Про останнє: Куди поведе добрими намірами вимощена дорога?

Куди веде добрими намірами вимощена дорога?

Під час Саміту миру в Бюргенштоку міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба сказав, що наступний саміт миру буде про завершення війни за участі і України, і Росії: «Ідея в тому, щоб наступний саміт став завершенням війни. І звісно, нам треба за столом переговорів й інша сторона… Ми розуміємо прекрасно, що настане момент, коли прийдеться говорити з Росією. Але наша позиція дуже чітка: ми не дозволимо говорити Росії мовою ультиматумів».

А ще очільник МЗС України заявив, що перемогою України у війні з Росією вважатиметься не лише досягнення миру та деокупація всіх наших територій, а й створення реальності, у якій нова агресія стане неможливою.

Одне слово, боротьба «за все хороше проти всього поганого» триває. Але найприкріше, що в комюніке саміту бракувало головного — механізмів впливу на агресора Росію для припинення її війни проти України. Після багатосторонніх компромісів у підсумковому комюніке було використано лише три з десяти пунктів української «формулу миру», однак які аж ніяк не про територіальну цілісність України або виведення російських військ з її території.

Президентка Швейцарії Віола Амхерд під час завершення Саміту не випадково була гранично відверта: «Ми не зможемо проголосити мир для України», «наша мета — надихнути процес пошуку миру в Україні».

Звучить гарно. Але хто саме і яким чином змусить Путіна підкоритися, примусити до миру? «Навіть якби Україна змогла відкинути російські сили назад до кордонів… це не припинило б війну. Такі війни можуть закінчуватися лише договорами. Наразі обидві сторони борються за «найвигіднішу позицію» перед потенційними переговорами. Але змістовні переговори можуть розпочатися не раніше, ніж у другій половині 2025 року» (Вадим Скібіцький, заступник начальника ГУР Міноборони України).

Президент Чехії Петер Павел назвав наївними сподівання України відвоювати в Росії окуповані території. Їх Росія «в осяжному майбутньому» так просто не віддасть. На думку Павла, «нам треба зупинити війну, а потім почати обговорювати майбутні домовленості. Це може бути якийсь компроміс».

Який саме? Здача територій на основі ультиматуму Путіна?

Попри вкрай невизначену політичну ситуацію з доволі підозрілими перемовинами, Київ усе ж налаштований оперативно провести другий Саміт миру до кінця року в одній із країн так званого Глобального Півдня. Посол України у Сінгапурі Катерина Зеленко в інтервʼю South China Morning Post повідомила, що Україна може взяти участь у мирному саміті, який ініціюватиме Китай і в якому може взяти участь Росія. Але, мовляв, переговори мають ґрунтуватися на міжнародному праві та принципах статуту ООН.

Слушна думка. Але чому українська влада не взялася одразу ж агресивно експлуатувати міжнародну підтримку, коли тема російської агресії була в епіцентрі увагу світу? В лютому 2023 року 141 (!) держава підтримала резолюцію Генасамблеї ООН про досягнення всеосяжного справедливого та стійкого миру в Україні. Світова більшість! І в цій резолюції ООН, на відміну од комюніке швейцарського саміту, містився заклик до негайного виведення російських військ із України.

Наприкінці червня, акурат після швейцарського саміту, український президент несподівано заявив: «У нас багато поранених та вбитих на полі бою. Ми маємо покласти план врегулювання на стіл протягом кількох місяців. Україна та партнери мають підготувати план дій за пунктами Формули миру протягом кількох місяців, щоб зупинити агресію РФ».

Сміливий, але, відверто кажучи, малореалістичний план припинення російської агресії. Сказане скоріш нагадує благання про мир («у нас багато поранених та вбитих на полі бою»). Про формулу перемоги не йдеться. 

28 червня під час зустрічі з Президенткою Словенії Наташею Пірц Мусар Володимир Зеленський наголосив, що «найближчим часом Україна представить зрозумілий і детальний план закінчення війни», представить своє детальне бачення щодо енергетики, продовольчої безпеки й обмінів полоненими. З детально прописаною процедурою виведення російських військ з території України? Без сарказму не обійтись. Цей план з Путіним узгоджений? Будьмо реалістами: кремлівський диктатор чхати хотів на мирну Формулу миру Зеленського. Про який "план закінчення війни" можна вести мову, якщо виконувати його буде готова лише одна сторона?

4 липня Володимир Зеленський дав інтерв’ю американському виданню «Bloomberg». Загалом інтерв’ю ні про що. Жодної конкретики. Набір слів. Відповіді українського президента нагадували потік звукових сигналів в емоційному обрамленні. Щоправда слухач-глядач міг довідатись, що в ЗСУ є 14 бригад, які не повністю забезпечені озброєнням, а ще почути пояснення щодо менеджерської ролі Андрія Єрмака в команді українського президента. В інтерв’ю не згадувались варіанти тимчасового перемир’я на лінії розмежування, не мовилось про замороження бойових дій чи припинення вогню. Втім, поміж генерованих політичних кліше проскочила цікава фраза про зміну територій України. Sic! Мовляв, «корейську» чи «німецьку» модель вступу до НАТО має оцінити український народ. Сказане главою держави можна розцінити і як випадковість, і як обережне вкидання в інформаційний простір ідеї можливості досягнення бажаного миру коштом здачі територій. У Статті 73 Конституції України чітко зафіксовано: «Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України».

