Бахмут та його околиці на світовій карті

Бахмут та його околиці на карті світу

Не думаю, що багато українців читають англійську газету The Times, засновану у 1785 р. (крім знання мови, треба ще й трохи заплатити). А в таких виданнях публікують свої статті журналісти з міжнародно визнаною репутацією. Крім того, саме із таких газет і публікацій західна громадськість формує своє розуміння подій в інших країнах. Тому знайомство з тим, як  західні ЗМІ висвітлюють події у нас, буде цікавим і корисним для українського читача.

Нижче коротко про дві статті.

*   *   *

            Стаття Максима Такера (Maxim Tucker) у The Times від 29 березня 2023 (https://www.thetimes.co.uk/article/71dd52b8-ce56-11ed-9a78-fca06b87e87b?shareToken=45a08c095b9c9e3ca2bf9d7803a773b7) під заголовком: "У битві за Бахмут, кількість жертв зростає  і для Росії, і для України (In battle for Bakhmut, deaths mount for Russia and Ukraine)", з підзаголовком: "Експерти попереджають, що триваюча битва визначатиме національні демографії протягом поколінь" (тут і далі переклад, виділений курсивом, мій, - ВТ). Стаття прислана з Часів-Яра, міста де мій батько Олекса Тихий в передвоєнний час ходив у школу, а після війни начальником залізничної станції у зараз вже зруйнованому селищі Ступки біля Артемівська/Бахмута була його сестра, Зіна. На її щастя, вона померла ще до появи ДНР… За спогадами батька, перед Другою світовою війною сільське населення тут було всуціль українське, але пізніше міграція з російської "глибинки" в міста і селища (бо ж природні умови набагато кращі, і є робота на заводах!), а також інтенсивна русифікація ситуацію змінили. Формально "держава" - Українська радянська соціалістична республіка - мало що робила для українськості, а мого батька, який на початку 70-х протестував проти русифікації, взагалі послала на 10 років у табори особливого режиму. Та й незалежна Україна не дуже переймалася, внаслідок чого прихильників "русского міра" в тих краях немало.…

*   *   *

Бої за Бахмут (у 1924-2016 роках — Артемівськ) тривають вже багато місяців. Як пише Максим Такер, "Важка ціна, яку доводиться платити в битві за Бахмут, не залишається непоміченою для Олександра Матіяша, який говорить повільно і втомлено після багатьох тижнів боїв під Часів-Яром, який знаходиться за кільканадцять кілометрів на захід від Бахмута… Матіяш, 44-річний солдат сил спеціальних опрецій, згадує обмін трупами минулого місяця, коли чотири вантажівки з російськими загиблими були обміняні на три вантажівки загиблих українців. "Ми втрачаємо людей, кожен з яких має два університетських дипломи, а вони втрачають своїх кримінальників, кожен з трьома вироками", зітхає Матіяш".

Як заявив в середу Голова об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Міллі, якого цитує CNN (https://edition.cnn.com/europe/live-news/russia-ukraine-war-news-03-29-23/index.html), в боях за Бахмут беруть участь близько 6000 підготовлених вагнерівців, поряд з якими воюють ще 20-30 тисяч рекрутів, багато яких набрані в місцях відбування покарань. Найманці "несуть величезні втрати в районі Бахмуту; українці знищують дуже багато цих хлопців і їх техніки".

Втім, у Росії ще багато кримінальників в таборах, та й простого люду в "глибинках", які за непогані гроші з радістю поїдуть в Україну воювати (заодно й побачать туалети у будинках, та сякі-такі пральні машини може додому вивезуть), а от Україна має  берегти свою армію, кожного солдата, особливо навченого ("з двома дипломами" - щоб, наприклад, керувати безпілотниками). Бо ж в рукопашному бою на вулицях міста солдат з двома дипломами дуже ймовірно програє солдату з трьома вироками…

Як пише Максим Такер, Зеленський заявив агентству Associated Press: "Президенту Путіну не можна надавати жодної можливості "продати" перемогу вдома і за кордоном. "Якщо він попробує кров, відчує, що ми слабкі, він буде тиснути, тиснути, тиснути".

Армія РФ і зараз тисне, тисне, тисне. А як у нас з обороною? Чи вивчені вже уроки 24 лютого 2022 року?  

Максим Такер цитує також Тимофія Милованова, "радника адміністрації Зеленського" (так у тексті - ВТ), який, описуючи майбутні демографічні проблеми, сказав: “Правильним буде робити все, на що Україна здатна (to do whatever it takes for Ukraine), щоб якнайшвидше перемогти і закінчити війну".

Стаття Такера закінчується заспокійливим для західного читача реченням:. "За словами Зеленського, "Не дивлячись на всі путінські провокації, він (Зеленський) не вірить, що російський лідер готовий використати ядерну зброю на полі бою".

