Корупція – «чорна мітка» для влади

1996 року головний редактор знаменитого журналу «Культура» Єжи Ґєдройц, який уважно спостерігав за соціально-економічними процесами в Польщі, в інтерв’ю журналові «Універсум» навів цікавий приклад: «З усією критичністю ставлячись до міжвоєнного періоду, треба визнати, що в Речі Посполитій суспільство мало почуття державності та обов’язку щодо вітчизни. Фінансові службовці, які становили найчисленнішу частину державних працівників, оплачувались дуже низько. Незважаючи на це, хабарництва майже не існувало. Кількість скандалів, економічних афер, пов’язаних з політичними колами, також була мінімальною… До речі, мораль поляків, після здобуття незалежності, не була бездоганною, зокрема, партійні чвари стали звичним явищем. Але все це подолав Юзеф Пілсудський».

У грудні 2000 року  доктор економіки Осип Мороз, американський громадянин, в інтерв’ю «Голосу Америки» поділився своїми думками і спостереженнями від перебування в Україні. Він, зокрема, розповів про телерепортаж із засідання уряду під головуванням Леоніда Кучми: «Йшлося про те, що треба знищити корупцію. Але я не почув, щоб хтось із високих посадовців говорив, як вони конкретно  думають це зробити. Говорили лише, що є корупція і що з нею треба боротися і будуть боротися. Цим і обмежились. Через якийсь час Євген Марчук в інтерв’ю говорив, що йому відомо про корупцію і про корупціонерів, які є у Верховній Раді і в Кабінеті Міністрів (про Адміністрацію Президента не згадував). Якщо  влада знає про корупцію, знає, хто цим займається, то чому нема офіційних оцінок через суд?».

Це було сказано 28 грудня 2000 року. Щось змінилось відтоді?..

1990 року на кіноекранах СССР з нечуваним успіхом пройшов совєтсько-західнонімецький документально-публіцистичний фільм режисера  Станіслава Говорухіна «Так жити не можна». У ньому відверто розповідалось про кризу державної системи, яка призвела до небачених злиднів, вибуху злочинності, падіння суспільної моралі. Від побаченого й почутого постсовєтське суспільство не отямилось.

Під такою ж назвою давно можна було відзняти документально-публіцистичний фільм і про Україну. Ще перед Помаранчевою революцією, напередодні Революції Гідності і після неї. Втім можна припустити, що й українське суспільство не отямилось би від побаченого й почутого.

Але ми про інше. В Українській державі за роки незалежності в результаті злиття політики з великим капіталом і організованою злочинністю корупція перетворилась на своєрідне чудовисько, яке виклично кидає/надсилає владі «чорні мітки», нагадуючи про своє привілейоване становище.

18 квітня 2019 року Володимир Зеленський заявив: «Якщо знайдуть мого «Свинарчука» – президент має піти» (https://news.liga.net/politics/news/zelenskiy-esli-naydut-moego-svinarchuka---prezident-doljen-uyti). Відтоді в Україні знайшли армію розкрадачів. У різних сферах й інституціях. Знайшли дивовижним чином. Іноді цілком несподівано.

Ще 19 червня 2021 року на телеканалі «Україна 24» нардеп від партії «Слуга народу» Ірина Верещук щиро дивувалась: «Джозеф Байден каже: «Ми не можемо поки вас прийняти до НАТО, тому що у вас не подолана корупція». Давайте тоді ми, колеги в парламенті, можливо, знайдемо ще якусь платформу і запитаємо, що буде індикаторами подолання такої корупції?.. І зараз ми не можемо навіть зрозуміти, що саме має на увазі Байден, коли говорить, що у нас є величезні проблеми».

Чи можна пояснити такі категоричні висловлювання політичною наївністю?

28 квітня 2022 року нідерландська журналістка проєкту Nieuwsuur телеканалу NOS Mariëlle Tweebeeke в розмові з Володимиром Зеленським сказала, що «корупція в Україні досі існує, і війна не змінила цього». Зеленський не приховував свого обурення: «Ви констатуєте зараз це? Ви констатуєте зараз проблеми корупції в Україні? Ви колись тут жили?.. Моє питання: чи ви тут жили, в Україні? Ні. Як ви можете говорити про те, що зараз в Україні корупція? Як так можна?»