Слід зазначити, що інтерв’ю було передусім розраховане на західного споживача. Цільову аудиторію, безумовно, треба враховувати. Однак оприлюднений діалог з неабияким ентузіазмом взялися поширювати українські масмедіа. Надто телеграм-канали з пулу президентського офісу.

Останнім часом в інтернеті шириться сила-силенна усіляких версій і коментарів про таємні, залаштункові «перемовини» Кремля із Заходом, від різноманітних «інсайдерів» можна довідатись про існування надсекретних «проектів» завершення російсько-української війни, які кремль передає США. Всі ці варіанти укладання "миру" з кремлем – класична ІПСО. Так, українці втомилися воювати. І ті, хто на фронті, і ті, хто порядкує на кухні чи сидить/лежить на дивані перед телевізором. Однак путіну начхати на бажання громадян України досягти миру. Його в жодному разі не влаштовують варіанти припинення війни ні від Трампа, ні від Зеленського. Єрмак теж навряд чи буде переконливим.

Центр протидії дезінформації (ЦПД) повідомляє, що РФ розпочала інформаційну операцію «Мир». Можливо. Але в цьому контексті більш ніж дивно сприймається теза Андрія Коваленка, керівника ЦПД, що єдиним реальним доказом того, що Росія готова до справедливого миру, буде присутність її представників на другому Саміті миру». Як мовиться, без коментарів.

Розмови про мир/перемовини ведуться. Навіть на лінії фронту розуміють до чого йдеться. «Зараз влада діє у напрямку перемовин. І зараз йде змагання різних версій миру. Бо мир може мати 500 версій» (Євген Карась, заступник командира 14-го окремого полку ЗСУ).

Кирило Сазонов, відомий політичний експерт і спецпризначенець ЗСУ в травні написав: «Висновок, який я бачу за словами та діями всіх ключових гравців, є очевидним. Нас дуже хочуть посадити за стіл переговорів. Хтось хоче влітку, хтось восени до виборів у США. При цьому руки нам можуть викручувати, будемо реалістами. Можуть і будуть… В України з друзів та союзників тільки її народ, її бізнес, її армія та спецслужби. Усі інші мають свої інтереси. Отже, розраховувати на переговорах ми можемо виключно на результати, які продемонструють ЗСУ на полі бою і на ті інтереси, які у партнерів збігаються з нашими з поправкою на мистецтво дипломатів та керівників держави».

Аналітика не дуже весела, але важко не погодитись з таким висновком.

З ісорії відомі варіанти перемир’я – японський, корейський, аргентинський, кіпрський. Українськи варіант: як батько скаже, так по-материному й  буде.

Перемовини можуть стати своєрідним тригером для відкритого фінансування усіляких правозхисних структур, недоліквідованої РПЦ-ФСБ, невдоволених «російськомовних», які негайно побіжать шукати «протекторату» в Кремля.

ЗСУ цілеспрямовано нищать зсередини. «Покращення» переговорних позицій для України відбувається, завдяки «підтримці», прости Господи, Мар’яни Безуглої. Яким чином Зеленський може вплинути на здобуття Перемоги, наблизити довгожданний мир?

Неафішована праця над над сценарієм завершення російсько-української війни, ймовірно, просувається. «Стамбульські лекала» нікуди не поділись. Ними час од часу погрозливо вимахує Путін.

15 червня 2024 року The New York Times (https://www.nytimes.com/interactive/2024/06/15/world/europe/ukraine-russia-ceasefire-deal.html) вперше опублікувала текст проєкту мирної угоди, розробленої навесні 2022 року українською та російською делегаціями, серед якої, начебто, був помічений рідний брат Михайла Подоляка, радника глави Офісу Президента України, — Володимир Подоляк (він, за даними ЗМІ, був полковником ФСБ РФ). Звернімо увагу: документ таки був парафований українською стороною. Після уважного знайомства з його змістом, коментар члена української переговорної групи Олександра Чалого звучить непереконливо, м’яко кажучи: «Нам вдалося знайти цілком реальний компроміс. Ми були дуже близькі в середині квітня, в кінці квітня, щоб завершити нашу війну якимось мирним врегулюванням».

30 червня колумністка американського видання Philadelphia Inquire Труді Рубін поцікавилась у Володимира Знеленського як він взагалі визначає реальну перемогу. Відповідь українського президента: «Перша частина — не допустити повністю руйнування України й всього українського. Напевно, ми вже повністю пройшли цей етап. І, я вважаю, поки не закінчиться війна, не можна сказати, що ми повністю відстояли нашу незалежність, тому що дуже важливий момент у перемозі — це безпека для теперішнього і майбутнього поколінь, і неможливість повторення агресії. І цей елемент, коли ми говоримо про перемогу, я, як президент, не хотів би пробігати або перегортати цей елемент. Я вважаю, що він — один із найважливіших — неможливість повернення агресії, тобто, де ми будемо». Зрозуміти сказане вкрай складно.

