Дугін пропонує прибрати невдаху путіна…

 Дугін пропонує прибрати невдаху путіна… 

ПІДЛЯГАЮТЬ  ЛІКВІДАЦІЇ: ПУТІН І ПІСЛЯ-ПУТІН

                                                                                    1.

Теоретик євразійської Імперії Зла, ідеолог російського фашизму Алєксандр Дугін опублікував програмну статтю під знаменною назвою «Путін як великий правитель і після-путін» ( KATEHON, 11.04.2023 ).

Стаття починається з твердження, що існує «пряма залежність подій на фронті від градусу та інтенсивності ПАТРІОТИЗМУ в державі та суспільстві». «Зупинити СВО (тобто криваву російську агресію проти України) у тому стані, в якому вона перебуває, НЕМОЖЛИВО». «Бажати миру...може тільки зрадник, ворог Росії – народу і держави». «Процес ПАТРІОТИЗАЦІЇ в суспільстві посувається надзвичайно ПОВІЛЬНО».

Вже перші рядки цього алармістського опусу свідчать, що паніка, яка огорнула значну частину російських еліт у зв’язку з реальною можливістю поразки путінської авантюри, торкнулася й таких невиліковних паліїв війни, як п. Дугін. Цей філософ, в якого вселилися біси ненависті й насильства, також відчув наближення краху архаїчної месіанської утопії про світове панування росії над колективним Заходом.

Дугін ще намагається зображати оптимізм, кажучи, що «ми вийшли на сталий вектор – послідовного, хоча ще надзвичайно повільного, стримуваного ПАТРІОТИЗМУ». Слово «патріотизм» –  священне для нього й означає одночасно і бундючні імперські слогани, і моральний дух загарбників (надзвичайно низький), і рівень управління (некомпетентного) російським потьомкінським військом, й, головно, бажання/небажання розпропагандованої солдатні померти за улюбленого фюрера путлера.

Проте, скільки не повторюй слово «патріотизм» (тобто абсурдну агресивну доктрину «русского міра»), від цього богиня перемоги Ніке не засурмить на честь кримінальних злочинців, які терзають Україну і погрожують світові ядерною війною.

Дугін з тривогою констатує, що в 2023-му році «визначатиметься образ нашого майбутнього: якій бути Росії на наступному витку її історичного буття».

Так, це правда. Саме в 2023-му році вирішиться доля світової цивілізації,  подальшого розвитку  людства в ХХІ столітті.І вирішиться вона на полях боїв в Україні. В разі поразки в Україні ( в чому ми не сумніваємось), московська Орда перетвориться на маргінальну провінцію Китаю.

Після урочисто-жалобної увертюри Дугін переходить до головної теми свого маніфесту.

                                                                            2.

Путін.

З ілюстрації до статтї А.Дугіна в інтернет-журналі російського православного фашиста Малофеєва «KATEHON» на нас дивиться не плішивий карлик з дрібними рисами обличчя й мертвим поглядом риб’ячих очей – Владімір Владіміровіч Путін в його реальній подобизні – а путіноподібний супергерой коміксів – могутній широкоплечий рицар, увінчаний царською короною, закутий в лати з маршальськими еполетами – така собі суміш російського витязя-молодця з білявою бестією – СС-маном з дивізії Адольф Гітлер.

Дугін, який ще в 2022 р бажав смерті путіну – після відступу росіян з Херсона – тепер співає оду про «великого правителя» у стилі сталінських підлабузників 1940-1950 років: путін «ні від кого не залежить і зосередив у своїх руках усю повноту влади». Він очолив HARTLAND, ядро Євразії, величезний суходол, у боротьбі з ненависним океанським ворогом США; путін, розпочавши війну проти України, започаткував «справжній ПАТРІОТИЧНИЙ поворот – від суверенітету держави до суверенітету цивілізації (!)». Орієнтація на утвердження самобутності російської євразійської цивілізації (тобто на архіреакційні шовіністичні постулати «русского міра») – «це були рішення винятково самого путіна, путіна ЯК ОСОБИСТОСТІ», -  підкреслює Дугін, підводячи обережно читача до головного, ради чого, власне, була написана ця стаття.

Йдеться про відхід путіна від влади, про його усунення, зникнення, політичну чи фізичну смерть. Ось як елегантно пише про це досвідчений демагог: «абсолютність влади путіна така, що  лише він обирає, коли наступить період «після путіна» - при владі він може залишатися «безкінечно», народ, суспільство його в цьому тільки підтримають» - м’яко вистелює Дугін труну путіну. «АЛЕ ВІН МОЖЕ Й ПЕРЕДАТИ ВЛАДУ – ПРИ ЧОМУ ЗНОВУ КОМУ ПОБАЖАЄ» (!).

Ось де криється головний месидж цього послання: зграя фашистсько-чекістських бандитів, що захопила владу в росії, відчуваючи неминучу поразку, готується злити свого вождя і вчителя, прибрати з політичної сцени цього жалюгідного  старіючого лузера, щоб розпочати новий етап російської історії: етап «ПІСЛЯ-ПУТІНА». Знаємо розрахунки російських лібералів і ряду західних політиків, які сподіваються  на прихід до влади когось з близького оточення путіна (на взір Хрущова після Сталіна), хто швиденько «нормалізує» ситуацію, припинить війну, піде на певні поступки Україні та Заходу, аби зберегти владу і статки – а навзамін одержить скасування міжнародних санкцій і прощення.

Але Дугін від імені фанатичних Z-патріотів (а таких в росії близько 30%, починаючи від Гіркіна-Стрєлкова, Пригожина та інших) твердо заявляє: облиште безпідставні мрії. Нам потрібен продовжувач справи путіна, а не ліберальний зрадник.

                                                                               3.