6 жовтня 2023 року колишній голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер в інтерв'ю виданню Augsburger Allgemeine сказав, що будь-хто, хто мав хоч якийсь стосунок до України, знає, що «це країна, яка корумпована на всіх рівнях суспільства… вона потребує масштабних внутрішніх реформ».

Тридцять днів Офіс президента України розмірковував, як зреагувати на негативну оцінку європейського і люксембурзького політика. 6 листопада, Андрій Єрмак на сторінках видання «Politico» таки надумав здивуватися з приводу цього коментаря: «Я категорично відкидаю заяву про те, що Україна «дуже корумпована». Такі виклики існують по всьому світу, але наведіть мені приклад якоїсь іншої країни, яка в умовах такої жахливої війни проводила би реформи таких масштабів».

Помовчимо.

Під час робочого візиту в Іспанію у жовтні 2023 року, спілкуючись з представниками ЗМІ, Володимир Зеленський заявив, що наратив про корупцію в Україні використовує Росія, щоб розколоти єдність Європи і підтримку України. При цьому він зазначив: «Звичайно, є різні люди і випадки. Судовій системі під час війни складно, але ми боремося з цим, ми розуміємо (?! – О. Р.), що жоден долар, жоден євро не був украдений у наших партнерів з жодної урядової інституції».

 «Розуміємо», чи знаємо? «Жоден долар, жоден євро не був украдений у наших партнерів з жодної урядової інституції». Чудова логіка! А як з гривнями?..

Напередодні візиту Володимира Зеленського до США Агенція Reuters 19 вересня 2023 року опублікувала вкрай незручну для українського президента статтю (https://www.reuters.com/world/europe/graft-accusations-dog-top-zelenskiy-aides-2023-09-19/?fbclid=IwAR2bV82KxAfhqSQc_N_oCf6tVH3lqudjY1rSPhken24d7-dIqEeemCoOsD0) під заголовком «Звинувачення у корупції продовжують переслідувати топ-помічників Зеленського» («Corruption accusations continue to plague top Zelenskiy aides»). В ній були наведені непривабливі корупційні історії, так чи інакше пов’язані з високопосадовцями з найближчого оточення українського президента.

Під час останнього візиту української делегації до США у Вашингтоні Володимиру Зеленському дали чітко зрозуміти, що за кожен цент, який надходив і надходитиме до України, доведеться звітувати. Десант із 120 американських аудиторів уже приступив до роботи.

Cпецпредставниця США з питань відновлення України Пенні Пріцкер, давно заявляла, що цивілізаційний світ готовий вкласти в Україну трильйон доларів – будувати заводи, фабрики, інфраструктуру, піднімати з нуля військово-промисловий та інноваційні галузі давати людям робочі місця і пристойну зарплатню, збільшити в рази ВВП країни. Єдина вимога – прибрати корупцію.

2016 року Пенні Пріцкер вже була в Києві. Тоді Держдеп США дав українській владі зрозуміти, що прив’язує надання Україні кредитних гарантій у розмірі 1 млрд доларів до відставки генерального прокурора України Віктора Шокіна, напевно вирішивши застосувати популярний совєтський алгоритм: вранці гроші – вдень стільці, вдень гроші – ввечері стільці.

З отриманням транша МВФ і фінансової підтримки США уряд України привітала тодішній міністр торгівлі США Пенні Пріцкер. Зустрівшись з нею, Володимир Гройсман, тодішній прем'єр-міністр України, повідомив про старт роботи офісу із супроводу інвестицій…

Але. Вже через три роки, в квітні 2019-го,  журналісти знайшли бізнес-зв'язки між банківським бізнесом братів Клюєвих часів Віктора Януковича та тодішнього міністра фінансів Оксаною Маркаровою, згодом призначеною Надзвичайним і Повноважним Послом України в США (https://glavcom.ua/news/zmi-znayshli-biznes-zvyazki-ministra-finansiv-markarovoy-z-bratami-klyujevimi-586799.html?fbclid=IwAR0UHh3GfdEwfuGzkSf-Pe-I_jKfmCqWPwOf0P6xGkhmgwJdqOSr72YUISA). У продовження цієї теми 20 вересня 2023 року на сторінках «України молодої» з’явилась контроверсійна публікація «Ресторанна дипломатія Оксани Маркарової: чому українці вимагають відкликання посла»…

Про випадки злодійства, хабарництва, зловживання владою в Україні написано чимало. Та про кілька випадків варто згадати. Так, 30 серпня 2022 року в Запоріжжі НАБУ спільно із СБУ провели понад 20 обшуків. Деякі посадовці підозрюються в тому, що за півроку війни вони розікрали майже всю гуманітарну допомогу, яка надходила у місто. Кількість розкраденої гуманітарної допомоги жахає: 22 морські контейнери 389 залізничних вагонів 220 вантажних автомобілів. Серед підозрюваних голова ОВА та його заступниця (https://litsa.com.ua/u-zaporizhzhi-chinovniki-rozikrali-majzhe-vsyu-gumanitarnu-dopomogu-na/). Чим закінчилось гучне розслідування? Помовчимо.