Минулого року, на початку грудня, в п’ятого Президента України була запланована зустріч Віктором Орбаном. Але вона не відбулася. СБУ повідомила, що Петро Порошенко мав стати інструментом російських спецслужб. Мовляв, «за отриманими контррозвідувальними даними, саме в цьому контексті можна розглядати інформацію щодо запланованої зустрічі голови партії «Європейська солідарність» Петра Порошенка з прем’єр-міністром Віктором Орбаном, який системно висловлює антиукраїнську позицію, є «другом путіна» і закликає зняти санкції з рф». СБУ та розвідувальні органи України начебто отримали інформацію про підготовку провокацій на міжнародній арені з боку російських спецслужб, спрямованих проти України. «За задумом спецслужб рф, український політикум має перейти до проголошення наративів щодо необхідності переговорного процесу з рф на умовах заморожування війни, а відповідні заяви мають втілювати проросійські політичні сили іноземних країн», – йшлося у повідомленні СБУ.

І ось через півроку, 2 липня, в Києві вигулькує згадуваний Віктор Орбан. Власною персоною. Українські масмедіа почнуть писати про неочікуваний офіційний візит угорського прем’єра. У той же час очільник ОП багатозначно натякатиме: «Багато зроблено для цього візиту. Важлива розмова про майбутнє Європи, безпеку, міжнародне право, Формулу миру». Схоже на підігрування Путіну, якому перемовини вкрай важливі. Звісна річ, в його інтерпретації шляхів досягнення миру. Андрій Єрмак, очевидно, забув, як Віктор Орбан ще 8 червня в інтерв'ю телеканалу HirTV розкритикував західних лідерів за їхнє бажання перемогти Росію військовим шляхом.

Цікаво, чи попереджали українську владу її спецслужби щодо подробиць скандальної біографії угорського прем’єра? Бо навіть з інтернету можна багато чого довідатись про «найкращого європейського друга» чекіста Путіна. Приміром: «В кінці грудня 2007 року ФСБ Росії отримала оперативні дані, що їх «особливо цінний  агент» Могилевич (1990 року Семен Могилевич напредодні еміграції до Ізраїлю був завербований Першим головним управлінням КДБ СРСР (зовнішня розвідка), нині – СЗР РФ. – О. Р.) має, але приховує від неї, кримінальний компромат на Віктора Орбана та інших політиків Угорщини… Щоб не «засвітити» ФСБ і СЗР, управління по боротьбі з економічними злочинами МВС РФ порушило проти Могилевича кримінальну за несплату податків.  <…> Могилевич дав свідчення, що передав через Клода (німець Дітмар Клод – довірена особа Могилевича. – О. Р.) суму в один мільйон німецьких марок депутату угорського парламенту, лідеру партії «Фідес» Віктору Орбану під час парламентських виборів весною 1994 року. Для звіту про передачу грошей Клод у себе на квартирі робив відеозаписи, які віддавав йому (Могилевичу). <…> У жовтні 2009 року ФБР США оголосило Могилевича одним із десяти найбільш розшукуваних міжнародних злочинців» (Біжи, Вітя Орбан: шпигун-диверсант чекіста Путіна в Євросоюзі і НАТО. 22.06.2022. https://umoloda.kyiv.ua/number/0/180/167323).

Безумовно, і в шафах фрау Меркель, і герра Шрьодера також можна відшукати гебешні скелети. Путінських «консерв» на Заході вдосталь. Але ми наразі не про них. Йдеться про кремлівський план «заморозки» війни – російській армії, російській економіці конче потрібен перепочинок.

Що спонукало Орбана відвідати Київ? Можна припустити, що Путін відправив свого агента до столиці України, аби розставити акценти на тих переговорних позиціях, виконання яких може стати початком мирних перетракцій.

Будапешт нещодавно «впарив» Києву «пред’яву» з 11 пунктів, які українська сторона, не надто афішуючи, проковтнула – на Першій міжурядовій конференції щодо початку переговорів про членство України в ЄС Ольга Стефанішина, віцепрем'єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, привселюдно заявила, що Україна виконає ці пункти.

Інформація про угорську «чорну мітку» спливла не просто так. Це ще січнева історія, коли Єрмак зустрічався з міністром закордонних справ Угорщини Сійярто. Можливо, Орбан прибув до Київ, «дотискати» і цю тему, натякаючи, що в Європі від нього багато чого залежатиме принаймні пів року. Своєрідний «європейський» шантаж. Однак сумнівно, що візит до Києва викликаний виключно бажанням отримати від Володимира Зеленського підтвердження виконання 11 пропозицій Угорщини щодо прав національних меншин, потрібних для вступу до Європейського Союзу.

