Пйотр ЛІСЄВІЧ: Президент Зеленський зашкодив і Україні, і Польщі

У новому числі польського тижневика «Gazeta Polska» (15-21 листопада 2023) з’явилася стаття відомого польського журналіста, давнього друга України пана Пйотра Лісєвича, присвячена рішенню президента України Зеленського відвернутися від Польщі й зробити ставку на Німеччину. Стаття віддзеркалює погляди значної частини польського суспільства, розчарованого поразкою на виборах правлячої партії PiS («Право й справедливість») та охолодженням відносин між Україною й Польщею.

Мені видається важливим донести до українського читача думки автора, із якими можна погоджуватися чи ні, але на які треба зважати з огляду на життєво важливе значення польсько-українського стратегічного співробітництва під час війни і – в перспективі – у період майбутнього миру. Головне питання, на яке не відповів автор – чи могла Україна відмовитись від вступу до ЄС, адже Польща свого часу цього не зробила і завдяки допомозі Європейського Союзі стала процвітаючою країною.

Характерним є підзаголовок статті «Відсутність допомоги для України була б самовбивством для Польщі».

Юрій Щербак, письменник і дипломат,

Голова Ради українсько-польського Незалежного Медіа Форуму

***

Стаття починається з цитати маршала Юзефа Пілсудського: «Найгіршою в політиці є політика зиґзаґів. Польща не може до того пристосуватись… у своєму географічному положенні має бути передбачувана й не може проводити політики змінних напрямів». Ідеться про політику щодо Німеччини, фонди якої десятиліттями працюють над створенням в українців комплексу Німеччини.

Автор описує, як 1 листопада 2023 року – День пам’яті померлих – відвідав велике познанське кладовище, ту ділянку, де встановлено пам’ятний камінь із написом «Пам’яті жертв війни в Україні».

Тут світилось досить багато лампадок, і автору спало на думку: що тепер робити з близькими відносинами, які встановились між звичайними поляками та українцями (якщо зважати на теперішнє погіршення стосунків між нашими державами)? Образитись? Уже їх, українців, не любити?

Символіка мовить: долі наших народів спільні, а наслідки взаємних конфліктів завжди шкідливі як для Польщі, так і для України. Образи тут не дають нічого, навіть якщо є причини для образ.

П.Лісєвич констатує: Німеччина завдала шкоди українцям, співпрацюючи з путіним, допомагаючи йому розв’язати війну. Польща Україні допомагала. А німецькі фонди діяли в Україні десятиліттями, вкладаючи величезні кошти.

Водночас Польща роками не вела подібної діяльності.

Серед багатьох українців панує глибокий комплекс Німеччини. Вони знають, що Німеччина допомогла путіну в нападі на їхню країну, а також що Берлін саботував допомогу для них на початку війни. Але незважаючи на це, мріють, щоб Німеччина змінила ставлення до них і почала допомагати. Бо Німеччина сильна.

Перш, ніж із презирством подумаємо в цій справі про українців, замислимось – чи не є цей механізм так само знаний нам? Адже в нас у 1990-ті роки німецькі фонди пояснювали полякам, що Берлін є головним нашим підтримувачем у ЄС і що ми повинні дякувати Німеччині.

Результат виборів (ідеться про результат парламентських виборів жовтня 2023 року в Польщі, коли перемогла опозиційна коаліція на чолі з Д.Туском, який вважається пронімецьким політиком. – Ред.) показує, що в головах багатьох поляків ця ідея живе досьогодні.

Ми не знаємо до кінця, чим Німеччина перекупила президента Зеленського, – стверджує автор. – Знаємо, що частиною цих обіцянок було прийняття України до Європейського Союзу, що є для українців сповненням мрії. Тому Європейська Комісія вирішила 8 листопада почати переговори щодо вступу України та Молдови до ЄС. Ми не чули в цьому випадку галасливих протестів росії. Цікаво, чи не так?  Водночас в українських ЗМІ це представляється як успіх. Ба більше: вихваляються там ці самі зміни в ЄС, які Польща під час уряду ПіС розглядала як загрозу для нашої незалежності. Як пояснює Німеччина українцям, ліквідація «вето» має служити… прийняттю України до ЄС.

Таким чином Зеленський повністю узалежнив Україну від доброї чи злої волі Німеччини. Перешкоди на шляху до ЄС будуть множитись… Не маю сумніву, що Зеленський буде Німеччиною обдурений. Навіть більше: ставлячи на Німеччину, а не на Польщу, він значно зменшив шанси на перемогу у війні з росією.

Зрозуміло, що я не хотів би бути правим у цьому питанні, – робить висновок автор.

Після того, як Україна змінила союзника, зазвучали голоси багатьох проросійських правих польських ютуберів, які радісно оголосили: «Чи я не казав?». Прозвучали вони в єдиному хорі з речницею Кремля Захаровою. Не приховаю, що коли я бачив їхні радісні, бридкі коментарі, хотілося мені блювати. Так тішила їх поразка Польщі. Ясна річ, так само раділи політики Конфедерації (праворадикальна проросйська актиукраїнська польська партія. – Ред.).

Знаю, що про Зеленського погано мовить багато наших читачів. Сам маю до нього найбільші претензії, бо я – прихильник польсько-українського союзу.

Але нехай не спадає нам на думку мислення російської агентури в стилі «не треба було так здружуватись», «шкода грошей» і так далі. Так грають на наших емоціях наші вороги.

Достатнім приводом, аби допомагати Україні, – продовжує П.Лісєвич, – було те, що у випадку перемоги росії ми – наступні в черзі. Польща опинилася б перед лицем величезної загрози. Попросту наша байдужість могла б стати для Польщі самогубством. Усі ті особисті відносини, що ми їх нав’язали з українцями, є для нас важливим капіталом на майбутнє, на наступний раз. Бо Польща і Україна є ключовими державами регіону, союз яких міг би стати реальною противагою для росії.

Ми розташовані між росією та Німеччиною. Наші шанси на незалежність не завеликі, що показали останні століття. Іншого варіанту, ніж підтримка країн Міжмор’я, підсиленої Америкою, у нас немає.

Другими після Зеленського спартачили також поляки, віддаючи владу над своєю державою німецько-російському союзу. Версію, що це лише німецька система, вважаю занадто оптимістичною. Маємо надію, що Туск (очільник КО – опозиційної коаліції. – Ред.) не зможе знищити нашу незалежність повністю, а ми повинні боротися за кожен шанс, а не переживати постійно, що Зеленський нас підвів. Твердження бридких типів, що підтримуючи Україну, ми керувалися якимось ірраціональним романтизмом, а Зеленський показав нам, як виглядає реальна політика, є подвійною брехнею. По-перше, тому що, як я казав вище, інша політика була б самовбивчою. По-друге, тому що це Зеленський повів себе нераціально, не згідно з інтересами України, а навпаки – зашкодив і Україні, і Польщі. Він виявився дуже слабким елементом у цій головоломці.

Буває, – закінчує статтю автор. 

Переклад Єжи Слоневського, консультанта НМФ