Тривають корупційні скандали в Міністерстві оборони. І це під час війни! За висновками аудиту рахункової палати, МО своїми діями завдало чималої шкоди державі. Йдеться про 7,4 млрд гривень – близько 200 мільйнів доларів. По суті  у ЗСУ вкрадено п’ять літаків F-16! А ще в Міністерстві оборони були викриті масштабні схеми розкрадання державних коштів, виділених на продовольче забезпечення підрозділів Сил оборони.

Слідчі та військові контррозвідники Служби безпеки зібрали докази злочинної діяльності ексзаступника міністра оборони України, який займав цю посаду упродовж  2021-2023 рр. За матеріалами справи, у 2022 році цей посадовець, вступивши у змову зі своїми підлеглими, здійснив закупівлю неякісної військової форми у приватної компанії на майже 1 млрд грн. Слідством встановлено, що військові ЗСУ не можуть її використовувати, оскільки вона непридатна для експлуатації в холодну пору року в умовах ведення інтенсивних бойових дій (https://censor.net/ua/news/3453835/kolyshnogo_zastupnyka_reznikova_shapovalova_vykryto_na_roztrati_mayije_1_mlrd_grn_sbu).

У Міноборони вкрадено понад 300 мільйонів гривень скандальним екснардепом Максимом Микитасем. Про цей випадок у жовтні 2023 року повідомила телевізійна служба новин ТSN.UА (">).

Низка українських військкомів змогли незаконно збагатитися загалом на 255 мільйонів гривень лише за останні пів року. Про це заявила Національна аґенція з питань запобігання корупції (Факти ICTV – ">)...

Міністерство оборони України з 4 листопада 2021 року по 5 вересня 2023 року очолював Олексій Резніков, якого після низки скандалів, що розгорілися через закупівлі для ЗСУ, звільнили з посади згідно написаної ним заяви про відставку. І, як мовиться, вишенька на торті: проводжаючи Резнікова з посади міністра, нардепи аплодували стоячи. Помовчимо?

Хай там як, але питання залишається відкритим: як загалом розцінювати діяльність Міністерства оборони України? У Кримінальному кодексі України є Стаття 111 – Державна зрада. Нагадаємо, що об'єктом злочину є національна безпека України, зокрема в економічній, науково-технологічній і воєнній сферах, які належать до компетенції МО…

Порушуючи проблему корупції в Україні, можна згадати і про випадки вивозу незадекларованої  валюти за кордон (у березні 2022 року дружина екс-нардепа Ігоря Котвицького намагалася вивезти у валізах 28,8 млн доларів і 1,3 млн євро готівкою, у вересні 2023 року дружина заступника міністра внутрішніх справ Василя Тетері вивезла з України в Угорщину 13 млн доларів). Розікрали 100 мільйонів: НАБУ повідомило про підозру гендиректору підрозділу «Енергоатома» (25.10.23 – (https://biz.censor.net/news/3451656/rozikraly_100_milyioniv_nabu_povidomylo_pro_pidozru_gendyrektoru_pidrozdilu_energoatoma_onovleno).

8 серпня 2023 року народного депутата Анатолія Гунька було викрито на отриманні 85 000 доларів хабаря. Гунька виключили зі складу фракції «Слуги народу». Рада розпустила слідчу комісію під його керівництвом (https://patrioty.org.ua/politic/khabarnytstvo--ne-zavada-sluha-hunko-vyishov-z-butseharni-pid-zastavu-ta-znov-zasidaie-holosuie-u-verkhovnii-radi-490375.html). І що? Анатолій Гунько знову бере участь у роботі Верховної Ради. У Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі повідомили hromadske, що 8 жовтня за Гунька внесли заставу в розмірі 10 мільйонів гривень.