Слід зазначити, що 11 «хотілок» Будапешта Верховна Рада може відхилити. Якщо забажає. Однак примирлива позиція української влади щодо вимог угорців не може не дивувати – по суті вимагається створення сепаратистського анклаву на Закарпатті, що може стати небезпечним прецедентом. Де нота протесту від МЗС України? Не секрет, що є прихильники «Румунії-маре», частина поляків також не проти переглянути кордони. Зрештою, з чого почалися заворушення на Донбасі?

Привертає увагу цікавий факт: коли Віктор Орбан зустрічався з українським президентом, угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто розмовляв телефоном з главою МЗС РФ Сергєєм Лавровим. Навряд чи це була звичайна випадковість.За інформацією російського міністерства, дзвінок ініціював Будапешт. Згідно із заявою МЗС РФ, сторони «дали високу оцінку рівню російсько-угорського політичного діалогу». А ще сторони «наголосили на необхідності безумовного забезпечення Києвом прав усіх національних меншин, які проживають у країні». Російської меншини також? Запитання риторичне.

Чи можна собі уявити, що Сійярто розмовляв з Москвою на відсторонені теми, а не про подробиці перемовин Віктора Орбана з Володимиром Зеленським? Посильний Путіна, ймовірно, мав домашню заготовку: «Війна, у якій ви зараз живете, дуже інтенсивно впливає і на безпеку Європи. Ми дуже високо цінимо усі ініціативи пана президента Зеленського заради досягнення миру. Ці ініціативи потребують багато часу. Саме через правила міжнародної дипломатії вони ускладнені, і я попросив пана президента подумати про те, чи не можна трошки інакше піти. Зробити перерву. Перервати вогонь і потім продовжити, почати перемовини. Адже припинення вогню могло б забезпечити пришвидшення темпу цих перемовин».

Можна припустити, що в інструкції від кремлівського куратора містилась згадка про те, як у серпні 2021 року Зеленський назвав припинення вогню першим кроком до врегулювання на Донбасі: «Я незмінно вірю в те, що не можна за стіл сідати з людьми, у яких у руках зброю. Це ж не просто філософія, це предметна розмова… Потрібно хоча б перестати стріляти, щоб про щось говорити. Це факт».

Як знати, можливо, Володимир Олександрович в юності читав «Хрещеного батька» Маріо П’юзо і під час розмови з Орбаном згадав літературну сентенцію, що стала класичною: «Перший, хто прийде до тебе і запропонує мир і переговори з твоїм ворогом, і є зрадник». Це застереження Віто Корлеоне, зроблене синові, якнайкраще стосується Орбана – мафіозної «шістки», дружбана міжнародного злочинця Семена Могилевича. Відтак український президент усвідомив, з ким має справу…

Ймовірно, що поява в Києві путінського агента – це лише один з елементів «активних заходів» путінських спецслужб проти України, фрагмент спеціальної дезінформаційної операції – за якою спроба деморалізувати українців, позбавити волі до опору, спровокувати внутрішній конфлікт.

Чи можна припустити, що Віктор Орбан приїздив до Києва, аби умовити президента України Зеленського та його візаві Єрмака пристати на мирний договір з Росією на умовах Путіна? Цілком. Класика розвідницького жанру: саме так, через обговорення в пресі, формується суспільна думка.

Уважні спостерігачі могли помітити, що попри отриману відмову од Зеленського, обличчя будапештського візитера в Києві випромінювало задоволення. Але чим був потішений Орбан, якщо на його мирну пропозицію президент України не пристав?

5 липня історія відвідин угорського прем’єра столиці України дістала продовження. До останнього моменту підготовку візиту Орбана до Москви тримали у таємниці. Офіційна мета відвідин  – переговори про мир. Зрозуміло, що вояж до кремлівського куратора не міг не бути пов’язаний з поїздкою до Києва. Путін заявив, що на зустрічі у них з Орбаном буде можливість обговорити "усі нюанси" ситуації в Україні. А ще Путін наголосив, що Орбан прибув до Москви і як лідер країни, що головує в Раді Європи. Такий коментар кремлівського керманича, до речі, дає підстави порушувати перед ЄС питання про припинення головування Угорщини – Орбан не заперечив Путіну.

«Орбан не має мандата від ЄС на взаємодію з Росією», – поспішив відреагувати президент Євроради Шарль Мішель. Голова дипломат ЄС Жозеп Боррель також наголосив, що візит угорського прем’єра до Москви відбувається винятково в рамках двосторонніх відносин між Угорщиною та Росією.

В інтерв’ю Роджеру Кьоппелю, головному редакторові тижневика Die Weltwoch, Віктор Орбан заявив, що Володимир Путін не висловив зацікавленості у припиненні вогню в Україні та проведенні перемовин. Це й не дивно.14 червня, на зустрічі з керівництвом російського МЗС, Путін виклав свої  «умови для початку мирних переговорів» з Україною: українські війська мають вийти з усієї території чотирьох українських областей, а Київ має заявити про відсутність планів вступити до НАТО.

Орбан також переповів думку Путіна щодо припинення вогню: «Зеленський казав, що не має позитивних очікувань, тому що росіяни використали б це проти України, а Путін – що українці використали б цю паузу проти Росії. А я сказав: «Подумаймо, я розумію ваші аргументи».

