Новий ЄвроСоюз роззброїть Польщу. Замість армії та НАТО будуть Берлін і мігранти

Спільна євроармія, яка замінить НАТО, спільні закупівлі озброєнь ЄС, передача Німеччині, Франції та СЄС найважливіших рішень щодо польської армії та кордонів, європоліція, яка блукає по нашій країні без нагляду наших служб, і, нарешті, спільна політика щодо нелегальних іммігрантів, тобто примусове переселення тисяч прибульців з Африки та Азії до Польщі. Усе це нас чекає, якщо Європарламент і уряд Дональда Туска приймуть зміни до європейських договорів.

«Військо Польське ліквідовувати? Зміни до європейських договорів, які швидко просуваються, також включають нові правила, які надають Брюсселю контроль над таким ключовим питанням, як закупівлі зброї державами-членами ЄС. Нові угоди також містять положення про створення європейської армії, накази про яку буде віддавати безпосередньо Брюссель. Польща та інші країни ЄС будуть позбавлені можливості проводити власну оборонну політику», – написала колишній прем’єр-міністр Беата Шидло після того, як комітет з конституційних питань Європарламенту прийняв доповідь, в якій рекомендував внести зміни до договорів ЄС.

Зміст документа – перетворення ЄС на наддержаву за рахунок національних держав – узгодили представники п’яти фракцій – Європейської народної партії (ЄНП), соціал-демократів (S&D), лібералів (Renew), Зелених і Лівих. Це групи, до яких належать партії, які мають співтворити майбутню урядову коаліцію в Польщі.

«Євроармія» витіснить США?

«Газета Польска» ознайомилася зі змістом поправок, що вносять зміни до європейських договорів, які складають правову основу ЄС – особливо тих, що стосуються військових, безпекових та прикордонних питань. Виявилося, що слова Беати Шидло не були ані грамом перебільшення.

Ключем до розуміння важливості запланованої реформи є внесення змін до ст. 31 Договору про Європейський Союз (ДЄС). Наразі в цій статті зазначено, що «принцип прийняття Європейською Радою т.зв. кваліфікована більшість (підтримка 55% держав-членів, що представляють 65% населення ЄС). Іншими словами: сьогодні потрібна одностайність усіх держав-членів у питаннях, що стосуються армії та оборони. Проте запропонована поправка скасовує параграф, у якому згадується цей виняток, відкриваючи шлях до нав’язування волі Німеччини та Франції меншим країнам у такій фундаментальній сфері, як оборона.

Одночасно зі ст. 31 вилучається фрагмент, який передбачає невиконання даного рішення державою, яка утрималася від голосування та зробила заяву з цього приводу. Уривок, який потрібно вилучити, говорить: «Будь-який член Ради, який утримується від голосування, може, відповідно до цього пункту, одночасно зробити офіційну заяву. У такому випадку він не зобов’язаний виконувати рішення, але визнає, що рішення є обов’язковим для Союзу. У дусі взаємної солідарності ця держава-член утримується від будь-яких дій, які можуть суперечити або перешкоджати діям Союзу, вжитим на основі цього Рішення. Інші держави-члени поважають його позицію».

Ще одна кардинальна зміна стосується ст. 42 ДЄС, тобто спільної оборонної політики та європейської армії. Сьогодні діє досить загальне положення (параграф 2 статті 42), яке говорить: «Спільна політика безпеки та оборони включає поступове визначення спільної оборонної політики Союзу. Це призведе до створення спільної оборони, якщо Європейська рада, діючи одноголосно, прийме таке рішення». Проте вираз «діючи одноголосно» слід замінити словами «діючи кваліфікованою більшістю». Але це ще нічого. У п 3 цієї статті ми тепер можемо прочитати: «Держави-члени для реалізації спільної політики безпеки та оборони надають свої цивільні та військові можливості в розпорядження Союзу, щоб сприяти досягненню цілей, визначених радою». Новий договір прямо пропонує: «Союз засновує Оборонний Союз із цивільним і військовим потенціалом для реалізації спільної політики безпеки та оборони. Це включає в себе постійно розміщені об’єднані європейські військові підрозділи, включаючи постійний потенціал швидкого розгортання під оперативним командуванням Союзу». Це не що інше, як створення європейської армії.

Яким буде порівняння Європейського оборонного союзу з США та НАТО? У зміні до ст. 21 ДЄС, де говориться про принципи зовнішніх дій ЄС, основні цілі співтовариства включають, будь ласка, «стратегічну автономію» Європейського Союзу. Це термін, популярний серед єврократів протягом кількох років, що позначає економічну та військову самодостатність ЄС, а також послаблення стратегічних військово-економічних відносин із США та зменшення ролі НАТО в архітектурі європейської безпеки.

CJEU, мігранти та Європоліція

Згідно з поправками до договору, також має бути створено спеціальне збройне агентство ЄС для постачання створеної Євроармії. «Агентство з розвитку оборонних можливостей, досліджень, закупівель і озброєнь (далі – Європейське оборонне агентство) визначає оперативні вимоги, впроваджує засоби їх реалізації, присуджує закупівлі озброєнь від імені Союзу та його держав-членів і приймає усі корисні заходи для зміцнення промислової бази та сектору технологічної оборони, бере участь у визначенні європейської політики у сфері можливостей та озброєнь», – читаємо у поправці до ст. 42 TEU. Неважко здогадатися, чиїй збройовій промисловості сприятиме таке агентство...