8 листопада за матеріалами ДБР працівники Національної агенції з питань запобігання корупції вручили чинному народному депутату України Олександру Дубінському протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією (https://dbr.gov.ua/news/za-materialami-dbr-narodnomu-deputatu-oleksandru-dubinskomu-vrucheno-protokol-pro-korupciyu)...

Отримувачі найбільших хабарів офіційно не стали корупціонерами – вони відсутні в Єдиному реєстрі осіб, які вчинили корупційні чи пов’язані з корупцією правопорушення.

Найцікавіше, що після публікації журналістського розслідування щодо неприпустимого завищення цін на продукти для Міноборони, Володимир Зеленський непублічно (в режимі off the record – не під запис) закликав провідні медіа мовчати про корупцію до перемоги. Про це на конференції National Media Talk 2023, що проходила в Києві, розповіла Юлія Мостова, головна редакторка ZN.UA.

Це ж видання зазначає, що незабаром в Україні можуть закрити десятки резонансних корупційних справ, фігурантами в яких значаться щонайменше 120 осіб. Відбутися це може через формальні та спеціально створені в законі лазівки. Ці лазівки мають назву «поправки Лозового».

Проблеми не виникають через їх обговорення, а через замовчування. У вересні 2023 року українські соціологи констатували, що майже 80 відсотків українців вважають президента Володимира Зеленського відповідальним за корупцію в уряді та воєнних адміністраціях. Є над чим замислитись. Корупція – це те, що може розвалити державу.

У травні 2022 року конгресмен Майк Джонсон був одним з 57 республіканців, які голосували проти  запиту Білого дому на додаткові $40 млрд для допомоги Україні та союзникам. Він тоді заявив: «Ми не повинні скеровувати за кордон ще 40 мільярдів доларів (без належного нагляду над тим, куди підуть гроші), коли на нашому кордоні панує хаос, американські матері намагаються знайти дитячі суміші, ціни на бензин рекордно високі, а американські сім’ї ледь зводять кінці з кінцями».

Вже у ролі спікера Палати представників Конгресу США,Майк Джонсон 26 жовтня під час інтерв’ю для каналу Fox News (">) заявив, що гроші для України мають контролюватись – влада повинна звітувати про усі витрати: «Американський народ вимагає реальної відповідальності за використання цих доларів. Потрібна перевірка доларів, які ми вже надіслали туди, це не складні питання» (https://enovosty.com/uk/news-ukr/news_politics-ukr/full/2710-bajden-vdyagav-naruchniki-na-zsu-spiker-palati-predstavnikiv-zrobiv-zayavu-shhodo-vijni-v-ukraini).

Нині, попри героїзм ЗСУ і самопожертву багатьох волонтерів, ситуація в Україні змінилась. «Суспільство цілком відгороджується від війни, як поганих новин, легалізує розмови про доцільність не йти у військо, легалізує відмазування своїх родичів і ті, хто цього не робить, вважаються ненормальними» (Ірина Солошенко, волонтерка і керівниця проєкту «Благодійний фонд Коло»).

В Українській державі за три десятиліття НЕ БУЛИ ЗМІНЕНІ ПРАВИЛА ГРИ. Не було створено чіткого, зрозумілого для громадян суспільного договору. З іншим законодавством, судочинством. Судді бувають нечесні, але ефективно працююча виконавча влада, прокуратура в стані вирахувати системні судові злочини і  спроможна прибрати 100 корумпованих судді в з системи. Корупція залишиться, але вона не буде системною, не буде мафізною.

Вовк міняє шкуру, але не натуру – казали древні римляни і, мали рацію. Влада крадіїв не здатна змінити свою корупційну природу, не може стати некорумпованою, чесною. У нашому випадку здолати державну клептократію можна лише лише за допомогою зовнішнього управління, яке за визначенням дотримуватиметься виконання норм  законодавства, що зробить корупційну складову механізму керування державними інституціями невигідною.

Є таке поняття як економіка воєнного часу, коли спостерігається різке зниження рівня споживання. У разі тотальної корумпованості державної машини така ситуація може призвести до соціального вибуху.

Однак попри реальну небезпеку виникнення хаосу в запіллі воюючої держави українська економіка досі не переведена на воєнні рейки.