Канцлер Німеччини Олаф Шольц влучно прокоментував заяви російського Володимира Путіна про «мирні переговори» і виведення українських військових з території Донецької, Луганської, Запорізької та Харківської областей: «Це показує, наскільки цинічно мислить російська влада і що глава Кремля зовсім не збирається припиняти війну. Ми не будемо це терпіти».

За словами Орбана, Путін сказав, що справжні переговори неможливі без участі обох сторін. Отакої! Мовляв, навесні 2022 року Кремль відреагував на перші пропозиції України і відтоді позиція Москви не змінилася – Росія готова вести перемовини на тих самих умовах. Будь-які переговори з росіянами, коли вони перебувають на нашій території, – це капітуляція.

Після зустрічі з куратором угорський прем’єр надіслав голові Європейської ради Шарлю Мішелю та лідерам ЄС «резюме» своєї розмови з Путіним, фактично переказавши тези російської пропаганди про «мир для України».

До «піднебесної» Орбан поперся не випадково. Не інакше, як отримав у кремлі настанови та інструкції. Під час зустрічі з лідером Китаю угорський прем’єр заявив: «Китай є ключовою державою у створенні умов для миру в російсько-українській війні (повномасштабній агресії РФ – О. Р.). Саме тому я приїхав на зустріч з президентом Сі в Пекін, всього через два місяці після його офіційного візиту в Будапешт».

Як бачимо, «за кадром» стоїть Китай, якому теж потрібна заморозка війни.

Путін затято вірить в цілковиту окупацію Донеччини московитами. З цією метою фахівці з Луб’янки та Ясенево проводять на інформаційному полі України та Заходу агресивні ІПСО — «активні заходи» на чекістському сленгові.

Нещодавно у «вільній соцмережі», на «Telegram», де неодноразово вигулькують вуха ФСБ, з’явилося відверто провокаційне повідомлення: «Ядерний удар по Західному регіону України: британська розвідка та український експерт прогнозують саме таку ціль російських терористів… Британська розвідка також повідомляє, що попередила про це військове керівництво і рекомендує попередити населення Заходу України про таку ймовірність і підготувати його до такого розвитку подій». Пригадався знаменитий «Вершник без голови» Томаса Майн Ріда: «Якщо це й неправда, то добре придумано», — міркують собі й суддя, і присяжні, й глядачі, вислухавши розповідь підсудного».

Саме через ядерні блефи сталася затримка постачання американської зброї. І не тільки. У даному ж разі йдеться про залякування українців ядерною небезпекою. Мовляв, Путін може застосувати ядерну зброю в Західній Україні. Тож давайте з ним замирюватися. На його умовах.

Далі цікавіше. 21 червня ТСН оприлюднила матеріал Олександра Марущака «Ядерна загроза для заходу України: що обирають ціллю і якою може бути відповідь Путіну» (https://tsn.ua/exclusive/yaderna-zagroza-dlya-zahodu-ukrayini-scho-obirayut-cillyu-i-yakoyu-mozhe-buti-vidpovid-putinu-2604315.html). Щоправда, незрозуміло, з якої «тумбочки» автор отримав інформацію «про можливий ядерний удар саме по західному регіону України». Незрозуміло навіщо було писати, що «британський The Telegraph лякливо розмірковує, чи не спровокує Кремль дозвіл на використання зброї класу НАТО для завдання ударів по цілях на території РФ»? В оригіналі згаданого видання (https://www.telegraph.co.uk/news/2024/06/18/russia-will-use-nukes-regardless-of-whether-the-west-arms-u/) чітко зрезюмовано: «Оскільки ядерна логіка Росії за своєю суттю не є реактивною, Захід не повинен боятися дати Україні зброю та гнучкість, необхідні для перемоги у війні. Дозволити Росії отримати більше території і Путіну вірити, що НАТО капітулює перед обличчям ядерного удару, є найгіршим можливим результатом для Заходу та України».

Оце і є «лякливо»?

Зрозуміло, що Путіну потрібна дестабілізація українського суспільства. Але навіщо йому підігрувати і розкручувати сумнівну інформацію, провокуючи в населення панічні настрої?

А це вже навіть не смішно. «Британська розвідка попередила Київ, що РФ може завдати ядерного удару по західному регіону України. Хоча він і не буде ефективним, проте може бути частиною стратегії шантажу та залякування» (https://www.unian.ua/multimedia/video/news/10498407-yaderniy-udar-po-zahidniy-ukrajini-britaniya-poperedila-chi-natisne-putin-chervonu-knopku.html).

Запитання: де оригінал попередження британців? В якій «тумбочці» шукати?

Інтернет-ресурс https://ukrainianwall.com/ також без належного посилання на першоджерело (згадується Телеграм-канал) повідомляє про «ядерний удар по Західному регіону України» (https://kyiv.ukrainianwall.com/uk/131966-yaderniy-udar-po-zahidnomu-regionu-ukrajini-britanska-rozvidka-zrobila-terminove-poperedzhennya-pro-plani-rosiji).

