Як Україна переконує Захід на культурному фронті

Російська культура заполонила славістичні студії в університетах, оперні театри і балетні сцени, і тепер це все продовжує живити рашизм. В ефірі Радіо Культура проаналізуємо, що в медійному полі заважає похитнути віру в потужність "достоєвщини".

Насамперед, на це потрібно більше часу, вважає фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз: "Те, що вони робили, вони робили роками. І це створило дуже ґрунтовну основу. Навіть десятки доказів не спрацюють одномоментно. Якщо це робилося десятиліттями й століттями, то за один-два роки навіть при поточних умовах ми це не зрушимо. Тобто тут потрібно не тільки бойкотувати, а вести роз'яснювальну роботу. І цю роз'яснювальну роботу потрібно вести й серед українців. Тому що тільки впродовж останнього року в нас почалася системна робота —  різними форматами і різними мовами ми українцям пояснюємо, чому, наприклад, Достоєвський не ОК. Паралельно проти нас працюють так звані російські ліберали, які кажуть:  ''Та ви що? Це найгуманніша література і культура взагалі у світі''. І вони це кладуть на те підґрунтя, яке вже давно існує. Тому нам потрібен час і системна робота в різних форматах з аргументацією". 

Оскільки в культурі домінує емоція, то раціональні докази працюють складно, вважає психологиня Лідія Смола: "Ми запам'ятовуємо лише те, у що емоційно вкладаємося. Те, що ми раціонально маємо запам'ятовувати, дуже короткий час тримається в нашій свідомості. Зараз психологічно Захід не готовий прийняти культуру заперечення. Він не готовий відмовитися від спадщини Росії. Росія і в радянські часи, і зараз створює величезну кількість відеопродукції, викладає це в інформаційний простір. І постійно продовжує впливати на російську аудиторію. Якщо ми ретельно проаналізуємо російську культуру, то з'ясуємо, що це культура ненависті та імперського шовінізму. Це ми можемо знайти в того самого Пушкіна — ненависть до Кавказу, до Польщі, до України, все це отрута в дуже гарній обгортці. І тому нам потрібен час і великі зусилля, аби донести думку, що російська культура є прикриттям, фіговим листочком ненависного обличчя. І хорошим інструментом на цьому шляху є сміх. Це неймовірно потужна зброя, яку ми дуже ефективно використовуємо. Від відомої фрази про Путіна харківських ультрас — про цей вислів навіть написані наукові статті і публікації — до фрази, яку всі знають,  про російський корабель. Сміх нівелює оці дії, і проти сміху Росія не має засобів. І, безумовно,  нам треба говорити, що цими отруйними плодами є і будуть  дії російських лібералів, які намагаються творити образ висококультурної Росії на фоні злочинів".

Фахівчиня з протидії дезінформації Оксана Мороз зауважила: "Ми працюємо на роз'яснення, пошук паралелей і причин, чому так сталося. Зокрема, і через культурний пласт, який існує. Це багаторічна дослідницька робота. І тут ще важливе питання про дослідницькі центри. Якщо ми подивимось, як раніше вивчалася та сама російська культура на Заході, стане очевидно, що це потрібно переосмислювати, і ці процеси вже почалися. І дослідницький процес мають стимулювати не тільки українці. Це має стати завданням усіх науковців і всіх культурних спільнот — зрозуміти, як так сталося".

Ведучий Вадим Карп'як навів ідею Бодлера про те, що потворне таке ж привабливе, як і красиве: "В тому сенсі, що людині цікаво дивитися на потворність, так само, як і на красу. В літературі це Достоєвський, який показує потворність. І ця "загадкова російська душа" просто вивертається перед тобою: дивіться, яка у мене потворність. І європейці вмикають цей комплекс самокритики, це ніби причина покопатися в собі".   

Ми маємо інструменти протидії, переконана психологиня Лідія Смола: "Західному обивателю, який читає Достоєвського в дуже в комфортних умовах, бракує оцієї частки потворності. Тому що і Бодлер, і Босх, і Брейгель показували іншу сторону людини, говорячи, що в людині, крім світлого і прекрасного, є темна сторона, яка теж приваблива. І я би згадала книгу Стівенсона ''Дивовижна історія доктора Джекіла і містера Гайда'', де автор показував привабливість зла, а не тільки його банальність. Але вони це транслюють, припускаючись фатальної помилки, як і росіяни, які сприймають це як щось особливе, що визначає їхню унікальність. Тому що людина, яка придумала вислів про ''загниваючий Захід'' – а це росіянин – зрештою і поїхала на той ''загниваючий Захід''. І тому ми повинні говорити про це та багато іншого,  і це можуть бути різні виставки, перформенси, виступи митців, журналістські розслідування. Тому що заклади славістики, які вивчали Радянський Союз, перетворилися зараз в багатьох університетах на  адептів російського міра".  

Роз'яснювальної роботи щодо негативного  впливу російської культури потребують нині не лише європейці, а й самі українці, вважає фахвічиня з протидії дезінформації Оксана Мороз: "У нас триває бродіння в інформаційному просторі, і в нас самих немає чіткої позиції. До прикладу, наші перейменування. І мені здається, що коли чіткість з'явиться в українському суспільстві, ми спродукуємо дуже багато різних форматів, які якраз і захоплять захід і наукову спільноту. Тому фокус на українців зараз не менш важливий, ніж аргументованість для Заходу".

Вадим КАРП’ЯК, Радіо Культура