*   *   *

У статті Карлотти Голл (Carlotta Gall) "Українці в добре схованому командному пункті вважають, що справи в Бахмуті складаються на їх користь" (Ukrainians in a Hidden Command Post See Bakhmut Going Their Way), опублікованій онлайн 30 березня у газеті The New York Times (https://www.nytimes.com/2023/03/30/world/europe/ukraine-bakhmut-russia.html?fbclid=IwAR1FS2ibMqbxTyCVNtTaDWShRrz4JE1R2QylPnix7i7oI_VA15Ke0XVRElQ), звучить певний оптимізм:  "Через шість тижнів після того, як вони прийшли, щоб допомогти захищати Бахмут, бійці тактичної групи «Адам», одного з найефективніших бойових підрозділів України, були обережно впевнені, що переломили хід битви". (Зведена Тактична Група "Адам" - це "Оператори БПЛА та група вогневої підтримки", як вони про себе пишуть у Facebook  - Прим. перекл.)

У статті Карлотти Голл (Carlotta Gall) "Українці в добре схованому командному пункті вважають, що справи в Бахмуті складаються на їх користь" (Ukrainians in a Hidden Command Post See Bakhmut Going Their Way), опублікованій онлайн 30 березня у газеті The New York Times (https://www.nytimes.com/2023/03/30/world/europe/ukraine-bakhmut-russia.html?fbclid=IwAR1FS2ibMqbxTyCVNtTaDWShRrz4JE1R2QylPnix7i7oI_VA15Ke0XVRElQ), звучить певний оптимізм:  "Через шість тижнів після того, як вони прийшли, щоб допомогти захищати Бахмут, бійці тактичної групи «Адам», одного з найефективніших бойових підрозділів України, були обережно впевнені, що переломили хід битви". (Зведена Тактична Група "Адам" - це "Оператори БПЛА та група вогневої підтримки", як вони про себе пишуть у Facebook. - Прим. перекл.)

Карлотта Голл цитує командира Групи, полковника Мєжєвікіна: "Щільність обстрілів знизилася в кілька разів. Раніше вони могли штурмувати з усіх боків одночасно і групами не менше 20, 30 або 40 осіб, але поступово це згасає"

Це бачення поточної ситуації поділяє і вище військове керівництво України. І генерал Залужний, і генерал Сирський - обидва протягом останніх днів заявляли, що "становище Бахмута стабілізувалося, хоч деякі українські підрозділи і ведуть важкі бої.

Як і має бути в серйозній статті, наводяться і інші, не такі позитивні опінії. "Ми як на стрільбах на полігоні, але нас ще й обстрілюють з артилерії”, – написав один український військовий у Telegram. "Поки що ми тримаємо наші позиції, але тут стало надзвичайно важко".

Сергій Філімонов, командир штурмової роти на північному фланзі міста, також описав важкі бої та поставив під сумнів цінність оборони Бахмута ціною втрати його найкращих бійців сил спеціальних операцій.

Як відзначали і деякі інші командири, в російському захисті є слабкі місця. "Як вони можуть оточити нас, так і ми можемо їх оточити, якщо проб'ємо їхню оборону в потрібному місці",  сказав Філімонов.

*   *   *

Битва за Бахмут продовжується, і автор цих заміток вірить, що українське військове командування буде приймати найкращі рішення, як би не змінювалася ситуація. Але залишається кардинальне питання: з чим може залишитися Україна після закінчення війни? Треба дивитися на історію. Російська імперія не зупиняється: понад сто років воєнних кампаній заради завоювання Кавказу, та й усі війни проти України - яскравий приклад. Отже, треба розробляти стратегію і готуватися не лише до перемоги, а й до майбутніх воєн. Підхід "треба просто перестати стріляти" з таким сусідом не спрацьовує.

У згаданих статтях добре видно, що особисті історії учасників подій займають важливе місце - як інакше зробити війну у далекій малознайомій країні ближчою і зрозумілішою? Так, третина статті Карлотти Голл присвячена Да Вінчі - про нього багато було і в українських ЗМІ, тому ми на цій частині не зупинялися. Статті, як правило, ілюструються фотографіями, і саме у статті New York Times я вперше побачив, як виглядає сучасний  командний пункт Української армії. Втім, можливо, українське ТБ теж показує подібні сюжети, і це фото стало новинкою лише для мене, бо  я вже років 20 ніяке ТБ не дивлюся.

Кілька спостережень щодо висвітлення агресії Росії в Україні у західних ЗМІ (тут мова не лише про вищезгадані статті). Очевидно, що кожна газета подає інформацію своїх (або незалежних) кореспондентів згідно з прийнятою редакційною політикою. Але немає якогось "єдиного підходу", не видно "руки Вашингтонського обкому". Американський/європейський читач може ознайомитися з різними репортажами чи аналітичними оглядами і самостійно робити висновки. 

Володимир О.Тихий, спеціально для Незалежного Медіа Форуму

Світлина: Getty Images