Згаданим фальшивкам передувала 16 червня 2024 року публікація матеріалу Марка Беннетса для The Sunday Times «Putin could use nuclear weapons if he’s losing, says Ukraine» (Путін може застосувати ядерну зброю, якщо програє, заявляють в Україні - https://www.thetimes.com/world/russia-ukraine-war/article/putin-nuclear-weapon-ukraine-war-xwhvwnkv5. Читаємо: «Президент Путін може віддати наказ про застосування тактичної ядерної зброї, якщо російська армія буде розгромлена в Україні, заявив секретар Ради національної безпеки України в інтерв'ю The Times».

Дивує, що коментар Олександра Литвиненка з'явився після того, як лідери G7 на саміті в Італії попередили, що будь-яке застосування Росією хімічної, біологічної, радіологічної або ядерної зброї матиме «серйозні наслідки». Понад те. НАТО також заявило, що не бачить жодних ознак того, що Росія готується застосувати ядерну зброю...

Увімкнімо логіку. Ядерна американська боєголовка B6112 з Фінляндії долітає до Петербурга упродовж 3 хвилин, до Москва – за 5. Для «першингів» підльотний час з Німеччини до Москви вимірювався 12 хвилинами. Навіщо секретар РНБОУ припускає, що Путін може віддати наказ про застосування тактичної ядерної зброї. Він не може не усвідомлювати свою вразливість. З чиєї ініціативи вигулькнула така суперечлива думка посадової особи – секретаря РНБОУ? Хто санкціонував оприлюднення на шпальтах британської преси цієї вельми контроверсійної гіпотези?

1994 року Олександр Литваненко закінчив Інститут криптографії, зв'язку та інформатики академії ФСБ Росії в Москві. Після завершення навчання в елітному ефесбешному виші став офіцером СБУ. У 1998 році вже обіймав посаду головного спеціаліста Управління захисту інформації Головного управління урядового зв'язку СБУ. У його послужному списку керівництво Службою зовнішньої розвідки України (СЗРУ). «На початку вторгнення очільник СЗРУ Литвиненко утік за кордон, а зі сховищ зникли тисячі одиниць зброї та $12 млн – ЗМІ» (https://www.stopcor.org/ukr/section-uanews/news-na-pochatku-vtorgnennya-ochilnik-szru-litvinenko-utik-za-kordon-a-zi-shovisch-znikli-tisyachi-odinits-zbroi-ta-12-mln-zmi-02-04-2023.html).

Невеличкий екскурс в історію. 5 березня 2022 року «Українська правда» повідомила, що в Києві вбито українського банкіра Дениса Кірєєва (на фото), який був одним з членів української делегації на перших переговорах з росією, але як він туди потрапив – невідомо, його імені не було в офіційній заявці, оприлюдненій Офісом президента ( https://www.pravda.com.ua/news/2022/03/5/7328458/). Через десять з половиною місяців,18 січня 2023 року, газета «The Wall Street Journal» (https://www.wsj.com/articles/russian-spy-or-ukrainian-hero-the-strange-death-of-denys-kiryeyev-11674059395) несподівано надрукувала статтю Бретта Форреста «Російський шпигун чи український герой? Дивна смерть Дениса Кірєєва» (Russian Spy or Ukrainian Hero? The Strange Death of Denys Kiryeyev). З неї випливає, що загиблий був цінним інформатором української розвідки. Очільник ГУР Кирило Буданов заявив, що якби не Кірєєв, Київ, ймовірно, був би захоплений росіянами. Мовляв, Денис Кірєєв назвав основний пункт атаки ворога – аеродром у Гостомелі. Це, начебто, допомогло Україні підготуватися до вторгнення. З матеріалу WSJ виплаває, що Кірєєва вбили працівники СБУ, коли він їхав на київський вокзал, звідкіля мав вирушити в Білорусь на другу переговорну зустріч з російською делегацією.

Олександр Скіпальський, фундатор ГУР Міністерства оборони України, якось сказав: «Кількість впливових персоналій в Україні, які є потенційними зрадниками, а потім стають відкритими ворогами, зашкалює. Якби сьогодні настав день Х, усі були б шоковані точно так само, як шоковані були ситуацією в Криму. Лідери та керівники замаскованих антиукраїнських організацій відчувають себе привільно, і з боку держави й правоохоронної системи жодних обмежень для них немає, а їх корупційні зв’язки дають їм можливість спілкуватися з ворогом і звіряти свої дії».

Так чи інакше, але історія вбивства «переговорника» Дениса Кірєєва досі не прояснена. Див. мою статтю «Болівар не витримає двох? Про злочин і кару, або Непорозуміння ціною в життя» (https://universum.lviv.ua/data/magarticles/files/3271.pdf).

Але ми наразі не про це. Ключові висновки ISW: Путін використав зустріч з прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном 5 липня для того, щоб виступити проти припинення вогню шляхом переговорів і висловив свою прихильність до «остаточного» завершення війни, що дозволить досягти його мети – знищення української державності.

