«Деякі представники польської еліти ненавидять власну націю!» Професор Легутко про «ідолопоклонницький культ Євросоюзу»

«Біда Польщі полягає в тому, що частина її еліти ненавидить власну націю, зневажає її і хоче, щоб нею керував хтось інший; тому вони так люблять Європейський Союз», – сказав євродепутат від партії ПіС, професор Ришард Легутко. Він порівнював їхню форму «патріотизму» з формою Ванди Василевської чи Богуслава Радзивіла.

Час від часу зраджує еліта...

В історії Польщі час від часу, циклічно, ми маємо справу з явищем, яке називається зрадою еліт. Вона полягає приблизно в тому, що більша чи менша частина теоретично найкраще освіченої верстви, яка має найбільше голосу в державних питаннях, починає вірити, що буде краще, якщо нами керуватимуть чужі,

– каже проф. Легутко, видатний знавець античної філософії та перекладач діалогів Платона.

«Це патріотизм у стилі Ванди Василевської, яка була переконана, що для Польщі краще мати на собі радянську шапку, і водночас вважала себе польською патріоткою. На жаль, це давня польська традиція. Коли Богуслав Радзивілл спілкувався з Кміціцем, то запитав, чи може він говорити німецькою, бо якщо він буде говорити польською, то в нього будуть натиратися губи», - нагадує євродепутат, який є професором філософії в Ягеллонському університеті.

Як зазначав представник польської еліти, інтелігенція – з одного боку, горда, аристократична пиха, а з іншого – надзвичайно раболепна до різних зовнішніх суб’єктів. Це супроводжується зневагою, іноді ненавистю до власної нації, наголошує Легутко.

Вони ненавидять своїх співвітчизників

Коли партія ПіС запровадила соціальні програми, це була надзвичайно ворожа реакція доморощених аристократів. Будь ласка, запам’ятайте всі ці коментарі на кшталт: «це нечемно, він отримає 500 злотих, він протиснеться на пляжі, він буде їсти яйця, він буде пахнути». Якщо ви подивіться на польські фільми за останні 20 років, ви побачите цю жахливу ненависть до нібито огидного "Полацького", 

зазначив політик.

На запитання, чи небезпечно це саме по собі для держави, він відповідає: «Це симптоми, які обов’язково – за сприятливих для цих людей обставин – призводять до заперечення власної країни. У загальному вигляді можна сказати, що «зрада» це все, що робить ймовірним те, що суверенітет власної країни буде відібрано. Різні країни - залежно від ситуації, позиції, історії - мають різний ступінь ризику втрати свого суверенітету. Ми живемо в такому місці у світі і в такому місці в історії, що для нас це все танцює над прірвою", - попереджає Легутко.

«Нашу незалежність іноді відбирають у нас. Зазвичай за нашої великої участі. Можна навіть сказати, що в польській нації є суїцидальний ген , який змушує значну частину поляків відмовлятися від незалежності. Ми живемо в такі часи і в такі момент, коли є суперечка щодо суверенітету", - каже він.

Ідолопоклонницький культ ЄС

Поляки поділяються в певній пропорції. І деякі з них – представлені на політичній сцені опозицією – хочуть передати владу над Польщею міжнародним інституціям, кажучи загалом. Джерело суверенітету, тобто той, хто приймає рішення, має бути поза межами Польщі. Натомість влада та ті, хто її підтримує, борються за суверенітет. Суперечка дуже зрозуміла. Або ми будемо суверенними в таких кордонах, які можливі в сучасному світі, як інші країни – такі як Франція, Німеччина, Швеція. Або ті, хто номінально правлять у Польщі, будуть губернаторами і виконавцями рішень, прийнятих за межами Польщі. Тобто в міжнародних інститутах, де домінують великі держави,

— пояснив професор.

На його думку, єдиний час, коли польські еліти позбулися ненависті до власної нації, це був період Солідарності, серпень 1980-го, коли всі почали дякувати робітникам. «Сьогоднішні інтелектуали та інтелігенція ненавидять власний народ і хотіли б, щоб цим «набродом», як вони його називають, керували інші. Тому вони так люблять Євросоюз», - додає він.

Євродепутат зазначає, що «ідолопоклонницька фіксація» в ЄС свідчить про провінційність польських еліт.

Niezalezna.PL - партнер Незалежного Медіа Форуму