Польський історик Анджей НОВАК: Богдан Хмельницький був генієм зла

«Богдан Хмельницький був генієм зла»

Фрагмент інтерв’ю польського історика Анджея Новака

Популярний тижневик «Gazeta Polska» опублікував (15-21 листопада 2023) інтерв’ю з відомим польським істориком, професором Ягеллонского Університету Анджеєм Новаком, присвячене виходу 6-го тому його «Історії Польщі», в якому описуються події 1632-1673 років.

Як уважає польський дослідник, цей період був переломним в історії Польщі, як час фундаментальної кризи Речі Посполитої. З цим важко не погодитись, згадавши визвольну боротьбу українського народу під проводом Богдана Хмельницького, в результаті якої була зруйнована Річ Посполита, а на європейську арену вдерлася Московія, яка, приєднавши Україну, згодом стала російською імперією.

Сьогодні, переживаючи криваву російську агресію, Україна відчуває геополітичні наслідки бурхливих подій XVII століття.

Друкуючи фрагмент інтерв’ю Анджея Новака, щодо спільної історії Польщі й України, доби козацьких повстань, хотів би познайомити нашого читача з його поглядом на ті давні події. Очевидно, не всі думки маститого польського історика поділяють українці, але в світлі трагічного досвіду нинішньої російсько-української війни виникає питання – чи не слід вітчизняним історикам переглянути нав’язані москвою русифікаторські міфи щодо подій XVII століття?

У будь-якому разі, не можна не погодитись з поглядом Анджея Новака, що «співпраця з Річчю Посполитою є єдиною гарантією свободи як для поляків, так і українців». 

Юрій Щербак, голова Ради Незалежного Медіа Форуму

Анджей Новак: Богдан Хмельницький був генієм зла

«Україну описували як землю, що тече молоком і медом. Але водночас козацьке військо бажало вести війни, аби поліпшити долю своїх родин – і це визначало динаміку конфліктів з Річчю Посполитою, яка не хотіла бути агресивною, не бажала вести непотрібні війни. Козаки збунтувались. Генієм зла виявився Богдан Хмельницький, який не був українським патріотом, лише хотів зосередити велику владу для себе.

Фатальну роль відіграв наш король, підтримуючи його (Богдана Хмельницького. – Ред.) бажання, підмовляючи його напряму до бунту проти Речі Посполитої. Керували ним (королем. – Ред.) зрештою ні менш, ні більш – тільки імперські мрії, бажання дійти з польськими військами до Стамбулу, до Дунаю. Шляхта не хотіла цього і той спір став головним детонатором трагедії 1648 року.

…Росія народилась саме тоді, коли захопила панування над Києвом. Це страшний момент з погляду Польщі та України, але так досі думають росіяни. Назва Rassija формується саме після захоплення Києва. «Немає росії без Києва» – це частина російської самоідентифікації.

Переяславська угода була передачею України в російську неволю. Російський гарнізон, який увійшов до Києва, мав стежити за Хмельницьким, бо той був вірним рабом, невільником. Київ має принципове значення. Це трагедія для України до сьогодні. У теперішній війні не вдасться «відкупитися» Донбасом, якимось перемир’ям, ніщо не задовільнить росіян, доки вони не здобудуть Київ. Росія не вгомониться, доки Київ не стане російським.

Для України цей момент історії (вік XVII-ий) є важливим, бо означає час, коли твориться спроба творення козацької державності.

Сьогодні українці бачать, що вибір Хмельницьким росії не був добрим. Героєм наших часів став (для українців. – Ред.) Богун. Історичний Богун – то чудова постать, хоча й не позитивна для польської історії. То була людина, сповнена недовіри до переяславської угоди.

Послідовно й героїчно він боровся за козацьку незалежність, багаторазово б’ючи польські підрозділи, але коли йшлося про альтернативу до переяславської угоди або Гадяцької угоди, Богун стає на боці Польщі. На жаль, запізно. Козаки потребували чогось більшого. І коли Богун повертається знову до росії, поляки його розстрілюють.

Вже в XVII столітті було зрозуміло, що український вибір росії є вибором трагічним. Хмельницький чудово підігрів ненависть між Польщею і Україною, вбиваючи в Батозі в 1652 році три тисячі громадян Речі Посполитої. Після цього не могло бути й мови про якусь форму угоди. Тоді з’явилася третя версія – піддатися під впливи Туреччини або народжуваної тоді прусської держави. Геополітично найтрагічнішим фактором XVII віку була з’ява Пруссії.

Ці чотири напрями української орієнтації залишаються актуальними і в наші дні.

Здається – з перспектив багатовікового досвіду – що повернення до співпраці з Річчю Посполитою, хоч і нелегке, є єдиною гарантією свободи як для поляків, так і українців. 

Переклад Єжи Слоневського, старшого консультанта Незалежного Медіа Форуму