Солдат і поет Ілля Чернілевський не повернувся
«І БАЧИМО МИ, ЯК ЖИТТЯ НАШІ БОГ
В ЦЮ МИТЬ ПІДГАНЯЄ ПІД РОЗМІР ОКОПУ»
ІЛЛЯ ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ. НА СМЕРТЬ ПОЕТА.
Газета «Слово Просвіти» (2022, №34) видрукувала, у форматі «Книжка в газеті» (три газетні шпальти), вірші поета, барда Іллі ЧЕРНІЛЕВСЬКОГО. Публікацію підготувала його мати – Ольга Чернілевська.
31-річний Ілля, в якому текла і кров українська, і кров польська, загинув на війні, у Донецькому степу. Особливий і ще страшніший біль для батька й матері: там бої тривають дотепер, тіло не поховано. Душа Іллі літає над степом, з криком пташиним, а радше янгольським. Озиваючись Словом – до нас.
У публікації «Слова Просвіти» вірші останніх п’яти років життя поета. Ті, що написані до 24 лютого 2022-го, і ті, що після, уже в окопах. Драматичні перипетії любовних травм. Тих, які у поета живлять душу і слово. Бо, у підсумку:
Виростив нове серце, промінням
вишите
Самому собі маяк крізь осінню мряку
Але чи нитки не ті були, чи гірше – ті.
Чи може узор проміння підібраний
був невдало
Та з болю любові мої всі вишиті
Із присмаку в роті зламаного металу.
Зі стогону, сліз і ніякої тут буденності
Що не стосунки – то драма,
Як у Ремарка…
Ремаркові, у якомусь сенсі, драми – і у віршах, писаних в останні місяці, уже в окопах. Образність, метафорика тих поезій просякнута реаліями війни. Вісім рядків, написаних Іллею у передостанній день свого життя, адресовані коханій жінці, а з тим разом усім нам:
Щоб були ми живі, здорові.
Перемога була і мир
Я дивлюся на плями крові
Я роздумую, хто є ми
в параної. У перегоні.
В лапах схованок і тривог…
Поправляю похмуро бронік.
Хай тебе береже твій бог (6 травня 2022)
Іллю ніхто і ніщо не вберегло – ні молитви, ні слово чаклунське. А що він сам програмував, на полі бою, пишучи про те, чим жив щодня? Маємо для читання своєрідний щоденник поета, щоденник, зітканий з деталей, зі штрихів фронтового побуту. Деталей суто прозаїчних, які, одначе, набувають, у транскрипції Чернілевського, поетичних вимірів.
Тут дрібні деталі і детальки вставляються у раму космічну, раму, у якій є непроявлений на тому полотні Бог. Бог, який коректує вогневі траси і навіть розміри окопу: щоби помічним був, окреслював і підкреслював межі прихистку, тілесного і душевного.
А ще прихистком є тримання моральної планки, отого дива внутрішньої гармонії, з якою конкуренцію може виграти тільки зоряне небо (коли пригадати знамениту формулу Канта). І все то те, вся країна, постає в ореолі сонця вранішнього, яке промовляє до всіх і до кожного: «час набуття, воскресінь» попереду. Як і перемога у війні, де на кону сама Україна і українство…
Ілля Чернілевський
Танцює в повітрі, свистить біля ніг
Осколків і куль нелюдська завірюха
І мій кулеметник говорить мені
«Пішли повоюємо трохи, Ілюха».
І бачимо ми, як життя наші Бог
В цю мить підганяє під розмір окопу
А я заряджаюсь і думаю «ох»
Як хочеться снікерса і кока-колу
Як хочеться тиші, без мін, без арти
Як хочеться просто її обійняти
Та мирні думки відсуваються в тил
І пальці засмоктує холод гранати
Ми з Юрою вчора курили на двох
І Юра ділився секретами браги
А зранку навідався сепарський ВОГ
І Юру невдовзі двохсотим забрали
Війна не прощає двозначність, брехню
Війна – це отруйний укус саламандри
І серце своє я ховаю в броню
Яку не зірвати. Мене – не зламати.
І сонце встає
І говорить усім
Квітневу, палку і тремтливу промову
Що скоро часи набуття, воскресінь
Що вірити маємо ми в перемогу
І палець правиці кільце обійма
Так міцно, неначе дитину матуся
І чуючи залпи свинячих гармат
Кажу собі впевнено:
Я повернуся
30.04.2022
Не повернувся, на жаль. Зате в українській поезії Ілля Чернілевський лишиться назавжди.
Сергій ТРИМБАЧ, письменник, член Ради Незалежного Медіа Форуму
Світлина: Ілля Чернілевський