Патріарх Філарет: «Україну агресор ніколи не переможе!»

     З цього інтерв’ю ви узнаєте:

     - з якими думками та настроєм святкуватиме перший День Української державності та одночасно День хрещення Руси-України один з перших розбудовників сучасної української Церкви Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет,

     - яким ієрарх української Церкви бачить майбутнє України та українського народу з височини 72-річчя свого чернецтва,

     - навіщо Бог попустив цю нищівну віну проти модернової української держави – нащадка Давньої Руси та як наблизити мир.

    Бесіда з Патріархом української Церкви розпочалась нагадуванням про його свідому відмову від підкілимної боротьби за посаду очільника російської православної Церкви.

     - Чи не жалкуєте Ви, Ваше Святосте, що відмовились свого часу від боротьби за впливову посаду російського патріарха, перебуваючи на якій, ви, я впевнений, не допустили б сьогоднішнього кровопролиття?

     - Справа в тому, що я очолював і очолюю Українську Православну Церкву.

Коли Україна проголосила себе державою, то з того самого часу я скликав помісний Собор, на якому було прийнято важливе рішення: оскільки Україна стала незалежною державою, то в цій державі повинна бути і незалежна Церква.

     Ми звернулись до московського патріарха, щоб він погодився на автокефалію Української Церкви. Але вже пройшло багато десятиліть, а московській патріарх так до цього часу не розглянув це питання. Чому не розглянув? Він, як і керівництво кремля хочуть мати Україну в своєму підпорядкуванні. І по церковній лінії, і по державній. Тому путін воює з Україною, а церква російська, московський патріархат намагаються тримати під своєю владою українських вірян.

     Українська Православна Церква вийшла із складу московського патріархату і тепер є незалежною Церквою, автокефальною. Без незалежної Церкви українська держава, як і всяка держава, не може довго існувати!

     - Навіщо Бог попускає це жахіття війни для нас, хто її не починав та для тих, хто чиніть агресію?

     - Все у світі звершується по Промислу Божому. І тому не випадково Бог допустив ту ситуацію, яка зараз в Україні. Чому допустив? А тому що людина, коли у неї все добре, вважає, їй Бог не потрібен. Тому і українцям, коли добре було, теж Бог був не потрібен.

     Щоб змінити це Господь посилає випробовування. В умовах бід, страждань люди навертаються до Бога. Головне, щоб людина була з Богом! Чому? Тому, що є вічне життя. Вічне життя існує для всіх людей. Якщо вона не хоче бути з Богом, то не буде блаженствувати у вічному житті. Тому Господь попускає страждання, щоб люди навернулись до Нього. І що, навертаються? Навертаються. І не тільки на Донбасі, у Харкові, на Півдні… Взагалі вся Україна до Бога більше звертається в умовах скорбот, ніж коли вона жила безбідно.

     - Ваше Святосте, але під час цього випробування з’являється багато, так би мовити, невинних жертв. Поруч з ними є ті, хто свідомо йде на самопожертву - капелани, які без зброї, але озброєні Словом Божим, наші військові, наші волонтери, медичні працівники, військові журналісти, комунальні працівники, аграрії, і багато-багато інших…

     Чи існує у духовному світі такий закон: чим більше тих, хто жертвує собою, наслідуючи Христа, тим менше буде невинних випадкових жертв? Чи існує цій зв'язок?           

     - Існує. Христос звершив Спасіння. Що значить «звершив Спасіння»? Визволив від гріха і від смерті. Яким чином? Через страждання і смерть. Стражданнями і смертю Він визволив людство від гріха і від смерті. Тому тепер кожна людина, яка хоче увійти у царство небесне для вічного блаженства, не може не страждати на землі. Для цього вона повинна уподібніться Господу Ісусу Христу.

     Христос сказав: «Терпінням вашим спасайте душі ваші». А терпіння там, де страждання. Самі земні страждання не страшні. Страшні для людини вічні страждання у майбутньому віці. Не треба забувати, що людина вічна. Якщо хтось про це забуває, то Господь нагадує через ці страждання, що Він існує, що є вічне життя.

     Священики і не тільки священики, в тяжких умовах існування суспільства, під час цієї необ’явленої війни росій проти України проявляють свою жертовність. А Христос сказав, що ніхто не має більшої любові, як той, хто душу свою, топто життя своє віддає за ближніх своїх. Ті, які не бояться смерті, ідуть захищати Україну, вони люблять свою Батьківщину? Люблять! І доказом того є те, що вони власне життя віддають. Поскільки в Україні багато таких людей, то це означає, що Україну агресор ніколи не переможе. І ми впевнені в тому, що Україна переможе агресора! Правда на нашому боці. А там де Правда там Бог. А де Бог, там завжди Перемога.

     - А що робити людині, яка не є такою сильною й мужньою, як наші українські воїни?

     - Все в світі керується Богом. І Бог одним попускає страждання більші, а другим менші. Чому? Це відбувається тому, що сильний духом може перетерпіти більше. Саме тому Господь посилає йому більше страждань. Для чого? Для того, щоб він показав, виявив свою віру в Бога, свою надію на нього, щоб він захищав добро і не боявся смерті. Чим сильніше людина духом, тим випробування більше. А хто слабкий, тому Господь посилає в міру його сил. Мало страждаєш, значить слабкий духом. А якщо ти страждаєш багато, то значить, у тебе сильний дух. Тому ми і бачимо, одні більше страждають, другі менше.

     Але людина, живучи на землі не може не страждати. Немає на землі людей, які не страждали і не страждають. Чому немає? А тому що ми в гріховному світі живемо. А там де гріх, там обов’язково страждання. Не хочете страждати – не грішить! А якщо грішите, то наслідком гріха є страждання. 

- Більше тисячі років Київський князь Володимир Святославович визначив подальшу долю нашого народу. Русь-Україна свою внутрішню та зовнішню політику будувала на фундаменті християнських догматів. Український народ зберіг християнські цінності, не зважаючи на важки випробовування, яки випадали на його долю протягом багатьох століть. Чи можна вважати російсько-українську війну, яку веде проти нас північний сусід-варвар, спробою перекреслити тисячолітню історію духовного шляху?

     - Господь буде судити по правді. Якщо людина увірувала в Христа, узнала істину, а не живе по «своєї» вірі, то Господь буде судити її. Ми не знаємо в якому настрої помирає та чи інша людина, грішник чи праведник. Але Господь настільки милосердний, що якщо людина, навіть перед смертю, як розбійник скаже: «Пом’яни мене, Господі, у Царствії Своїм», то Господь помилує її. Господь є праведний суддя. Але не тільки строгий суддя, а й милостивий. Тому в Бозі з’єднуються Правда з Любов’ю. Правда полягає в тому, що Господь обов’язково карає за гріх. Любов полягає в тому, що Господь прощає кожний гріх, якщо людина кається. А якщо не кається, то Господь не прощає.

     - Дякую, ваше Святосте, за бесіду та духовні настанови.