Хто ж такий Після-путін? З ким доведеться мати нам справу, якщо реалізується Дугінська маячня? Кого ці божевільні палії світової бійні хочуть посадити на закривавлений російський трон? Чи в них уже є конкретна кандидатура й коли вони хочуть здійснити цю операцію? На останнє питання є відповідь: вони відсторонять путіна від влади у випадку, якщо успішним буде контрнаступ України, якого вони так бояться.

Кастинг на посаду Після-путіна вже йде. Які ж вимоги висуваються до нового диктатора?

Перш за все: він ні за яких умов не повинен «ухилитися від геополітичного курсу, від ПАТРІОТИЗМУ та цивілізаційної ідентичності росії». Після-путіну «ще тільки належить довести, що він гідний продовжувач путіна й завоювати легітимність в геополітиці, ПАТРІОТИЗМІ...й відродженні русского міра». Нащадок мусить «рішуче й за будь-яку ціну (!)  виграти війну з колективним Заходом  на Україні, так, аби ніхто не зміг сумніватися в перемозі».

Тут Дугін називає другу після України ненависну йому країну: Після-Путін у своєму наступальному пориві «не повинен зупинятися ніде РАНІШЕ КОРДОНУ З ПОЛЬЩЕЮ» (!). Все ж таки Польщі вони бояться.

Путінському наступнику дається ряд додаткових доручень. Він повинен викорінювати західні цивілізаційні умови – капіталізм, ліберальну демократію, ідеологію прав людини, технічний прогрес, міжнародний поділ праці, цифровізацію, вірність нормам міжнародного права, «реформувати» структури управління росією, провести «ротацію еліт» - тобто широкі чистки для заміни «лібералів і зрадників»  патріотами - ветеранами війни. Після-путіну доручається будувати ОКРЕМУ від Заходу і Сходу (?!) цивілізацію «русского міра». Ще один важливий висновок намагається нав’язати світу Алєксандр Дугін: домовляйтеся, поки не пізно, з путіним, бо тільки з ним ще можна будувати якісь відносини. Бо після-путінський відморозок перейде «не просто на мову ПАТРІОТИЗМУ, а на мову УЛЬТРА-ПАТРІОТИЗМУ» . Реформи цей після-путінський монстр впроваджуватиме вже «не в м’якому путінському ключі (читач уявляє цей «м’який ключ» вбивств, отруєнь і арештів), а в жорсткому пригожинському ключі».

                                                                        4.

Закривавлена кувалда Пригожина, якою вбивають ворогів – ось нова російська зброя, що не має аналогій, новий «ключ» патріотів. Розбурхана закликами до насильства російська чернь, яка колись була чорною сотнею,  в часи путіна зросла  до мільйонів потенційних убивць і грабіжників, які вірять кожному слову пропаганди і вважають українців, поляків, американців та інших смертельними ворогами, ненавидять свободу і зневажають демократію. Російська культура, колись справді велика і блискуча, побудована на вічних християнських цінностях добра і милосердя, деградувала до рівня розбійного крику опричників «Гойда!», що звучав з вуст актора на московському мітингу з участю путіна. Від таких світових філософів, як Володимир Вернадський і Ніколай Бердяєв – до людиноненависника Дугіна, який свого часу уславився участю в московських тусовках на честь СС, з вигуками «Зіг Хайль!».

В основу російської державності був закладений імперський принцип завоювання, загарбання, окупації й колонізації прилеглих територій. Як свідчить українсько-канадський історик Орест Субтельний, якщо в1462 році московське князівство володіло 24 тисячами квадратних кілометрів, то в році 1914 імперія обіймала 23,8 МІЛЬЙОНА квадратних кілометрів, тобто одну шосту земної поверхні. Територія російсько хижака зростала за день з середньою швидкістю 80 квадратних кілометрів! Сьогодні, в районі Бахмута, вона зростає на кілька квадратних метрів за місяць ціною тисяч трупів російських загарбників.

У 1960-х роках в СРСР став популярним пацифістський вірш Євгенія Євтушенка «Хотят ли русские войны?» - на що в 2023 році була дана відповідь: не тільки хочуть, а пристрасно бажають!

Росія скотилася від брехливої пісні «Ми за мир»  до повномасштабної війни проти України. Війни, на якій за свідченням міністра оборони України («Вечірній Київ», 16.04.2023) загинуло біля 50 000 чисяч військовослужбовців ЗСУ, які боронили свіою землю; достовірно задокументовані жертви серед цивільного населення становлять за даними ООН понад 8 000 загиблих, серед яких понад 500 дітей, і 14 000 поранених – і це дуже занижені цифри (Суспільне. Новини, 24.03.2023). Біженцями в результаті війни стали понад 8,1 мільйона українців (Агенство ООН у справах біженців, 8.03.2023).

Ось що принесла доктрина «русского міра» путіна-дугіна. І це ще далеко не кінець. Ми не знаємо – чи зупиниться війна на землях України, не дійшовши до кордонів Польщі, чи вогняний вал вбивств покотиться далі?

Дугін, пропонуючи прибрати невдаху путіна, мріє поставити на його місце гіпер-путіна – ще більшого мерзотника і вбивцю.

Єдиною адекватною відповіддю демократичних народів повинна стати ліквідація путіна та його можливих наступників з фаланги «русского міра». Так, як вчинили це американські сили спецоперацій  з Осамою бен Ладеном.

А ідеологу «русского міра» Дугіну варто пригадати день 16 жовтня 1946 року, коли в Нюрнбергу був повішений теоретик гітлеризму Юліус Штрайхер.

Юрій Щербак, письменник, Надзвичайний і Повноважний посол України, голова Ради Незалежного Медіа Форуму

           17-18 квітня 2023

Карикатура: Олексій Кустовський, Радіо Свобода