Йоланта ГАЙДАШ: Папу Івана Павла ІІ у нас не відбереш!

 Із огляду на безпреценденту хвилю інсинуацій проти Папи Івана Павла ІІ у Польщі, вміщуємо коментар директора Центру моніторингу свободи преси SDP (Асоціації Польських Журналістів), головного редактора Wielkopolski Kurier Wnet, відомої радіо- та тележурналістки, медіаексперта, авторки книг, телепрограм і документальних фільмів, віце-президентки SDP Йоланти ГАЙДАШ (Jolanta HAJDASZ)

Важливо сьогодні відкинути емоції, витерти сльози з очей і холодно, з науковою точністю подивитись на звинувачення, які висуваються Папі Івану Павлу ІІ великими польськими ЗМІ та багатими і впливовими власниками, що стоять за ними. Такі звинувачення - безпідставні й не інакше як інсинуа́ція.  

Із болем, смутком, гнівом і безпорадним обуренням спостерігаємо за безпрецедентним наступом на пам’ять людини, якої вже майже два десятиліття немає з нами – святого Папи Івана Павла ІІ.

Останніми днями ми маємо справу з нападом ще одного форсованого епізоду.

Щоб простежити за цим, кожен витрачає багато часу на перегляд великої кількості відео, коментарів, різного роду статей, довгих і коротких текстів. У потопі псевдонаукової та псевдожурналістської роботи починає вислизати суть справи і складається враження, що інформації багато, доказів протиправних дій багато, а список звинувачень – постійно зростає. Але це лише наслідок масштабної кампанії та безпрецедентної атаки на людину, яка внесла багато добра, душевності та мудрості в життя переважної більшості своїх сучасників.

 Тому сьогодні так важливо відкинути емоції, витерти сльози і холодно, з науковою точністю подивитись на звинувачення, які висуваються Папі Івану Павлу ІІ великими польськими ЗМІ та багатими і впливовими власниками, що стоять за ними. Такі звинувачення - безпідставні і не інакше як інсинуа́ція.

Якщо керуватися логікою авторів подібних нападів під гаслом «Папа поляк прикрив педофілію», то вважалося б, що педофілія, яка панує в окремих країнах, від усіх приховувалась  тодішніми політиками, президентами країн та владою, і це поширене явище, що, ймовірно, за статистикою, практично кожен пережив, - це абсурд. Нехай не змушують нас так думати.

 Цього разу джерелом аргументів для масової атаки на пам’ять Івана Павла ІІ стали дві публікації – репортаж на TVN та книга нідерландського автора, опублікована концерном Agora, якому належить, зокрема, «Gazeta Wyborcza».

 Кілька слів про автора цієї книги, тому що, як на мене, це дуже важлива інформація, яка наразі використовується, і яка допомагає відкрити механізм цієї машини для знищення Папи. Автор книги, нідерландський журналіст, є тією самою людиною, яка багато років тому виявила і переконала такого собі Марека Лісінського заснувати фонд «Не бійся». Цей фонд був першою організацією, яка підтримувала жертв педофілії в Церкві, і його діяльність із самого початку була гаряче підтримана основними ЗМІ. Фундації вдалося зібрати сотні тисяч злотих, і завдяки дивним маніпуляціям згаданий її голова навіть зустрівся з Папою Франциском, мабуть, не підозрюючи про шахрайство, що мало зробити його надійним в очах спільноти. Усі бачили сцену, де Папа Римський цілує руку передбачуваної жертви, про що одразу повідомили у соцмережах, а потім традиційними каналами, які стояли за цією великою містифікацією.

Варто зазначити, у грудні 2021 року суд у Лодзі постановив, що свідчення про жорстоке поводження з боку священика, надані Мареком Лісінським, є абсолютно недостовірними, а колишній президент фундації «Не бійся» також надав неправдиву інформацію щодо фінансових питань. Суд другої інстанції повністю відхилив позови цього колишнього активіста про скривджених у Церкві, який вимагав мільйон злотих компенсації від єпархії, парафії та обвинуваченого священика. Йому навіть довелося заплатити понад 11 тис. за витрати на судовий процес.

 Який же сьогодні авторитет журналіста, що помилився в авторитетності людини такого рангу? Що стояло за нібито бажанням нідерландця багато років тому використати заплутану долю наївного чоловіка, який наважився бути обличчям руху, до якого він ніколи не мав відношення? Коли про це стало відомо, нідерландець зізнався, що роками не займався темою сексуального насильства в церкві. Сьогодні, як бачимо, він передумав. Чи, може, ми знову маємо справу з повною неправдою, як і колись, коли нідерландський журналіст переконав Лісінського і посприяв у заснуванні фундації?

Дуже показовим є й те, що нідерландський автор книги «Maxima culpa» повністю ігнорує вирок своєму головному обвинуваченому  Івану Павлу ІІ. З погляду на те, що коли хочеться висувати такі сміливі тези під гаслом «знав чи не знав» про педофілів, необхідно використовувати широкодоступні джерела, тобто документи творів і висловлювань Кароля Войтили/Івана Павла II і дослідження відносно цього. Зрештою, Папа не діяв у вакуумі чи ізоляції. Він писав, говорив, робив і сперечався публічно. Про це пишуть сотні людей по всьому світу. Але його дії та заяви суперечили б тезам, тому їх потрібно ігнорувати. Поспішно, бомбардована емоційними висловлюваннями та образами, сучасна людина навіть не усвідомить, коли поглине мислення такого маніпулятора, а соціальні мережі та Інтернет зроблять свою роботу. На таку нашу реакцію розраховують автори нинішньої кампанії проти Папи.

Другим серйозним звинуваченням проти цих двох публікацій щодо нібито толерантності Івана Павла ІІ до педофілії є абсолютно некритичне використання архівних джерел Служби безпеки без показу історичного контексту, без спроби перевірити їх достовірність і з повним ігноруванням суперечливих методів отримання інформації службою безпеки, точніше офісом безпеки, тому що в більшості випадків те, про що говорять нападники на Івана Павла ІІ, – це речі насправді далекого минулого. Досить згадати звинувачення проти кардинала Сапєги, який вже понад 70 років помер, чию провину мають визначити свідчення майже 100-літнього свідка та документи таємної поліції, вимушені жорстоко допитувати священиків у 1950-х роках. Довіра до цих матеріалів низька або взагалі відсутня.

Однак сьогодні факти не мають значення, і в публічному просторі вже звучать вимоги прибрати пам’ятник Йоану Павлу ІІ, який, що важливо, встановив такий опальний політик, як Стефан Несьоловський. Не недооцінюймо всі ці сигнали і будьмо готові захистити нашого Папу-поляка, яким може пишатися весь народ. Ми не ступимо на стезю підлості, в якій так охоче беруть участь деякі «журналісти». Вони роблять це не через незнання чи наївність, багато з них надто довго працюють на медіаринку, і тому не можна запідозрити їхні заяви в необдуманості. Але чим більше вони нападають на наші святині, тим активніше ми будемо протистояти. Ми не дозволимо відібрати в нас мудрість Івана Павла ІІ. Це не про нас, це про наших дітей та онуків. Ми повинні залишити їм нормальний світ, в якому вони зможуть знайти добро і назвати зло злом. Цьому нас навчав Іван Павло ІІ. І це його вчення треба зберегти, якими б лютими не були нападки його противників.

Сайт SDP – партнер Незалежного Медіа Форуму