Київський джаз-клуб, а в 1967 році відбувся перший джазовий фестиваль "Джем-сейшен".

У підсумку шістдесяті відзначились стрімким розвитком національного джазу: з'явилось безліч виконавців, на ринок проникли нові формати, відбувалось їхнє переплетіння й розширення.

Важливе місце в ті часи посів джазовий ансамбль зі Львова "Медікус", під керівництвом Ігоря Хоми. Виник колектив 1960 року, потрапивши відразу на радіо та телебачення. Відтоді ансамбль виступив на багатьох фестивалях, зокрема за кордоном. Особливістю гурту стало поєднання народних мотивів й імпровізації, що робило джаз близьким до вітчизняного споживача.

Надалі джаз продовжив свій невпинний розвиток: з'являлось безліч музикантів, відкривались нові клуби в містах. До того ж значним поштовхом стало здобуття Незалежності, яке зруйнувало ідеологічні перепони й спричинило появу багатьох фестивалів. Як наслідок, на сцені появились такі яскраві представники джазу: "Джаз Вуйко Бенд", Er.J.Orchestra, "Схід-Side", Jazz Impression та інші.

Андрій БЕРЕЖИНА