Героїчний захисник України – лауреат премії журналу «Nowe Państwo»

Ми наближаємося до першої річниці повномасштабної війни в Україні. Зовсім не сучасної – моторошної, як і всі попередні. Нелюдської, дикої і злочинної...

Виявилося, що у зіткненні з виплеканою російською агресією давали збій майже всі механізми, які, здавалось, були створені для її запобігання. Вони провалили іспит не на антиподах демократичного світу, а в його центрі, за потужної допомоги держав, які називають себе старими демократіями.

Не було б Бучі, якби не було «Північного потоку». Але Північний потік був створений, щоб панувати – в одній частині Старого континенту економічно, а в іншій за допомогою Калашникова та насильства.

Справжня драма війни в Україні полягає в тому, що цього насправді не повинно було статися. Президент Польщі Лех Качинський попереджав про це досить відкрито. Він виступив проти російських танків на площі грузинської столиці та закликав до протверезіння. Він описав наслідки прийняття Росії такою, яка вона є.

Росія неприйнятна в природному вигляді. Це не Володимир Путін в Україні вбиває, ґвалтує та викрадає зі своїми найдовіренішими людьми. Росіяни це роблять. Росіяни його підтримують. Вони вимагають збільшення злочинності і продовжуватимуть це робити, доки не зазнають поразки. Немає наляканих росіян, відрізаних від світу та спантеличених. Але є росіяни, пройняті агресією, здатні на звірство, при вигляді якого нормальна людина ледве впадає в непритомність.

Яскравий приклад – польський футболіст, який роками грає та живе в Російській Федерації, і збирається одружитися з російською дівчиною. Цей чоловік на питання, чому він залишився у цій країні-вбивці, говорить про відчуття безпеки, захист дітей... Росіяни, що нишпорять в Україні, – мабуть, і ті, з ким він зустрічався не раз у житті, – поводяться як армія педофілів, і водночас цей чоловік цінує турботу, яку геноцидна Росія надасть його нащадкам. Ну, не те щоб пан Рибус не знав, що діється на світі. Він не знає іншого життя. Він прижився в російській спільноті, почав жити її цінностями, і став схожим на росіян. Політика його не змінила…

Із цим московським звіром українці стикаються щодня віч-на-віч. Вони героїчно відстоюють правду. Найголовніше – для них зло є злом, а добро є добром.

У редакції нашого щомісячного журналу «Nowe Państwo» (Нова держава) не було жодних сумнівів, що нагорода Григорія І Великого за перший рік війни – 2022 – має вийти за наш східний кордон.

Однак ми не хотіли вшановувати політика. Сам президент Володимир Зеленський зі зрозумілих і цілком виправданих причин за останні місяці був удостоєний кількох десятків премій у всьому світі. Ми шукали людину, яка б чудово впоралася зі своєю справою і водночас була символом для всього українського суспільства.

Це сталося 24 лютого торік. У перші години вторгнення. 26-річний інженер-доброволець родом із Бережан був у складі 35-ї бригади морської піхоти. Це відбувалося біля Генічеська, там, де знаходився дуже важливий міст. Щоб росіяни не розпочали швидкий марш на Херсон, Віталій Скакун зголосився замінувати міст. Його знищення затримає атаку агресорів, дасть час захисникам підготуватися і зайняти кращі позиції.

Солдат береться за надважливе завдання, але усвідомлює, що це надзвичайно ризиковано. Можливо, йому доведеться зробити вибір, – власне життя або захист країни, яка піддалася нападу. Він обирав країну.

Віталій Скакун підірвав міст, але сам відступити не встиг. Він загинув, але стримав наступ росіян на кілька днів. Цей час дав шанс українцям краще підготувати оборону, а мирним жителям втекти.

Молодий Віталій дав змогу багатьом жінкам, дітям та їхнім родичам захиститися від московських вояків. Херсон було захоплено, але гальмування загарбників врятувало багато життів. Ця людина пожертвувала собою, щоб дати іншим можливість жити.

Ми зв’язалися з родичами Віталія Скакуна, якого Президент Володимир Зеленський посмертно нагородив найвищою нагородою, якою може нагородити громадянина Глава Української держави.

Пишаємося, що мати Віталія Скакуна від імені героїчного Сина прийняла нагороду журналу «Nowe Państwo» (Польша).

Катажина Ґуйська

Gazeta Polska – партнер Незалежного Медіа Форуму