Американські аналітики мали рацію. 8 липня Росія влаштувала масовану атаку на Україну. В Києві пошкоджено «Охматдит» – ракета влучила в найбільшу дитячу лікарню України, внаслідок атаки є десятки загиблих та десятки поранених. Примус до миру як свідомо запланована масакра? Але цим своїм злочином Путін знову об’єднав українців. Атака на київський «Охматдит» має стати уроком для тих, хто прагне схилити Україну до переговорів з Росією і нав’язати нам так званий «мир» за кремлівськими стандартами.

«І весь світ має задіяти всю свою рішучість, щоб нарешті покласти край російським ударам. Вбивства – це те, що несе Путін. Тільки разом ми можемо принести справжній мир та безпеку», – написав Зеленський.

Чи почує світ цей заклик? Посол Німеччини Мартін Єгер прокоментував влучання по території дитячої лікарні «Охматдит» російською ракетою: «Це війна проти цивільного населення. Так виглядає готовність Росії до переговорів і її бажання миру».

Цинічний удар по важко хворих дітях вкотре демонструє світові справжнє обличчя путіна та його підданих. Їхня мета – нищити українців, вбивати українських дітей, підростаюче покоління. Маємо ще одне підтвердження того, що московити на генетичному рівні запрограмовані знищувати українців. У своїх пабликах так звані росіяни знависніло сміються й регочуть, демонстративно й нахабно святкуючи «дєнь пабєди». Це вже явно клінічні прояви садизму.

Якою буде реакція Радбезу ООН? Висловлення прописної стурбованості чи стурбованості глибокої? Роман Безсмертний жорстко прокоментував засідання Радбезу ООН, яке ініціювала Україна після масованої ракетної атаки 8 липня. Послухали виступи один одного і розійшлися, резолюцію не ухвалювали. Виступ посла України в ООН Сергія Кислиці був сильний і змістовний. Посла РФ Небензю мають слухати не дипломати, а лікарі і судді. Сьогодні діяльність ООН зведена нанівець. Ми чекаємо справедливості і захисту від цієї організації в той час, коли її фінансування залежить від РФ. Як в Раді безпеки ООН може головувати вбивця?..

Після засідання Ради безпеки ООН, на якому обговорювали російський ракетний удар по дитячій лікарні "Охматдит", РФ влаштувала обід з нагоди свого президентства в Радбезі 

Бездіяльність – це співучасть у геноциді і воєнних злочинах. Якби США чи Китай і справді переймалися садизмом кремля, то цей акт тероризму був би неможливий. Достатньо було лише одного ввічливого дзвінка: «Ще одна ракета чи бомба по містах України і два десятки конвенційних «томагавків» й «першингів» полетять на москву. Почувши таке застереження, кремлівський «недопалок» вмент перестав би кволо диміти.

Хай там як, але на саміті НАТО у Вашингтоні Зеленський дістав змогу вимагати од Заходу збільшення допомоги. Принаймні для згадуваних ним 14 українських бригад, комплектацією яких займалися ТЦК і поліція.  

Будь-які перемовини з противником, який перебуває на вашій території, -– це крок до капітуляції. Будьмо реалістами: нашу Перемогу – підняття українського прапора над кремлем, навряд чи побачимо в найближчі роки. Лише відновлення кордонів на межі 1991 року аж ніяк не припинить ракетні й дронові удари по нашій території. Не щезнуть й смертельні КАБи. Перемовини можуть стати своєрідним тригером для відкритого фінансування так званих правозахисних структур, недоліквідованої РПЦ-ФСБ, невдоволених «російськомовних», які негайно кинуться шукати «протекторату» в Кремля.

Можна припустити, що в разі «припинення вогню» (ворог переконаний, що в той момент населення України через енергетичну катастрофу і втрати на фронті волатиме про мир будь-якою ціною) вітчизняні популісти скористаються послугами сумнівної «Дії», хакнутої у січні 2022-го (хакери ГРУ викрали з урядового порталу цифрових послуг «Ді»я дані 13,5 мільйонів користувачів і розмістили їх для нелегального продажу в мережі» – https://espreso.tv/poglyad-yak-khaknuli-diyu) і проведуть «опитування-референдум» про «завершення війни», зробивши відповідальними за ухвалене рішення громадян України. Треба уважно стежити за маніпулятивною соціологією – експлуатацією теми «завершення війни до кінця року», «низького професійного рівня» вищого керівництва ЗСУ тощо.

«Найгірший жарт, який може зіграти доля з розумною людиною, – це поставити її в залежність від дурня» (Джакомо Казанова). «Покращення» переговорних позицій для України відбувається, завдяки підтримці, прости Господи, Мар’яни Безуглої. ЗСУ цілеспрямовано нищать зсередини. Яким чином Зеленський може вплинути на здобуття Перемоги, на наближення миру?  Формулою з десяти пунктів? Куди веде добрими намірами вимощена дорога, відомо.

Сьогодні Україну підштовхують до переговорів тому, що на Заході немає чіткої стратегії щодо війни й Росії. Там бояться, що Росія розвалиться і почнеться “розповзання” ядерної зброї або неконтрольований конфлікт. Про це в ефірі телеканалу "Еспресо" сказав дипломат, постійний представник України в ООН (2015-2019 рр.), надзвичайний і повноважний посол України в США (2020-2021 рр.) Володимир Єльченко.