Окрім передачі питань оборони Брюсселю, новий договір має на меті дати централізованій владі ЄС додатковий інструмент для дисциплінування «неслухняних» країн ЄС. Йдеться про Суд ЄС (CJEU), який надзвичайно політично заангажований у польські справи. У ст. 275 Договору про функціонування Європейського Союзу досі чітко наголошувалося, що «Суд Європейського Союзу не має юрисдикції щодо положень, що стосуються спільної зовнішньої політики та політики безпеки, або щодо актів, прийнятих на їх основі». Це правило має бути оберненим на 180 градусів. "Суд Європейського Союзу має юрисдикцію щодо положень, що стосуються спільної зовнішньої політики та політики безпеки, включаючи акти, прийняті на їх основі", - йдеться в поправці. Тому Суд Європейського Союзу – як у випадку з польською судовою реформою чи турівською електростанцією – диктуватиме Польщі, що вона може робити, а чого не може робити у сфері зовнішньої політики та політики безпеки. Тобто в питаннях санкцій, переміщення, мігрантів, озброєння, формування військових частин, контролю на кордоні.

Щодо останнього питання єврократи також хочуть мати вирішальне слово. Як ми перевірили, у ст. 3 розділ 2 ДЄС планує додати запис про «спільну політику щодо зовнішніх кордонів та відповідні заходи щодо зовнішнього прикордонного контролю, надання притулку та імміграції». 

Абсолютно нова роль також запланована для Європолу, поліцейського агентства ЄС, що базується в Гаазі. Згідно з договорами, його роль полягала в «підтримці та посиленні діяльності поліції та інших правоохоронних органів держав-членів». Поправки визначають його завдання так: «Підлягаючи парламентському контролю, Європол матиме повноваження проводити оперативну діяльність». У положенні про «координацію, організацію та проведення розслідувань та оперативних заходів, що здійснюються спільно з компетентними органами держав-членів або в рамках спільних слідчих груп, у відповідних випадках у зв’язку з Євроюстом», весь розділ зазначає, що вся діяльність Європолу має здійснюватися спільно з органами влади держав-членів. Тому в поправці йдеться лише про «координацію, організацію та проведення слідчо-оперативних заходів». Усе вказує на те, що окрім європейської армії буде створена європейська поліція – де-факто незалежна від національних поліцейських сил.

Захисники Росії

Характерно, що серед п'яти євродепутатів-доповідачів, які готують зміст поправок, аж четверо є німецькими політиками. П’ятий – бельгієць, колишній прем’єр-міністр цієї країни Гі Верхофстадт, відомий нападками на польський уряд. Нагадаємо, у 2018 році сайт Politico Europe виявив причетність Верхофштадта до скандалу Paradise Papers, який стосувався інвестування грошей у податкові гавані. Йдеться про бельгійську компанію Exmar, у правлінні якої цей політик перебував у 2010-2016 роках. Ця компанія – і в той час, коли Верхофштадт отримував від неї винагороду – без жодних сумнівів торгувала з російським «Газпромом». Як писав blogpublika.com з посиланням на галузь lloydslist.com: «У листопаді 2013 року Exmar уклав угоду з «Газпромом» про постачання «Газпрому» 500 тис. тонн на рік зрідженого газу через Pacific Rubiales Energy Corp».

Верхофстадт також зробив прихильні жести на адресу Кремля як прем'єр-міністр Бельгії. У березні 2007 року він відвідав Москву, відвідавши Володимира Путіна та штаб-квартиру «Газпрому». Тоді бельгійська делегація прямо попросила, щоб країна стала транзитним «хабом» для російського газу в Західній Європі. Сам Верхофстадт заявив тоді російському агентству "Інтерфакс": "Я був би не проти, якби "Газпром" вирішив придбати інфраструктуру у бельгійської газорозподільної компанії Distrigaz". Бельгієць також заявив тоді: «Інша велика дистриб'юторська компанія в Бельгії, Fluxys, планує побудувати разом з «Газпромом» велике підземне сховище російського газу в Подерлі, який буде розподілятися в Бельгію та сусідні країни».

Серед авторів поправок також Гельмут Шольц, німецький євродепутат від лівої фракції GUE/NGL. Він випускник міжнародних відносин московського МДІМВ (кузня радянських дипломатичних кадрів), який роками працював у дипломатії НДР, а в 1983-1986 роках навіть був послом комуністичної Німеччини в Китаї. У проекті доповіді про пропозиції Європейського парламенту щодо внесення змін до договорів є надзвичайно важливий фрагмент: «Перетворення збройних сил держав-членів ЄС у загальноєвропейські структури має, за словами Гельмута Шольца, базуватися на принципі структурності, неагресивні сили. Оскільки більшість країн-членів також є членами НАТО, за словами Гельмута Шольца, будь-які зміни в договорі повинні виключати дублювання збройних сил і бюджетних витрат. Зміни в договорі повинні супроводжуватися кроками до незалежності від НАТО.

Шольц роками відомий своїми проросійськими заявами. Він був прихильником вступу Росії до Світової організації торгівлі, вимагав активізації діалогу з Москвою навіть після окупації Криму, а у 2018 році звинуватив Грузію у... розв’язанні війни з росіянами. «Перетлумачення війни в Грузії як російського вторгнення спотворює історію», – сказав він у Європарламенті.