Рашистське вторгнення, або "Лютізький плацдарм" навиворіт

        Уперше місцевий хор «Любисток» села Демидів Вишгородського району зібрався на репетицію після визволення від загарбників з півночі. Звичайні жителі поповнили літопис отчої землі новими прикладами героїзму, самопожертви і вірності.

Якби почати з нової церкви в Демидові, спорудженої перед війною жителями сіл, залитих Київським водосховищем, наче біблійним Потопом, оповідь набула б масштабу. Географія б воскресла разом з билинною історією, коли ще Андрій Боголюбський ішов руйнувати бабусин Вишгород і предковічний Київ.

̶  Я ще не піду,  ̶  сказала бібліотекар Надія Коваленко.  ̶  Не співається...

Її сина Олексія, викладача Житомирського військового інституту імені Сергія Корольова, вороги закатували на околиці рідного села. Він ішов у розвідку, мабуть, ще й батьків хотів навідати. Рідні змогли поховати сина лише через півтора місяці на військовому кладовищі в Житомирі.

В історії світових воєн, у нашій українській історії військова операція з визволення Києва у жовтні-листопаді 1943 року оцінена як жертвоприношення. Радянські війська втратили близько 86 тисяч солдатів убитими й пораненими, німецькі  ̶  16 тисяч.

Олександр Довженко записав у щоденнику: "Сьогодні Віктор Шкловський розказав мені, що в боях загибає множество мобілізованих на Україні звільнених громадян. Їх звуть, здається, чорносвитками. Вони воюють у домашній одежі, без жодної підготовки, як штрафні. На них дивляться як на винуватих".

Увесь 2021 рік у країні тривала епідемія COVID-19. На початку нового року занедужали подружжя Осипових з Демидова  ̶  Валентина Казимирівна та В'ячеслав Дмитрович. 23 лютого син привіз до села матір з Вишгородський лікарні, а батька  ̶  з Бучанської. Наступного дня їх вже обстрілювали. 25 лютого ворожі танки стояли під їхніми ворітьми, крайніми в селі. Далі техніка не йшла.

Наші військові підірвали міст і греблю, що стримувала водосховище в районі заплави. Прямої дороги на Київ не стало. Загарбники пішли в обхід: на Синяк і Гостомель, захоплюючи Рикунь, Козаровичі, Литвинівку, Гаврилівку. Відтак під ударом розлюченого ворога опинилися Буча та Ірпінь. Супротив самооборони взагалі зупинив їхній наступ.

Через 79 років "ЛЮТІЗЬКИЙ плацдарм" розвернуло вздовж і впоперек. З-під Чорнобиля наступали загарбники, а їм протистояли умовні "чорносвитки". Нова орда оголосила метою "денацифікацію"  ̶  тобто знищення нашої нації. Чомусь першою ціллю стала нова церква.

Ініціював спорудження храму багаторічний голова Демидівської сільської ради Василь Дідок. Новий молодий очільник громади зник. Коли старші люди зайшли в службовий кабінет, на столі побачили списки військовозобов'язаних, учасників АТО, інші важливі документи. Вони все склали в бідон і закопали.

У Вишгороді жив представник Всесвітньої організації Червоного Хреста Андрій Сологуб. З ним Василь Дідок пішов до старшого в селі рашистського офіцера. Вони йому сказали, що мають мандат Червоного Хреста і повноваження на евакуацію мирного населення.

        Таким чином ці двоє мужніх людей переправили під захист українських військових до 15 тисяч людей. Серед них "на той берег" дісталися і Валентина та В'ячеслав Осипови. (Я бачив їх обох на репетицієї хору «Любисток» бадьорими й веселими). 

Віктор ТЮТЮН, поет і журналіст

Світлина автора, 2022