Як дипломат, Єльченко розуміє, що на певному етапі з цими нелюдами треба буде про щось домовлятися: “Звичайно, при Путіні ми ні про що не домовимося з цією країною, але будь-яка війна закінчується переговорами. Хотілося, щоб переговори почалися якомога скоріше, але сьогодні не бачу жодних підстав для них. Тому що з Путіним немає про що домовлятися. Після атаки на Київ, на дитячу лікарню, не уявляю, як можна сісти за стіл переговорів з РФ".

10 липня, посилаючись на власні джерела, видання Bloomberg (https://www.bloomberg.com/news/articles/2024-07-10/ukraine-seeks-new-summit-with-russia-ahead-of-us-elections?srnd=homepage-europe) повідомило, що Україна планує провести другий Глобальний саміт миру (ймовірно, за участі Росії) до президентських виборів у Сполучених Штатах. Володимир Зеленський закликав американців допомогти організувати потужну та вирішальну зустріч. З якою метою? Рішення попереднього Саміту вже втілені у життя? Стало відомо, що заступник міністра закордонних справ Росії Міхаіл Галузін повідомив, що Москва не планує брати участь у цього заході (https://24tv.ua/drugiy-samit-miru-ukrayini-rosiyi-ne-hochut-brati-uchast-zahodi_n2594588).

На думку Володимира Єльченка, Україні треба переконувати західних партнерів, що нічого страшного у розпаді Росії немає, оскільки з РФ немає перспектив щодо перемовин і домовленостей: «З цими людьми нема про що говорити. Вони належать до іншої цивілізації, яка не перетинається з цивілізацією, в якій перебуваємо ми та західний світ».

На жаль, далеко не весь Захід це розуміє. Так, група відомих британських та американських дипломатів, політиків та науковців закликала свої уряди погодитися на вимоги Путіна та перекроїти мапу України на догоду кремлівського диктатора.

Чи зреагував якимось чином Світовий Конґрес Українців (СКУ), Український Конгресовий Комітет Америки (УККА) на дикунську пропозицію симпатиків московії укласти мирову з дияволом? Чи провели ці організації серед найавторитетніших науковців світу випереджальну акцію підтримки України? Так отож.

У жодному разі не можна допустити «присипляння» суспільства. Якщо громадяни поведуться на «дезу», якщо їх вдасться ошукати «наперсточникам» од політики, то капітуляція неминуча, і тільки-но росія оговтається, нищення України поновиться з новою силою.

Ми воюємо з нащадками андрофагів, нащадками людожерів. Їм притаманні інша логіка, інші цінності, їм плювати на домовленості, на міжнародні правила, на статут ООН, на ваші бажання і мрії. Українці для них біомаса, сміття.

Наївні мрії про перебудову України після перемоги, про перезаснування держави і зміну влади під час "миру" або "перемир'я" нічого не варті. Будь-який "мир" вигідний тільки росії. Особливо якщо з неї знімуть санкції, а нам заборонять армію понад 350 тисяч. Путін нізащо не дозволить нам стати сильнішими. Од нас московити ніколи не відчепляться. Щоб вижити, варіантів по суті немає. Маємо або змиритися в разі поразки і перетворитися на «андрофагів XXI столітя». Або ж домовитися і перетворитися на «адрофагів» згодом. Утім вихід все ж є – сучасних «андрофагів». треба знищити. Впень. До ноги. 

Олег К. РОМАНЧУК, шеф-редактор журналу «Універсум»

P.S. Дипломатичний протокол МЗС України в дії?

15-16 червня під час роботи в Швейцарії Саміту щодо миру в Україні (Summit on Peace in Ukraine) для Заходу невизначеність щодо української владної вертикалі лише посилилась. Навряд чи світ уповні зрозумів, як влаштовна влада в Україні. Хто насправді кермує у воюючій країні, хто за що відповідає,до кого звертатися, з кого питати в разі чого і на що сподіватися?

Скандальна політична фотосесія після завершення саміту. Цікаво, підрозділ Протоколу МЗС України брав участь в швейцарському дійстві? Хто спромігся на таку диверсію в сфері зовнішньої політики й безпеки проти України? Хто пролобіював таке бажане для Андрія Борисовича місце перед віце-президенткою США Камалою Харріс? Мимоволі виникає конспірологічне запитання: чи не можна потрактувати контроверсійну світлину як успішний підсумок активних заходів російських спецслужб? «Єрмак – потужний менеджер у моїй команді. Він робить те, що говорю йому я. Все погане, що говорять про Єрмака, зроблено для того, щоб послабити спочатку команду Президента, а потім і його самого», – так Володимир Зеленський згодом характеризуватиме свого візаві кореспондентці «Bloomberg». Але хіба це підстава запрошувати очільника Офісу президента на фотосесію в Бюргенштоку?

   P.P.S.

Володимир Зеленський: «Вважаю, що представники Росії повинні бути на другому Саміті»