Нині, під час кровопролитної війни, виникають численні питання, передусім адресовані владі: чи правильно вона оцінює ситуацію у світі та у власній країні? чи робить геть усе можливе, щоб світ зрозумів Україну і належним чином підтримав її народ у боротьбі з підступним ворогом? чи щиро прагне демонтувати олігархічно-бюрократично-корупційну систему? чи почала влада виробляти ефективну програму дій боротьби з колаборантами? чи наважилась влада демонтувати неправову судову систему? чи має політичний провід Української держави незламну волю здійснити соціальні та економічні перетворення?

«З поганими законами і хорошими чиновниками цілком можна правити країною. Але якщо чиновники погані, не допоможуть і найкращі закони» (Отто фон Бісмарк).

Так отож. Представники української влади, декларуючи на словах зацікавленість у проведенні реформ, не раз відходили од міжнародно визнаних норм і правил, вдаючись до банального мухлювання та фальсифікацій. У висліді так і не втілена в життя дієва судова та антикорупційна реформа, не реалізована реформа державного управління та управління державною власністю, не з’явилась довіра до митниці. Бюрократам у владних інституціях бракує розуміння, що коли війну буде програно на внутрішньому фронті, зовнішній фронт вже не матиме значення.

Трохи математики. Славетна теорема Ґьоделя у довільному потрактуванні доводить (якщо тлумачити теорему максимально популярно), що, перебуваючи в межах Чогось, ми приречені на неповноту наших знань про Щось. Тобто, коли вивчаємо складну систему, перебуваючи в ній, то, керуючись лише логікою цієї системи, обов’язково натрапимо на істини, які не зможемо ні довести, ні спростувати. Відтак, треба шукати фахівця, спеціаліста, умільця. Поза системою. В нашому випадку – поза Україною.

На початку 90-х минулого століття у балтійських країнах зрозуміли: перебороти залишки російсько-совєтської номенклатурної, корумпованої на візантійський кшталт СИСТЕМИ можна лише привівши у владні структури людей з цілком іншого середовища. Тверезо мислячі політики країн Балтії усвідомили, що для радикальної зміни СИСТЕМИ конче потрібен зовнішній чинник. Вони дійшли висновку, що місцевий пристосуванець не може очолювати державу. Президентом Литви став колишній громадянин США Валдас Адамкус. На президентських виборах в Естонії переміг Тоомас Гендрік Ільвес, колишній підданий США. Екс-громадянка Канади Вайра Віке-Фрейберга була обрана президентом Латвії.

Маємо переконливий доказ ефективності теореми Ґьоделя для системи державотворення. Інакше кажучи, без сучасних «варягів» – високопрофесійних технократів, «архітекторів», «виконробів» з бездоганною репутацією – будівництво Української держави остаточно зайде в глухий кут. Саме час покликати на допомогу фахівців із Заходу. Проукраїнськи налаштованих. Не пролобійованих вітчизняними псевдореформаторами чи відвертими пройдисвітами й авантурниками-заробітчанами. В такому разі побоювання, що в українських реаліях і цих  «варягів» слід обов’язково контролювати, безпідставні.

Зрештою, що досі перешкоджає Україні скористатися досвідом Румунії? За неповних чотири роки діяльності головного прокурора Національного управління по боротьбі з корупцією Лаури Кодруци Ковесі на лаві підсудних опинилися 890 осіб, які  були покарані. У жовтні 2019 року ця мужня, безкомпромісна жінка обійняла посаду голови Прокуратури Європейського союзу...

Причини відсталості й процвітання країн треба шукати  і в культурних відмінностях суспільства – культурні особливості можуть сприяти модернізації, або ж, навпаки, гальмувати економічний розвиток країни.

Після Другої світової війни Німеччина та Японія лежали в руїнах. Сьогодні це економічно багаті й могутні держави – їм усіляко допомагала американська система демократії, впровадивши у виробництво ефективні методи управління та модерну систему інновацій.

У 1960 році стан економіки Гани й Південної Кореї був приблизно однаковим, але тільки Південна Корея перетворилася на світову високорозвинену індустріальну потугу. США сприяли появі «економічного дива на річці Хан» – перетворенню Південної Кореї на одного з «азійських тигрів».

Але План Маршалла і фінансова підтримка США не спрацювали у Латинській Америці й Африці. На традиційній працелюбності значної частини громадян КНДР і НДР позначилась аморальна комуністична ідеологія. Совєтська СИСТЕМА спотворила і знівелювала століттями вироблені культурні й ментальні цінності, спосіб мислення, переконання, віру, основні погляди на життя.

