Києве, я повернуся до тебе! Поезія Юрія ЩЕРБАКА

Києве, я повернуся до тебе!

Юрій ЩЕРБАК

Напівмертвого

тягнуть мене на аркані ординці,

пальцями дряпаю землю,

ковтаючи кров.

Горить Десятинна церква,

горять мої діти, жона, боги та надії,

попелом чорним злітаючи в небо,

Києве, я повернуся до тебе.

Закутого в кайдани

везуть мене до Петербурга.

Повз університетські червоні стіни

цокає мій арештантський візок.

Чекає мене Шліссельбург, ешафот,

заупокійний молебень.

Києве, я повернуся до тебе.

Зацькованого вівчарками,

з руками, закладеними за спину,

заганяють мене до «телятника»

конвойні у формі НКВД

(по радіо пісню співають радісну

«Партія нас веде!»).

Вілпливає перон

і вокзалу сіре громаддя,

зникає назавжди

гір наддніпрових пощерблений гребінь.

Києве, я повернуся до тебе.

Ракета крилата

влучає у Парк Шевченка.

Бронзову спину Тараса

Дірявлять уламки –

це кремль висилає вітання

від братньої раси.

Знесиленого й оглухлого

від вибухів

везуть мене в польські ліси,

на норвезькі озера,

куди не прийшли ще

московські загреби.

Києве, я повернуся до тебе.

І через тисячу років –

живий або мертвий –

я прилечу, прийду, приповзу, повернуся,

стану словом твоїм безіменним,

стану голосом дзвонів, криками птахів,

стану вітром, травою, росою, цвітом каштанів,

стану димом осіннім твоїх садів,

тільки ти будь живий і щасливий!

Хай обминуть тебе голод і кров,

і «братні» обійми російських катів…

Києве мій – моя перша любов.

Більше мені нічого нетреба.

Києве, я повернуся до тебе!

1984, у новій редакції 21.12.2022