Наочну хибність деяких тверджень про начебто занепад Сполучених Штатів можна було спостерігати в листопаді минулого року, коли чи не увесь світ з великою увагою спостерігав за обранням нового господаря Білого дому. Адже, попри всі проблеми, вади і помилки, США й сьогодні продовжують бути ядерною наддержавою, утримувати сотні військових баз по усьому світу, виробляти значну частину світового ВВП, лідирувати у сфері фундаментальних наукових досліджень та різного роду прикладних інновацій. Попри купу прогнозів про якійсь колапси, американське суспільство демонструє належну стійкість, а американська економіка зберігає гнучкість та підтримує незчисленну кількість зв’язків з іншими економіками на усіх континентах.

Не випадково, практично увесь світ продовжує уважно слідкувати і за рішеннями Федеральної резервної системи США, і за курсом американського долара, від якого прямо або опосередковано залежать напрямки міжнародних інвестицій, глобальні ринки облігацій, кредитно-фінансова політика багатьох країн, ціни на сировину, дорогоцінні метали, енергоносії та узагалі світова економічна активність. (див. America incognita)

У ці ж дні багато хто в світі також очікує на інавгурацію нового президента США. Провідні міжнародні медіа, експерти, блогери чи не щогодини продукують свої прогнози щодо зовнішнього курсу нової Адміністрації, намагаючись передбачити її головні пріоритети в найбільш важливих сферах.

Можливо, варто додати до них ще один.

Зовнішня політка Трампа вочевидь виходитиме з його бачення того, що слабкість неодмінно провокуватиме конфлікт і лише перевага у силі найнадійніший засіб для захисту. Рональд Кесслер, відомий американський журналіст, експерт з внутрішньої політики США та діяльності спецслужб, а також давній знайомий Трампа згадував у своїй вельми інформативній книзі, як Дональда Трамп, ще у 2006 році, під час інтерв’ю у відповідь на питання, що він зробить, якщо буде обраним президентом, зазначив: «Жодна країна не насмілиться тиснути на Сполучені Штати, тому що вона відчує нашу гнівну відповідь.» Тим самим, він фактично повторив напис на одному з перших прапорів ВМС США, на якому була зображена гримуча змія і слова: «Don’t tread on me» – «Не наступи на мене» і який згодом став одним з символів американського патріотизму. Ці ж слова стали назвою композиції на патріотичну тему відомої американської групи Metallica, де є й відомі слова про те, що для забезпечення миру слід бути готовим й до війни.  

Попри деяку зовнішню імпульсивність і відому браваду, Трамп скоріше схильний до уважного вивчення деталей і прискіпливого вивчення умов будь-якого питання або завдання. І рішення приймаються ним після глибокого обговорення та мають виважений, але часом жорсткий характер з точки зору захисту відповідних інтересів. При цьому, він буде готовий до розумних компромісів, однак вимагатиме чіткого дотримання усіх домовленостей. Майже такі ж самі вимоги абсолютної лояльності і чесності пред’являтимуться й членам власної команди, адже він не любить внутрішніх скандалів.       

В процесі прогнозування зовнішнього курсу США слід брати до уваги таке. Історія Сполучених Штатів переконливо свідчить, що президент не може не зважати на думку і істеблішменту, і пересічних громадян при здійсненні зовнішньої політики, хоча б у тій мірі, яка стосується його особистих рейтингів. Враховуючи темперамент Трампа і його ставлення до свого іміджу, очевидно він буде приділяти цьому окрему і особливу увагу. Можливо, він враховуватиме й приклад Річарда Ніксона, якому у спадок залишилася війна у В’єтнамі, що почала вкрай негативно сприйматися суспільством, і який був змушений нею чи не щоденно займатися на посаді президента. А Трамп, цілком можливо, побоюватиметься, що українсько-російська війна затягне його у вир малопередбачуваних подій і подальших значних фінансових витрат і це згодом відіб’ється на усій його діяльності, особистій і політичній спадщині.

На жаль, вагомим негативним чинником для сьогоднішнього офіційного Києва є те, що упродовж усіх років Незалежності Україна не розбудувала таку архітектуру зв’язків зі США в усіх сферах і не залучила такий обсяг американських інвестицій, які б дозволили американцям всерйоз розглядати підтримку нашої держави важливою частиною національної безпеки і безпосереднім інтересом Сполучених Штатів.

Водночас, на нашу користь певним чином працюватимуть й такі чинники:

Перше, США вже інвестували в Україну значні кошти, зусилля у різних сферах, зокрема військовій, військово-технічній, фінансовій, санкційній тощо. В процесі активної і широкої взаємодії наша держава здобула чисельних американських симпатиків серед конгресменів, військових, працівників медіа, волонтерів, а також на різних щаблях бюрократичного апарату.

Друге, після Афганістану Америка не може дозволити собі другої, за десятиріччя, ганебної втечі від свого партнера, який знаходиться в непростому становищі. Адже, це неодмінно і вкрай негативно вплине на авторитет і навіть вагу США у світі, що матиме довгострокові наслідки у самих різних сферах. До того ж, США можуть перестати вважатися світовим лідером ліберального порядку, що базується на праві, на чому Вашингтон позиціонував себе і в середині країни, і за кордоном з часів завершення Другої світової війни і заснування НАТО в 1949 році.    

Третє, багато американців з різних верств, включаючи й деяких політиків, вже відчувають певні моральні зобов’язання перед Україною, яка сприймається, як добро, що протистоїть злу. Цей чинник має не менш важливе значення, ніж перші два, оскільки в політичній культурі Америки вагоме значення мають й певні моральні імперативи – достатньо згадати Тиждень поневолених народів, що починаючи з 1959 року щорічно, як правило у липні, проголошується чи не кожним президентом США, відому промову Рональда Рейгана про «імперію зла» і рішення спікера Палати представників Конгресу Джонсона, який у квітні минулого року поставив на голосування питання надання допомоги Україні, вочевидь виходячи з особистого несприйняття ситуації, коли потужний агресор безкарно знищує сусідню державу та її цивільне населення.

Утім, вони можуть стати дійсно вагомим фактором у двосторонніх відносинах, якщо вже ближчим часом українське керівництво здійснить такі кроки, як кардинальна оптимізація структури державного управління та підвищення рівня компетенції управлінців, оперативне скорочення непріоритетних бюджетних видатків, суттєве покращання бізнес-клімату, рішуча і системна протидія корупції, посилення уваги до ветеранів війни.       

Дуже вірогідно, що українсько-російська війна буде розглядатися новою Адміністрацією у комплексі всіх відносин між США та РФ, включаючи й питання стратегічної стабільності та подальших взаємовідносин із союзниками по НАТО.

Аналіз же останніх матеріалів дає підстави сформулювати головну рекомендацію для української сторони у відносинах з Адміністрацією Трампа – бути максимально конкретними у дискусіях і так само максимально реалістичними у пропозиціях. У разі обговорення будь-яких ініціатив – пропонувати якнайширше залучення Конгресу США до будь-яких домовленостей – тим більше, що за новий бюджет голосуватиме вже новий склад американських законодавців, більшість з яких є республіканцями, які безсумнівно координуватимуть свою діяльність з Білим домом.

Олег Бєлоколос
Директор Центру досліджень національної стійкості