Те саме сталося в Україні після приходу до влади большевиків. І навіть через три десятиліття після проголошення Незалежності чимало українців не позбулися найгірших рис і ознак «совєтської людини».

Видатний американський будівничий, бізнесмен, меценат і український патріот Олексій Воскобійник у споминах «Повість моїх літ» ділиться своїми спостереженнями щодо ставлення до праці земляків-українців: «Природжений український індивідуалізм перетворився в суцільне отаманство. На будівництві всі намагалися стати старшими, і кожний із старших запевняв мене, що його погляд найправильніший, хоча я того не потребував.<...>  І ще одне моє спостереження щодо нашої української ментальності. Ті ж самі українці, що працювали в мене, у боса-американця працювали набагато краще, ніж американці. Такий український парадокс. Інакше це й не назвати. Тепер я твердо знаю: щоб працювати на супервідмінно, кожній групі українців треба мати над собою боса-чужинця».

Можливо, проблема в менталітеті пересічних українців у «колективному несвідомому», як казав Юнг? В Україні, на жаль, зібралось чимало усіляких зайд, прибульців, авантурників, пройдисвітів. А ще не бракує зрадників і колаборантів. Усі вони в різний час без особливих  проблем отримали громадянство, стали власниками синього паспорта з золотим тризубом.

Чи могло таке трапитись у Японії? 98 відсотків «країни Сонця, що сходить», – етнічні японці. В Японії відсутні етно-політичні проблеми. В усіх сенсах це найрозвинутіше суспільство на світі.

Переплавити ідентичність різних прибульців у тигелі української ментальності процедура вкрай складна. Кремлівські космополіти тривалий час підкидали облудну ідею змішування націй – «чим більш ми різноманітні – тим багатші». Творення штучної «совєтської людини» – яскравий приклад облудності комуністичної ідеології. Політика мультикультурності у світі зазнала фіаско.
«Україна – держава-трансформер, яку зібрала й контролює космополітично-денаціональна кланова мафія, що вибудувала в країні новітній неофеодалізм за принципом політико-економічного майорату. У цієї злочинної влади – приховане справжнє обличчя, що ховається під кількома масками, подвійне дно із вмонтованими нелегальними (нелегітимними) додатковими рушіями, механізмами та схемами управління, а шафа її уже давно переповнена потаємними скелетами, яким чим далі тим більше бракує у ній місця, і які ось-ось виваляться на світ Божий» (Павло Гай-Нижник, доктор історичних наук).

Інакше кажучи, якщо всередині держави (всередині СИСТЕМИ) суспільство та обрана нею влада не можуть собі дати раду, то треба знаходити своєрідного арбітра ззовні, який взяв би на себе місію розв’язати проблему державотворення, організувати й провести щеплення проти корупції, хабарництва, непотизму, патерналізму, «совковості» тощо. Організувати й очолити таку кампанію сучасний український провід неспроможний.

На драстичну ситуацію з реформами в Україні ще два десятиліття тому не без сарказму й іронії зреагував Юрій Рибчинський у поемі «Поїзд»:

В нас реформаторів – три сотні.

Реформи де? – напередодні.

Де наші велетні народні?

Померли всі – напередодні.

Шляхи у нас – безповоротні.

Шляк трафив їх напередодні.

Зі мною згодні ви й незгодні,

Бо ви, як я, – напередодні.

Ми по-людськи жити будем згодом,

Згодом, ну а поки не розквітнем,

Ми живем між заходом і сходом,

Ми живем між північчю і півднем.

Між Москвою і далеким Віднем,

Між юрбою сірою й народом,

Ми живем між першим й третім півнем,

Поміж листопадом й льодоходом…

Головною метою системних реформ у державі є створення нової системи соціальних відносин. На жаль, у найближчому майбутньому це малоймовірно. Тому на момент, коли впаде влада дилетантів, треба мати чітку, добре опрацьовану програму дій.

Радіо Свобода навела дані  американського соціологічного інституту Gallup: на початку листопада 2023 року частка тих, хто вважає, що Вашингтон робить «занадто багато» для України, зросла – 41% порівняно з 24% у серпні 2022 року та 29% у червні 2023 року. Рівень підтримки України серед американців знижується через їхні власні фінансові клопоти. І це не може не викликати занепокоєння.

Олег К. РОМАНЧУК, PhD,

шеф-редактор журналу «Універсум»

Світлина: https://lexinform.com.ua/